Інший Порошенко. У чому вибори-2019 схожі і не схожі на вибори-1999

З чотирьох попередників Петра Порошенка на посаді президента України лише одному вдалося переобратися на другий термін Леоніда Кучми. Сталося це майже 20 років тому, точніше, 14 листопада 1999 р.

Тому цікаво порівняти кампанії Кучми 1999 Порошенко-2019 перед другим туром. Ми спробуємо виділити головні подібності і відмінності.

Порошенко як Кучма

Насамперед Леонід Данилович пообіцяв: "Ви побачите нового Кучму". І Петро Олексійович зараз виступає з аналогічними обіцянками, дозволяючи собі чималу самокритичність. Коментуючи низький відсоток, отриманий у першому турі, Порошенко назвав це суворим уроком для нього і всієї його команди і абсолютно серйозним приводом для ретельної роботи над помилками, допущеними в останні роки.

Він прямо звернувся до тих, хто проголосував за інших кандидатів: Я повністю розумію мотиви вашого невдоволення. Я почув вас". І він навіть перерахував ряд причин невдоволення людей: реформи рухаються надто повільно, рівень життя не задовольняє абсолютну більшість українських громадян, не подолана корупція, важко знайти справедливість судової гілки влади. Він назвав результати першого туру повідомленням, яке народ послав влади: "Мене, тому що в такому форматі ми не збираємося далі це терпіти". І він пообіцяв, що влада буде змінюватися.

Зокрема, він анонсував зміни в своїй кадровій політиці, визнавши, що у нього "були очевидні помилки у призначенні тих чи інших прізвищ". Щоправда, конкретних прізвищ він не назвав, але наголосив: "Ніяких бізнес-партнерів, жодних близьких людей Петром Порошенком більше призначено не буде, поки він є президентом, у тому числі під час другого терміну".

Також він пообіцяв, що "відбудуться суттєві зміни в команді, буде велика кількість нових молодих людей". І він навіть натякнув, хто може прийти на заміну багатьом з нинішніх глав областей і районів: лідери об'єднаних територіальних громад, які вміють спілкуватися з громадянським суспільством, вирішують проблеми своїх громад, дбають про людей. "Не ті політикани, які ходять на ток-шоу, а вони", — сказав Порошенко. Загалом-то, це спроба безпосередньо звернутися до лідерів місцевих громад: перед ними відкривається соціальний ліфт на керівні посади на регіональному, а бути може, і на центральному рівні. Також це сигнал самим виборцям: буду спиратися на тих, кому ви довіряєте.

Як бачимо, ідею Леоніда Даниловича про "новому Кучмі" Петро Олексійович розвинув досить творчо. Те ж можна сказати про концепцію піар-кампанії проти конкурента. Кучма лякав, що у разі перемоги його суперника — першого секретаря ЦК КПУ Петра Симоненка — в країні настане комуністичний реванш, Україну потягнуть назад в СРСР. Порошенко і його команда аналогічно лякають, що в разі перемоги Володимира Зеленського в країні настане реванш антиукраїнських і антимайдановских сил, які здадуть Україну Путіну.

"Путін зрозумів — ми його на фронті зупинимо. Тому у нього залишається останній шанс — підірвати довіру всередині країни, змінити владу, щоб інша влада відкрила для нього ворота", —стверджує Порошенко. Вже з'явилися білборди, на яких зображені портрети Порошенко і Путіна обличчям до обличчя з підписом внизу "21 квітня. Вирішальний вибір!".

Правда, Зеленський — не Симоненко, чия програма й риторика були насичені комуністичними і проросійськими гаслами. У своїх заявах Зеленський нарочито воліє обтічні формулювання і двозначності, уникаючи відверто антиукраїнських і прокремлівських фраз. Тому Порошенко та його команді доводиться зміщувати акценти і робити упор на нездатності Зеленського жорстко протистояти Путіну, який, як підкреслює Порошенко, "мріє про м'якому, теплому, податливому, хихикающем, неопытном і слабкому, ідеологічно аморфному і політично невизначеному президента України".

Порошенко не ставить знака рівності між Зеленським і Путіним (в це все одно ніхто б не повірив), але намагається прирівняти Зеленського до капітуляції перед Путіним. І малює альтернативу — деоккупация Донбасу по українському плану вже незабаром: "Коли Путін побачить, що українці на виборах проголосували проти капітуляції, він повинен буде погодитися на "блакитні каски" миротворців ООН".

Порошенко не як Кучма

Втім, є в піар-кампанії Порошенко проти свого конкурента і інша складова. Це прив'язання Зеленського до Ігорю Коломойському. Відразу по закінченні першого туру Порошенко заявив, що доля звела його у другому турі "з маріонеткою Коломойського", і пообіцяв: "Коломойському ми не дамо жодного шансу".

Тема маріонетки і ляльковода розігрується піар-командою Порошенко в трьох напрямках. По-перше, це історія про $41 млн, які, за словами нардепа з БПП Володимира Ар'єва, були виведені з Приватбанку на рахунки фірм Зеленського та інших учасників "Кварталу 95". По-друге, це перспектива краху Приватбанку у разі повернення його під контроль Коломойського, ну і подальші наслідки для держскарбниці, держбюджету, Пенсійного фонду, курсу гривні і т. д. А по-третє, це те, що торгувати Україною з Путіним буде не маріонетка, а ляльковод. Як висловився сам Порошенко, "за лаштунками ті, хто вже домовляється про капітуляцію".

У Кучми такої складової в кампанії проти Симоненка не було. Хоча лідер КПУ завжди мав спонсорів з числа великих бізнесменів, але Кучмі піднімати цю тему було невигідно, бо за ним самим стояли набагато більш потужні бізнес-структури. А ось для Порошенка, якого весь час штовхають за приналежність до олігархічному цеху, принципово важливо прив'язати Зеленського до більш великому і хижому олігарху — Коломойському.

Крім того, Порошенко відрізняється від Кучми вкрай обмеженими медіаресурсами. За рівнем піар-підтримки в телеефірі Зеленський на голову вище Порошенко (у Симоненка з Кучмою співвідношення сил було протилежне).

Також порівняно з Кучмою Порошенко володіє набагато меншим адміністративним ресурсом. Це обумовлено вже тим, що в результаті конституційної реформи Порошенко отримав значно урізані президентські повноваження. Більше того, під час виборчої кампанії чималий адмінресурс фактично опинився на стороні Зеленського.

Красномовним свідченням примарність адмінресурсу Порошенко став бунт, піднятий головою Одеської ОДА Максимом Степановим у відповідь на президентський указ про відсторонення його від посади. У часи Кучми подібна поведінка чиновників було фантастикою. Примітно і те, що Степанов тут же публічно зізнався, що 15 років дружить з екс-головою Одеської ОДА Ігорем Палицею, давнім партнером Коломойського по бізнесу і політики.

Нарешті, слід зазначити ще одна відмінність Петра Олексійовича від Леоніда Даниловича. Після першого туру Порошенко почав намагатися перетягнути на свою сторону громадянське суспільство, лідерів громадської думки, включаючи і тих, хто досі нещадно критикував всю владу в цілому і конкретно президента.

По всіх каналах (в тому числі і через спеціально створені для цієї мети сторінки в соціальних мережах) він звернувся за допомогою до активістам і волонтерам. Він визнав, що його першою помилкою була відсутність стратегічної комунікації з громадянами: "Рішення приймалися кулуарно, а навіть якщо вони були абсолютно правильні, вони не викликали довіри у суспільства". Тепер, за його словами, все буде по-іншому, бо він усвідомив, що попередні п'ять років був неправий. "Ти повинен переконати суспільство, і це буде правилом в наступні п'ять років, — обіцяє Він. — Коли ти поясниш, коли ти врахуєш зауваження громадських активістів, це точно буде працювати краще. Я визнав цю помилку".

Самі по собі ці слова, звичайно, не можуть сильно вплинути на результат виборів. Але важливо те, що до участі в кампанії Порошенко підключилося безліч добровольців. Причому більшість з них віддає перевагу агітувати не стільки за Порошенка, скільки проти Зеленського. Іноді це зустрічає протидію поліції, що тут же викликає відповідні акції. В результаті Зеленський починає асоціюватися з поліцейським свавіллям, а Порошенко — з активістами, що, звичайно, виглядає парадоксально.

Кучма до такого не дійшов, та й не було у нього такої потреби. Все-таки він у першому турі майже вдвічі перевершив Симоненко, тоді як у Порошенка з Зеленським вийшло зворотне співвідношення. І якщо Кучма після першого туру міг вважати, що перемога у нього в кишені, то на теперішніх виборах результат другого туру буде залишатися непередбачуваним аж до самого дня голосування.