Старий корпус з новим "фаршем". Чому нашій армії не варто купувати у "Мотор Січ" перероблений під війну Мі-2
На тлі отримання нових вертольотів французького виробництва авіацією Прикордонної служби та Служби з надзвичайних ситуацій і їх освоєння льотно-технічним складом знову активізувалися розмови про створення нового легкого ударного вертольота для армійської авіації ЗСУ.
Тепер інформаційним приводом стала поява нового спеціального вертольота-лабораторії Державного науково-дослідного інституту випробувань та сертифікації озброєння і військової техніки, який активно використовують у рамках оцінки цілого ряду конструктивних і технічних рішень.
При цьому дива не сталося і як і раніше робиться це з подачі "Мотор Січ" та на базі давнього Мі-2. Звичайно, військові підкреслюють, що мова йде про машину нової модифікації Мі-2МСБ. Ця модифікація, по суті, відрізняється від свого предка зразка 1960-х установкою нових двигунів АІ-450М-Б, новою авіонікою (у тому числі станцією супутникової GPS-навігації СН-4312У від ДП "Оризон-Навігація", яка є стандартною для армії), цифровими приладами контролю роботи двигуна, а також багатофункціональним індикатором СН-4314.
Цей варіант легкого вертольота запорожці просувають ні багато ні мало з 2011 р., при цьому успіхи досить скромні. Хоча машина і прийнята на озброєння ЗСУ в 2016 р., однак військові купили всього кілька штук. З однієї простої причини - такий легкий вертоліт нині не вписується в концепцію застосування армійської авіації. А наявні машини використовують виключно як навчальні для підготовки вертолітників і максимум як розвозять - в тому випадку, коли немає необхідності ганяти великою Мі-8.
Саме для того, щоб хоч якось зацікавити військових, "Мотор Січ" прийняла рішення про створення збройного варіанти з можливістю застосування некерованих ракет - МСБ-2МО. Причому основна відмінність від базового варіанту Мі-2МСБ - дві ферми для підвісного озброєння.
Пару років тому миготіли фото і відео з полігону, де з вертольота пускали не тільки 80-мм некеровані ракети С-8, але навіть важкі 122-мм С-13. Мало того, на одній із збройових виставок вертоліт красувався з парою гарматних контейнерів КПК-23-250 зі спарених 23-мм гарматою ГШ-23Л на підвісках.
З одного боку, ідея, в принципі, непогана - легкі бойові машини можуть довше висіти в районі цілі, менш помітні, вимагають майданчики менших розмірів для посадки і зльоту. І в західних арміях вони досить поширені - тут, як правило, згадують насамперед американські Boeing AH-6 або Bell OH-58 Kiowa.
Але, з іншого боку, польський досвід створення подібної машини (PZL W-3 Sokół) показує, що це фактично шлях в нікуди, так як вертоліт спочатку не проектувався під такі навантаження і має дуже скромну бойову навантаження. При цьому, наприклад, говорити про перевезення якогось десанту, як це реалізовано на AH-6, який є основою авіаційного компонента американських Сил спеціальних операцій, не доводиться взагалі.
Ще один момент. Військовим пропонується простий шлях модернізації існуючих апаратів. Адже Мі-2 не випускається з 1992 р., а виробництва корпусів у нас просто немає. "Мотор Січ" підкреслює, що серійно у нас випускається основний заділ для силової установки, паливної системи та льотне обладнання.
Навіть про виготовлення лопатей говориться, що "освоєння їх виробництва знаходиться на фінальних етапах". Правда, ці етапи тривають вже принаймні останні два роки і на кожній збройовій виставці в Києві запорожці кажуть, що ось-ось почнуть серійне виробництва. Але поки що його немає.
Ще один важливий момент - ціна питання. Актуальної інформації про те, скільки обійдеться державному бюджету "фарширування" старого корпусу, немає. Але в 2011 р. переобладнання в варіант МСБ коштувало $850 тис. І це без "скляною" кабіною, чисто військових примочок типу ЕВУ, системи відстрілу помилкових теплових пасток, систем управління озброєнням та іншого.
Враховуючи все це, можна сміливо говорити, що цінник на збройний Мі-2 буде в межах $1,2-1,3 млн. При цьому за ці гроші вже можна говорити про купівлю вживаної техніки західного виробництва, у якій льотний годину буде коштувати вже точно дешевше ненажерливого Мі-2, так і з великою часткою ймовірності рік виробництва буде свіжіше, ніж 1991-й.
У разі якщо військові згодні на збройний варіант цивільного вертольота, а не на спеціалізовану ударну машину, то чому б не глянути тоді на пропозиції від Airbus Helicopters? Ці машини вже купуються МВС, під них створюється інфраструктура у вигляді сервісного центру і центру для підготовки льотного складу.
Їх ефективність у порівнянні зі спеціально створеними під потреби військових машинами буде дещо нижче, однак більшість країн Східної Європи такий варіант цілком влаштовує. Та й за критерієм "ціна - ефективність" такі машини будуть явно краще, ніж "допиленные" Мі-2 з корпусами, яким 35-40 років, і які скоро почнуть буквально сипатися в повітрі. І тут не треба побоюватися, що західні машини беушні - наприклад, самі старі вертольоти з поставок у МВС зроблені в 2009 р., тобто їм всього 11 років, що за мірками України просто "космос".
Однак цілком може виявитися, що це "розмови ні про що", так як власне концепція застосування легких ударних вертольотів на даний момент ще не відпрацьована навіть теоретично - в плані розвитку Повітряних сил "Візія-2035" згадок про це немає.
У будь-якому разі продовження робіт за проектом, який є відверто тупиковою гілкою, є досить спірним рішенням. Як бачиться, є в розвитку системи озброєння ЗСУ набагато більш пріоритетні напрямки, на які є сенс витрачати ресурси - як фінансові, так і людські.
