Старі "республіки". Коли ОРДЛО вимруть без України (ІНФОГРАФІКА)
Для розуміння того, що буде відбуватися на тимчасово окупованих територіях в найближчі десятиліття, треба враховувати не тільки фактор війни, але і демографічну ситуацію на цій території до її початку.
Донбас був демографічно депресивним регіоном і займав останні місця в регіональних рейтингах за характеристиками відтворення населення. За цими показниками Луганська область в 2013 р. була на 20 місці, а Донецька на останньому. Причина — низький рівень народжуваності та високий рівень смертності населення. У 1993-2013 рр. чисельність населення Луганщини зменшилася на 21,6%, Донеччини — на 18,3% (в середньому по Україні — на 12,5%), у тому числі чисельність населення у віці 20-64 років — на 13,5% та 12,1% відповідно (у середньому по Україні — на 3,9%). Тобто населення значною мірою скорочувалася за рахунок саме працездатною і його продуктивної частини. При цьому до початку окупації, в 2013-м, коефіцієнт народжуваності в Луганській області був найнижчим серед регіонів України (1,29 проти середньо українського 1,52), а рівень народжуваності зменшився на 10% (в Україні — на 3,6%). А Донеччина мала найвищий рівень дитячої смертності в Україні. Тобто Донбас стрімко "старів".
Ким же був "окремий народ Донбасу", про існування якого розповідає доцент Красильников з Луганського національного університету, розташованого в ЛНР? За даними Всеукраїнського перепису населення 2001 року, частка осіб, які народилися за межами України, становила 11,1%, тоді як на Донбасі — майже в 1,5 рази більше (Донецька обл. — 14,8%, Луганська — 15,5%). При цьому на Донбасі понад 80% осіб, які народилися за межами країни, були вихідцями з Російської Федерації. Не викликає сумнівів, що зараз на окупованих територіях єдиним чинником, що позитивно впливає на чисельність населення, є тимчасова міграція "шахтарів" з Ростова і Бурятії.
Дійсно, з початком окупації демографічна ситуація цілком прогнозовано стала погіршуватися. Питання про те, скільки сьогодні народу проживає в ОРДЛО, не має чіткої відповіді. А оціночні судження можна виносити з істотною похибкою через відсутність надійних даних — адже чіткого обліку населення фактично не ведеться, а ті цифри, які регулярно публікуються Україною та ООН, мають певні похибки.
Отже, до початку війни, за даними Держстату України, в Донецькій області проживало 4,3 млн, у Луганській — 2,3 млн осіб. За інформацією Міністерства соціальної політики України, чисельність внутрішніх переселенців із зони конфлікту на Донбасі і Криму, поставлених на облік, складає 1,8 млн (кількістю виїхали "на материк" кримчан, враховуючи величину числа, можна знехтувати). Згідно з офіційними даними Федеральної міграційної служби РФ на лютий 2016 р. чисельність переселенців з Донбасу до Росії становила 600 тис. Нарешті, за інформацією органів статистики" самопроголошених ДНР і ЛНР, сьогодні в "республіках" проживає 2,3 млн, і 1,5 млн чоловік відповідно.
Тепер трохи арифметики. Якщо з довоєнної кількості жителів Донбасу відняти виїхали з зони АТО в Україну і в Росію, а також залишаються там по сей день (за даними ЛДНР), то вийде, що сьогодні на території Донецької і Луганської областей, підконтрольної Україні проживає всього 0,4 млн. Це, звичайно ж, не так — близько півмільйона сьогодні складає населення одного Маріуполя. Тобто однозначно брешуть "органи статистики" сепаратистів. Швидше за все, російська Міграційна служба також вдвічі, а то і втричі фальсифікувала число біженців з України, щоб посилити трагічність процесів, спровокованих "київської хунтою". З іншого боку, 1,8 млн внутрішніх переселенців — це явно завищений показник, який слід коригувати з урахуванням набрав чинності "пенсійного туризму", а також розуміючи, що є переселенці всередині областей (люди виїхали жити в Маріуполь з Донецька, Лисичанськ з Луганська і т. д.). Тобто за дуже грубою оцінкою чисельність населення ОРДЛО становить 2,6–3,1 млн.
Що стосується пенсійного туризму, то, за оцінками міжнародних організацій, єдиним джерелом доходів 60% населення окупованих територій є саме пенсії. За даними прикордонників, 80% людей у чергах на пропускних пунктах складають люди пенсійного віку.
За оцінками міжнародних гуманітарних місій, 600 тис. жителів окупованих територій потребують фінансової допомоги на забезпечення елементарних потреб виживання. Критерій оцінки — дохід нижче мінімальної заробітної плати в Україні. Медичних послуг і харчування недоотримують 1,1 млн жителів ОРДЛО. Вода, санітарія та гігієна — серйозна проблема для 2,3 млн жителів. Територія, яка представляє мінну небезпеку, становить близько 700 тис. га. Для її повного очищення від вибухонебезпечних предметів знадобиться від 10 до 15 років.
Сумна статистика захворювань на окупованих територіях і вздовж лінії розмежування. Захворюваність на туберкульоз значно зросла: тільки протягом 2015 р. було зафіксовано 1800 нових випадків захворювання і близько 1200 потенційних, недіагностованих випадків. Ніхто не знає, чи отримують забелевшие регулярне лікування і наскільки зросла захворюваність станом на 2017 р.
За приблизними оцінками "офіційних органів, так званих ЛНР і ДНР проживає 35 тис. дорослих та дітей з ВІЛ і тільки половина з них діагностовано і зареєстрована. Близько 50% опитаних серед населення ОРДЛО повідомляли, що один або кілька членів сім'ї страждають від хронічних захворювань. Понад 94 тис. жителів окупованих територій хворі на рак. Опитування міжнародних гуманітарних місій вказують на відсутність основних вакцин для регулярної імунізації, у тому числі від поліомієліту та кору, що, в свою чергу, може призвести до збільшення смертності серед дітей у віці до п'яти років.
Отже, можна констатувати, що ОРДЛО — демографічно депресивна територія. Більшість населення — пенсіонери та діти. Основним джерелом доходів більшості — пенсії. Стрімко зростає захворюваність від смертельних хвороб. При постійній тенденції до зниження народжуваності і збільшення бідності говорити про поліпшення вкрай негативної демографічної ситуації в найближчі десятиліття неможливо.
Також слід зазначити, що для нормалізації ситуації ОРДЛО ще довгі роки будуть вимагати величезних бюджетних витрат на соціальні виплати і медицину. Що пояснює, чому Росія не роздає свої паспорти "братнього народу Донбасу". І після деокупації перед Україною постане величезна проблема — де взяти кошти, щоб забезпечити хоча б мінімальний рівень комфорту для двох або трьох з половиною мільйонів осіб, які проживають на землі, випаленої "братнім російським народом".
