Чи стане "Конституційне справа" Нюрнберзьким процесом " для режиму Януковича
Кримінальну справу про конституційний переворот, про який напередодні повідомив генпрокурор Юрій Луценко, це має стосуватися не тільки головного зацікавленого у відміні політреформи 2004 р., але і всіх тих, хто зробив Віктора Януковича тим, чим він став до лютого 2014-го
Власне, особисто для Віктора Федоровича цілком вистачило б і однієї справи з наявних на сьогоднішній день трьох - того, що стосується державної зради і яке вже дійшло до стадії судового слідства. Справа про конституційний переворот цікаво не тільки і не стільки можливістю офіційно визнати Януковича узурпатором (хоча і це важливо), скільки потенційною можливістю розкрити весь гнійник "регіоналів", комуністів і литвинівців, які перетворили більш-менш демократичну країну в сімейну вотчину Януковичів.
Це особливо важливо ще й у світлі того, що багато з активних учасників ліквідації Конституційної реформи і наділення Януковича повноваженнями, під які його ніхто не обирав, все ще є чинними українськими політиками і навіть засідають у парламенті.
За великим рахунком для пересічних українців історія конституційного перевороту Януковича більш ніж очевидна і факт узурпації влади зайвих доказів не потребує. Як відомо, Віктор Федорович переміг на президентських виборах в парламентсько-президентській республіці, де повноваження глави держави були серйозно урізані політреформою 2004 р.
Все, звичайно, розуміли, що амбіціям схильного до авторитаризму Януковича такий стан справ явно не відповідало. І хоча відразу ж після виборів не без застосування "тушкування" під нового президента було оперативно сколочено нова парламентська більшість, що привів до влади Кабмін Азарова, грунт під ногами нового "гаранта" все ще була досить хиткою: завжди залишався ризик, що парламент різко змінить політичні симпатії і залишить Януковича без виконавчої влади, а значить, і без реального впливу.
Тоді був придуманий план щодо повернення Конституції 1996 р., а разом з нею і президентських повноважень часів Кучми. Куратором цього заходу, якщо вірити тогочасним ЗМІ, виступив міністр юстиції Олександр Лавринович, а співучасниками стало все проянуковичское більшість.
Практично вся тодішня коаліція з 252 нардепів написала звернення в Конституційний суд, в якому попросила визнати закон, вносившим зміни в Конституцію, неконституційним, оскільки він був прийнятий з порушенням процедури. І вже 30 вересня 2010 р., тобто менш ніж через півроку, судді Конституційного суду цілком передбачувано підмахнули документ, яким в один день згорнули конституційну реформу, незважаючи на те, що за Конституцією 2004 р. країна жила вже шість років. З 18 суддів Конституційного суду особливу думку з цього питання мали лише двоє. Всі інші з доводами 252 нардепів більшості погодилися без заперечень. Виходячи з якихось мотивів судді КС були такі одностайні у своєму бажанні допомогти Віктору Федоровичу отримати більше влади? Тут у пересічних громадян єдиної думки немає, але більшість не сумнівається, що верховенство права зовсім ні при чому. Зрештою, суддів могли зацікавити матеріально або залякати репресіями, або працювати з кожним персонально - з ким батогом, а з ким пряником.
Це все, нагадаємо, думка українських обивателів, досить далеких від юридичної практики, у яких, тим не менш, жодних сумнівів у незаконності всій цій операції немає. Ось тільки довести цю точку зору у формально-юридичній площині буде вкрай непросто, однак Генпрокуратура взялася за цю справу і навіть оголосила про підозру не тільки Януковичу, але і екс-міністру юстиції Олександру Лавриновичу. Останній, на відміну від першого, в Росію не тікав і для українського правосуддя повинен бути доступний. У ГПУ пояснили, що екс-міністру інкримінується те, що він особисто дав розпорядження опублікувати текст зміненого Конституційним судом Основного закону, чим скоїв злочин, оскільки сприяв захопленню влади Януковичем.
Що ж стосується самого рішення Конституційного суду, то тут криється чергова юридична колізія. З одного боку, Конституційний суд визнав закон не відповідає Конституції, оскільки той був прийнятий не у спосіб, передбачений Основним законом. На що начебто мав повне право в рамках своїх повноважень. Але з іншого боку, на момент розгляду Конституційним судом закону про внесення змін до Конституції давно набрав чинності, був вже не законом, а містив у собі безпосередньо текст Конституції, а на внесення змін у Конституцію у Конституційного суду немає ніяких прав.
Але це тільки одна сторона питання. Для повноти картини слідству потрібно довести не тільки незаконність рішення Конституційного суду і дати правову оцінку діям суддів, але і факт впливу на суд з боку представників виконавчої влади. За логікою все 252 нардепи, які підписали нещасливе конституційне подання, повинні виступити в цій справі як мінімум свідками. А це вся фракція Партії регіонів у Раді VI скликання, плюс фракція КПУ та блоку Литвина. Багато з них вже давно покинули країну, але багато хто і зараз сидять в парламенті. Особливо цікаві у зв'язку з цим ті, хто представляв документ у стінах Конституційного суду, - "регіонал" Владислав Забарський, який після Революції гідності зник з публічного життя, нинішній нардеп від "Оппоблока" Дмитро Шпенов, колишній представник президента Януковича в КС одіозна Олена Лукаш, нині постящая в "Фейсбуці" українофобські нотатки упереміш з рецептами консервації угорських злив, і багато інші відомі персонажі часів Януковича.
Серед трьох сотень фігурантів цієї справи слідству треба знайти тих, хто погодиться в суді говорити правду про те, як Янукович отримував собі повноваження. І якщо такі знайдуться (а завдання не виглядає зовсім вже нерозв'язної), то може включитися принцип доміно, і перед судом оголиться уся "регіональна" таємниця. Про неї, звичайно, вся країна давно і чудово обізнана, але в суді вся ця симфонія зазвучить зовсім по-іншому.
Головне питання в тому, чи впораються наші правоохоронці з цим завданням. Зараз на цей рахунок є великі сумніви: їм би справу проти Януковича і Лавриновича до розуму довести. Тим не менш, це не скасовує той факт, що Україні дуже потрібен свій "Норнбергский трибунал" проти "регіоналів" та їхніх спільників, хоча б для того, щоб більше ні в кого не виникало спокуси кроїти Конституцію під себе.
