США зацікавлені у продовженні конфлікту на Донбасі
В ході недавньої прес-конференції Петро Порошенко пообіцяв, що Мінська-3 не буде. Мовляв, умови припинення війни залишаються колишніми, а мова йде лише про зміну строків їх виконання. Підтвердив це сьогодні в інтерв'ю Комерсанту і Борис Гризлов, яким Кремль довірив вести переговори з Донбасу. Але, судячи з позиції, яку займає у переговорному процесі Росія, свою місію Гризлов вже провалив, оскільки Москва продовжує наполягати на закріпленні особливого статусу Донбасу в українській Конституції. Отже, про припинення війни найближчим часом не йдеться. Тим паче, що в продовженні конфлікту на Донбасі в нинішньому уповільненому режимі зацікавлені і США. Адже, чим довше Росія буде витрачатися на це напрям, тим швидше скінчиться її фінансовий ресурс і тим менше ймовірність, що Кремль розширить свою присутність на Близькому Сході.
Навіщо Борис Гризлов напрошувався на інтерв'ю до провідного друкованого видання Росії, залишається загадкою. Оскільки нічого нового керівник переговорної групи від РФ в процесі спілкування з журналістом не сказав. І єдине на що варто в цій бесіді звернути увагу, це повторення мантри Кремля про те, що Україна нібито зобов'язана затвердити в новій редакції Конституції особливий статус окупованих територій Донецької та Луганської областей. Хоча, насправді це не так. Відкриваємо пункт 11 згаданого договору і читаємо: "Проведення конституційної реформи на Україні з набранням чинності до кінця 2015 року нової Конституції, яка передбачає в якості ключового елемента децентралізацію, а також прийняття постійного законодавства про особливий статус окремих районів Донецької та Луганської областей". І, як бачимо, згадки "особливого статусу" в контексті конституційної реформою там немає.
Втім, дивуватися переговорного занудству російської сторони не доводиться. Хоча б тому, що інтерв'ю Гризлова розраховане виключно на внутрішнього споживача в РФ. З іншого боку, є й окремі "нововведення". Наприклад, якщо раніше Москва наполягала на тому, щоб Київ погоджував нову редакцію Конституції з конкретними персонами, зокрема, Ігорем Теслярським та Олександром Захарченко, які очолюють, відповідно, ЛНР і ДНР, то зараз, з подачі Гризлова, таке узгодження повинно проходити "з Донбасом". Чи можна такий поворот сприймати, як дипломатичний реверанс на адресу України, сказати складно. У будь-якому разі, про якісь суттєві зміни у позиційному протистоянні Росії і України чекати не варто. Оскільки жодна зі сторін поки не готова йти на серйозні поступки. І якщо говорити про позиції Банкової, то такі уступки просто неможливі, оскільки, на відміну від України, Росія поки не виконала жодного пункту мінських угод.
Не варто чекати якихось відчутних змін стосовно конфлікту на Донбасі і в позиції ЄС. Риторика євро-бюрократів свідчить про те, що вони б раді забути про самому понятті "особливий статус Донбасу", згадка про яке в мінських угодах все ж є. Хоча і в контексті прийняття відповідного закону, а ніяк не конституційної реформи, про що твердять в Кремлі. Але забути таке Брюссель не може, оскільки його представник цю угоду підписував, а Ангела Меркель і Франсуа Олланд давали гарантії його виконання. З іншого боку, ЄС не може тиснути на Україну, оскільки свої зобов'язання в рамках мінського процесу Київ виконує справно. Це стосується і своєчасного відведення важкої військової техніки від лінії зіткнення, і практично необмежений допуск місії ОБСЄ до всіх об'єктів в зоні АТО і прийняття в першому читанні конституційної реформи, що передбачає окремі "особливості здійснення місцевого самоврядування в окремих районах Донецької і Луганської області". Крім того, у ЄС, що дає відсіч натовпам незаконних мігрантів, зараз вистачає турбот і без України. Тому Брюссель взяв паузу в надії на те, що ініціативу у вирішенні конфлікту на Донбасі перехопить США.
А у Вашингтона на цьому напрямку своя окрема стратегія. І недавня зустріч близького соратника Володимира Путіна – Владислава Суркова з уповноваженим Держдепу США у справах Європи і Євразії Вікторія Нуланд лише підтверджує, що команда Барака Обами грає з Росією у свою власну гру. Тут слід згадати і про обіцянку віце-президента США Джо Байдена зняти з Росії санкції у разі припинення Кремлем війни на Донбасі. Але така обіцянка є банальною маніпуляцією, не передбачає конкретних термінів реалізації. А все тому, що час зараз грає проти Росії. По-перше, це триваюче падіння цін на нафту, що різко скорочує фінансові можливості Кремля щодо ведення війни на сході України. По-друге, кожен місяць такої війни варто російському бюджету сотні мільйонів доларів, що в нинішніх умовах досить сильно вимотує Кремль.
Тому США зараз найвигідніше просто чекати, поки фінансові ресурси Росії виснажаться. І коли це станеться, тоді Вашингтону буде простіше дотиснути команду Володимира Путіна і виторгувати значно більше, ніж ще рік тому. Це стосується і умов припинення війни на Донбасі, і військової операції РФ в Сирії. До речі, той факт, що російська військова машина зберігає свою присутність на сході України, є непрямою гарантією того, що Москва не збільшить свій військовий контингент до Сирії чи не спровокує новий конфлікт на Близькому Сході. Тому США готові чекати ще як мінімум кілька місяців і будуть миритися з тим, що на Донбасі, як і раніше йде, нехай і не такий інтенсивний, як раніше, але все ж збройне протистояння з убитими і пораненими. Саме тому США більше не згадують про Крим і не наполягають на прискорення переговорного процесу з Донбасу, який зараз де-факто знаходиться в глухому куті.
