Скандал в автобусі Луцьк-Київ. Візьме Бужанський "слугу" Брагаря собі в учні
Скандал навколо російського серіалу в рейсовому автобусі Луцьк-Київ так би і залишився черговим побутовим конфліктом на мовному ґрунті, якби не маловідомий нардеп від монобольшинства Євген Брагар, несподівано вирішив заступитися за люблячого російське "мило" водія, який став "безневинною жертвою культурної нетерпимості". Але однієї лише моральною підтримкою "потерпілого" Брагар не обмежився, пообіцявши написати на дівчат-волонтерок заяву в Національну поліцію, оскільки "закон один для всіх, незалежно патріот ти або ватник". Таким чином побутовий конфлікт тут же придбав риси політичного, а скромний і мало кому відомий трудівник мандата з партії влади тут отримав свою п'ятихвилинку всеукраїнської слави.
Так хто ж такий цей новий захисник пригнобленого російськомовної меншини Євген Брагар.
Уродженець столиці, 25-річний випускник історичного факультету КНУ ім. Т. Р. Шевченко Євген Брагар на момент парламентських виборів, продовжував навчатися в аспірантурі КНУ, раніше фактично не був помічений у політиці, єдиний його досвід, пов'язаний з политдеятельностью, - стажування в комітеті у закордонних справах парламенту.
Судячи за даними з відкритих джерел, сім'я захисника скривджених ватников - небагата, як і він сам. Так, мати Євгена до недавнього часу була ФОПом, займалася роздрібною торгівлею одягом, батько, схоже, проживає окремо від сім'ї. Сам нардеп, судячи з його декларації, до цих пір живе з матір'ю в невеликій квартирі на Печерську. Крім аспірантської стипендії в 50 тис. грн, яку він отримав за минулий рік, і такої ж суми готівкових заощаджень, у 25-річного народного обранця нічого немає. Ні особистої квартири, ні автомобіля, ні родини.
У контексті скандалу відразу привертає увагу до себе те, що молодий аспірант займається вивченням лівих рухів в новітній історії, зокрема, у Франції та Алжирі. На цю тему він написав кілька наукових статей, розміщених або в маловідомих, або в платних журналах, відомих як "мурзилки", де публікуються матеріали практично будь-якої якості. До речі, історичний факультет університету ім. Т. Р. Шевченко відомий тим, що на ньому не раз захищалися дисертації про лівих партіях і рухах в цілому, що містили досить неоднозначні оцінки цих явищ. Зокрема, подібні теми тут досліджували вихідці з арабських країн, того ж Алжиру та Іраку. Але повернемося до героя нашої публікації.
Мотиви юного депутата встати на захист "постраждалих від націоналістів" досить очевидні. Схоже, Брагар побачив в автобусному скандалі свій зоряний політичний годину і привід отримати відмінну рекламу. Адже до скандалу про нього практично ніхто нічого не знав, та й не цікавився. Номер 76 у списку "слуг", представник Зеленського у Вінницькому окружкомі №13 - ось і все, чим відомий Брагар, крім своєї парламентської стажування.
І тепер перед Брагарем цілком можуть відкритися досить приємні політичні перспективи, адже він далеко не єдиний нардеп від "Слуги народу", исповедывающий відверто "ватні погляди". "Старші товариші" з боротьби за "русский мир" цілком можуть оцінити завзяття молодого "падавана". Так що одіозна трійця з Олександра Дубинського, Максима Бужанського і Олександра Куницького, застолбившая за собою місце головних захисників російськомовних в нинішньої української влади, цілком можуть взяти Брагаря в свою поки не надто численну компанію до їх обопільної вигоди. Брагар зміцнить тільки що отриману популярність, а трійця розширить своє представництво.
У парламенті, до речі, Брагар працює заступником голови комітету свободи слова відомого захисника пригноблених російських і скривдженої "вати" Нестора Шуфрича. Так що Нестор Іванович теж може придивитися до молодого і перспективного політика. У партії Медведчука теж можуть бути зацікавлені в "свіжої крові". Крім того, Брагар ще і керівник групи з міжпарламентських зв'язків з Алжирською Народною Демократичною Республікою і Соціалістичною Республікою В'єтнам. Чого тут більше інтересу вченого або тяги до цінностей Карла Маркса і Хо Ши Міна, - сказати поки складно, але не виключено, що Брагарем рухає і те і інше.
Втім, поки що у юного "слуги" карколомних успіхів на міжнародному терені немає, можна і в Україні "пошуміти". Тим більше, серед різношерстого електорату "слуг" прихильників примирення з Росією на базі філософії "який різниці" більш ніж вистачає. І поки є такі люди - буде і попит на відповідних депутатів. Правда, в "Слуги народу" вистачає і тих, хто категорично не сприймає позицію своїх "ватних" колег, і рано чи пізно їх співіснування в рамках однієї партії призведе до конфлікту. Поки ж і президенту Зеленському, і його депутатам вдається і далі сидіти на двох стільцях, лавіруючи між патріотичною позицією і "якою різницею". Але кожен новий "автобусний" або "магазинний" мовний скандал, в який будуть втручатися народні депутати від партії влади, буде лише наближати неминучий ціннісний конфлікт всередині "Слуги народу".