Рятівники танків. Як у Львові знайшли застосування застарілої радянської бронетехніки

Адже, на думку військових фахівців (як західних, так і радянських), під час бойових дій самою затребуваною складової танкових і механізованих частин є саме евакуаційна і ремонтна на гусеничному шасі. Тому левову частку втрат танків Т-64 (втім, як і інший гусеничної техніки) української армії складають саме машини, кинуті з-за свого технічного стану.

Тому починаючи з 2015 р. військовими була поставлена задача терміново наповнити армію такими машинами. Благо за час незалежності завдяки закордонним замовленням вдалося зберегти Львівський бронетанковий завод, який міг виробляти подібну техніку.

В результаті до осені 2018 р. інженерам заводу вдалося створити і найголовніше провести державні випробування БРЕМ "Лев". Створена на базі танка Т-72 (який, нагадаємо, офіційно перебуває на озброєнні ЗСУ) машина здатна не лише евакуювати і буксирувати несправну або пошкоджену техніку, але і може використовуватися для проведення поточного та середнього ремонту в польових умовах.

Так, "Лев" має лебідка з тросом робочою довжиною 200 м, яка розвиває тягове зусилля в 22 000-25 000 кгс, а при використанні додаткових поліспастів — до 75 000 кгс. Однією з фішок машини є електрозварювальне обладнання, яке живиться від власного генератора.

Крім того, БРЕМ "Лев" обладнаний краном-стрілою максимальною вантажопідйомністю 12 т для проведення в польових умовах монтажу-демонтажу вузлів і агрегатів, зокрема, танкових башт, двигунів, коробок передач, опорних катків і т. п.

Додатково машина обладнана вантажною платформою, що дозволяє транспортувати запасні частини, необхідні для проведення ремонтних робіт, вагою до 1,5 т.

Двигун потужністю до 840 к. с. дозволяє 41-тонної машини розвивати максимальну швидкість руху до 60 км/год. БРЕМ має запас ходу не менше 460 км по грунтовій дорозі. Екіпаж машини складають три людини, для власного захисту призначений кулемет КТ-12,7 (фактично НСВТ).

Однак цього львів'янам здалося мало, і вони розробили ще один варіант БРЕМ для армійців — "Зубр". На цей раз на базі застарілих шасі Т-55, Т-54 або БТС-4 (фактично Т-44).

Судячи з заявленим характеристикам — 12-тонна кран-стріла і 25-тонна тягова лебідка, фактично мова йде про стандартному обладнанні, яке стоїть і на "Леві".

Остання розробка цікава тим, що використовується вкрай застаріле шасі. Хоча, очевидно, виходили з простої арифметики та його наявності на складах.

Україні після розпаду СРСР дісталося 2530 машин, з них модифікації Т-55 — 1742 одиниці. Зовсім небагато — 323 танка — було продано за кордон. Тобто чисто теоретично на складах на початок 2014 р. могло бути близько 2 тис. таких шасі.

В принципі танки надійні і недорогі. Тим більше, що вони ніколи і не знімалися з озброєння, так як саме на їх базі були створені численні інженерні машини, які просто замінити нічим.

Це і ті ж БРЕМ БТС-2 (на базі Т-55) і БТС-4, пожежні танки, мостоукладальники МТУ-20 і МТУ-55, інженерна машина розгородження ІМР-1.

При цьому після прийняття на озброєння як основного танка Т-64 харків'янами робилися спроби якось уніфікувати інженерну техніку.

Так, наприклад, з'явився проект пожежного танка: не пішов у серію, в підсумку той же львівський завод нині для потреб ЗСУ випускає ГПМ-72 на базі Т-72.

В ході переобладнання танка на заводі знімається вежа і на її місці встановлюється резервуар з водою ємністю 20 куб. м. Також машина оснащена бульдозерним обладнанням ТБС-86, водометом FPN Ziegler-6000-2H з лафетным стовбуром моделі ММО-100 і механізмом дистанційного управління, генератором піни ГПС-600, гидроэлеватором Г-600, трехколенной висувною драбиною і фильтровентиляционной установкою. Усередині корпусу знаходиться вільний відсік на п'ять-шість чоловік, який може бути використаний для евакуації постраждалих або доставки пожежної команди на місце пожежі.

Були спроби створення мостоукладчика МТУ-64, однак і вони провалилися.

Фактично на сьогодні в частинах ЗСУ експлуатуються відразу кілька танкових шасі: Т-54, Т-44, Т-64, Т-72 і Т-80 (і це не кажучи про одиничних екземплярах бойової машини розмінування БМР-1 на базі шасі САУ ІСУ-122-54).

Таке різноманіття є тільки головний біль для логістики та постачання і є зовсім неприйнятним. Зараз все списується на бойові дії — дійсно, адже не від хорошого життя взяли на озброєння Т-72 або реанімували Т-80. Однак війна рано чи пізно закінчиться, і тоді на весь зріст постане питання уніфікації.

І цілком очевидно, що сам процес пройде на "харківському" Т-64, і причини тут очевидні: наявність виробничої бази для ремонту та модернізації насамперед. Мабуть, від усього іншого "зоопарку" доведеться відмовитися. Однак наша країна небагата, і одним з кращих рішень став би вибір шасі Т-72 як єдиної бази для інженерної техніки.

Тим паче, що нині на базі "сімдесят двійки" в ЗСУ експлуатуються як мінімум ще інженерна машина розгородження ІМР-2 і бойова ремонтно-евакуаційна БРЕМ-1.

Тому той же "Лев" можна розглядати як цілком вдалу машину для заміни чи поповнення парку БРЕМ-1 (і невеликої кількості чехословацьких VT-72B), а ось "Зубр" проект вкрай суперечливий і тому навряд чи отримає подальший розвиток. Хоча як тимчасова міра для наповнення армійських частин інженерною технікою цілком непоганий. Але знову-таки питання, чи є сенс витрачати дорогоцінні людські та фінансові ресурси на нього, поки залишається відкритим.