Створити плацдарм. Як бойовики "ЛНР" зміцнюються на правому березі Дінця
Ситуація на фронті продовжує загострюватися день від дня. Причому відбувається це на тлі майже повної інформаційної блокади з боку прес-служб різного рівня. До друку інформація про реальний стан на фронті потрапляє лише в разі загибелі наших військовослужбовців.
Насамперед варто сказати, що ініціатива з "демилитаризованными зонами", як і попереджали буквально всі розсудливі експерти і політики, виявилася банальним відведенням наших військ. Окупаційні війська не збиралися відходити, так і не відходять.
Причому, знову-таки очікувано, активність бойовики виявляють на двох зонах, які найбільш неприйнятні для нас - це Станиця Луганська та Петровське - Вікторівка. Цікаво, що Золоте, де противника все влаштовує - тим більше, після того, як місцеві жителі Золотого-4 відкрито підтримали ОРДЛО - зникла з інформаційного поля майже повністю. Незрозуміло, куди поділися звідти добровольці "Азова", які планували залишатися там "до переможного кінця".
На обох ділянках розведення бойовики застосували дві різні тактики. Станиця Луганська є єдиним пунктом пропуску на окупованій території Луганської області, так що у відкриту під прицілами камер ОБСЄ тут перебувати озброєним людям не з руки. Тому придумана фішка з фейковим СЦКК (Спільним центром з контролю і координації припинення вогню): бойовики просто оголосили себе представниками цієї структури.
Цей спільний українсько-російський орган, створений в рамках Мінських домовленостей, до грудня 2017-го був якоюсь переговорним майданчиком для оперативного вирішення питань на фронті. Проте вже два роки росіяни участь в його роботі не беруть, а "представники ЛНР" чомусь вирішили, що можуть замінити росіян. Їх повноваження українська сторона не визнає, що не заважає бойовикам з синіми пов'язками "СЦКК" як мінімум здійснювати контроль проходить трафіку людей і товарів.
Причому якщо "влада ЛНР" раніше здійснювали контроль посередині моста - на так званій нейтральній території - то тепер вони перемістилися на умовно "українську сторону (та, що до розведення контролювалася нашими військами і за яку у серпні 2014-го пролили кров бійці 13-го чернігівського батальйону територіальної оборони). Виходить, що побудований на гроші українських платників податків міст не контролюється не тільки ніякими збройними формуваннями, але навіть ОБСЄ та українською стороною СЦКК.
Таким чином явно відкочується сценарій передачі українсько-російського кордону в рамках Мінська. Адже ніщо не завадить росіянам передати українську сторону кордону Державної прикордонної служби України, а який-небудь умовно-фейкової "прикордонній службі адміністрації Луганської області". При цьому і Європа, і навіть офіційні українські власті зроблять вигляд, що так і потрібно, як це було у випадку, наприклад, зі Станицею Луганській. Пішли ж "нова влада" на відведення військ, яке жодним чином не прописано в Мінських угодах.
Що стосується "зони розведення №3", то тут бойовики взагалі не соромляться і продовжують контролювати цю ділянку. Причому настільки нахабно, що навіть ОБСЄ було змушене в одному зі своїх денних звітів відзначити, що в зоні розведення з боку окупаційного корпусу останнім часом з'явилася нова лінія окопів. І це на тлі бодреньких репортажів українських телеканалів, в яких техніка МНС з нашого боку руйнує бліндажі і знищує окопи.
Вимушене перемир'я російська сторона використовує для активного накопичення боєприпасів, ПММ та випробування нових видів озброєння. Зокрема, на фронті в останні дні відзначена висока активність російських антиснайперских груп, які проводять польові випробування новітніх зразків.
Інакше складно пояснити загибель в ніч на 1 грудня снайперської пари спецпідрозділу СБУ "Альфа" з підполковників Дмитра і Дениса Каплунова Волочаева. За повідомленнями з фронту під час виконання бойового завдання вони були засікти технічними засобами розвідки противника на рекордному відстані 1800 метрів і накриті мінометним вогнем. До цього такі відстані вважалися недосяжними для росіян та відносно безпечними для снайперів з великокаліберними гвинтівками.
Яке завдання виконували снайпери ми дізнаємося не скоро, якщо взагалі дізнаємося. Але той факт, що посмертно і дуже швидко їм дали "Героїв України", може свідчити про виняткову важливість завдання.
На тлі різкого посилення можливостей окупаційного корпусу на Донеччині триває планомірний розвал армії. Під виглядом "оптимізації за стандартами НАТО" нині з системи демонстративно витісняються старші офіцери, які піднялися по кар'єрних сходах при колишньому начальнику Генерального штабу Віктора Муженка.
З останнього і найбільш яскравого - характеристика про невідповідність займаній посаді, видана в результаті атестації підполковнику Євгену Межевикину. Варто нагадати, що це знаменитий "Адам" - танкіст, який в певні моменти сам тягнув на собі оборону Донецького аеропорту, оскільки інші екіпажі просто боялися виїжджати на взлетку. За 2014-2015 рр. на його рахунку як мінімум сім знищених російських танків, а також кілька БМП і Бтрів противника.
І ось тепер генерали від Хомчака оцінюють його рівень практичних навичок як посередній. Інакше як плювком в обличчя бойового офіцера це назвати складно. Але, на жаль, така вже установка нових-старих облич у Генштабі. Судячи з усього, там дуже поспішають до березня наступного року, коли відбудеться поділ функції начальника Генштабу і головнокомандувача, прибрати з армії всіх більш чи менш гідних бойових офіцерів старшого ланки.
До чого все це призведе нескладно здогадатися - до деградації армії, втрати поваги до неї з боку суспільства та повернення все на круги своя зразка 2014-го. І вихід на новий виток протистояння з Росією з новими кривавими жертвами та втратами територій.
