Союз Білецького і Тягнибока. Чому привести "Свободу" в Раду зможе тільки Зеленський
На з'їзді партії "Свобода" був сформований список на майбутні вибори, який об'єднав під партійним брендом Олега Тягнибока відразу шість партій. Крім самої "Свободи", на вибори однією колоною йдуть "Правий сектор", Українська добровольча армія, ОУН, КУН і "Національний корпус". І якщо об'єднання перших чотирьох зі "Свободою" мало кого могло здивувати через дуже дрібного масштабу партнерів, то включення в список "Нацкорпуса" Андрія Білецького серйозно змінює всю ситуацію з націоналістами.
Об'єднання Білецького з Тягнибоком мало хто прогнозував з-за більш ніж очевидного конфлікту між цими двома лідерами як у вигляді природної конкуренції двох амбітних "вождів", так і світоглядного. Якщо Тягнибок класичний український інтегральний націоналіст, то Білецький тяжіє до панславизму.
При цьому і Тягнибок, і Білецький не можуть не розуміти, що і у "Нацкорпуса", і у "Свободи" немає жодних шансів подолати 5%-ий прохідний бар'єр поодинці. Об'єднання ж їх в один список дає хоч якісь, нехай і невеликі шанси на успіх. Тим не менш конфлікт між двома найбільшими суб'єктами цього об'єднання нікуди не дінеться. І, швидше за все, якщо об'єднані націоналісти пройдуть до парламенту, групи "Свободи" і "Нацкорпуса" вже в статусі нардепів можуть розійтися по своїх кутках. Так що занадто серйозно сприймати їх союз поки явно рано.
Що стосується передвиборчого списку, то місця в ньому поділили приблизно пропорційно масштабом і популярності учасників об'єднання. Перший номер Тягнибок, за ним — Білецький, третій — екс-лідер "Правого сектора" Дмитро Ярош, четвертий нинішній лідер "правосеков" Андрій Тарасов. Замикає п'ятірку кандидат у президенти від попереднього об'єднання націоналістів (ті ж, але без Білецького) Руслан Кошулинський.
Далі місця в умовно прохідній частині поділені більш-менш порівну між "Свободою" і "Нацкорпусом". І хоча формально партія Білецького йде на вибори у статусі молодшого партнера — під брендом "Свободи" і на другій позиції після Тягнибока, цей статус для "Нацкорпуса" скоріше номінальний і від нього більше плюсів, ніж мінусів. Соратників Білецького в списку досить багато, зобов'язання перед Тягнибоком якщо і є, то ними після перемоги можна буде знехтувати. У той же час на "Нацкорпус" будуть працювати голоси виборців Західної України, де він не такий популярний, як Тягнибок, а на сході Білецький розраховує наростити підтримку за рахунок вже почалося протистояння з проросійськими реваншистами кшталт "Оппоплатформы" і "Довіряй справах" Труханова–Кернеса.
Головною фішкою, з якої націоналісти йдуть на дострокові вибори, цілком очевидно є "боротьба з реваншем проросійських сил", і цю тему вже активно розкручують і "Свобода", і "Нацкорпус". І тут об'єднаним націоналістам доведеться конкурувати в першу чергу з Європейською солідарністю" екс-президента Петра Порошенка. Зрозуміло, "Свобода" з Билецким можуть собі дозволити бути менш респектабельними, ніж ЄС, ніж вони і будуть користуватися, позиціонуючи себе як силу, здатну дати справжній, у тому числі і силову відсіч всім реваншистам.
Але як би ні намагалися націоналісти нагнітати ситуацію навколо можливого реваншу, повторити успіх "Свободи" 2012 р., коли вони пройшли в парламент на протестних Януковичу настроях, буде вкрай непросто. У 2012 р. Партія регіонів вже набрала силу і діяла вкрай нахабно, що і породжувало радикальні настрої проти неї. Зараз же більшості патріотичних виборців не до кінця зрозуміло, що з себе представляє нова влада. Таким чином, успіх об'єднаних націоналістів залежить не стільки від них, скільки від дій президента Володимира Зеленського. Якщо він і далі продовжить висувати сумнівні миролюбні ідеї зразок наказу не відповідати на обстріл окупантів, то градус неприйняття нової влади буде зростати і, відповідно, буде рости рейтинги націоналістів. Правда, поки все виглядає так, що як мінімум до парламентських виборів форсувати темпи "капітуляції" у Зеленського явно не мають наміру, а значить, і шансів у об'єднаних націоналістів небагато.