Сумнівна "Надія". Що не так з новим вертольотом "Мотор Січі"
На тлі чергового скандалу в ЗМІ — а чи не вперше з доказовою базою журналісти викрили "Мотор Січ" у поставках вертолітних двигунів і запчастин в Російську Федерацію — президент компанії В'ячеслав Богуслаєв у своєму недавньому виступі на зустрічі з молодими працівниками свого підприємства окреслив перспективи компанії.
Основною тезою стало створення в 2020 р. повністю композитного вертольота власного виробництва. Мова йде про вже відомому проекті МСБ-2 (Мотор Січ Богуслаєва-2) "Надія". Однак назвати його повністю українським вертольотом можна з великою часткою умовності. Адже фактично це "старий, добрий" радянський вертоліт Мі-2 з двигуном АІ-450М, який виробляє "Мотор Січ". В результаті машина має велику дальність польоту, на третину розширився діапазон швидкостей.
При цьому корпус і лопаті планують робити з композитних матеріалів (за деякими даними, вертоліт буде на 70% складатися з композиту), що дозволить на 400 кг збільшити вагу конструкції вертольота, а значить, збільшити вантажопідйомність і дальність польоту. МСБ-2 зможе перевозити 1,1 т вантажів на зовнішній підвісці та 1 т в кабіні проти 0,8 т і 0,7 т відповідно у Мі-2. Крім того, за рахунок застосування нових паливних баків вдалося збільшити корисний обсяг вантажної кабіни і дальність польоту (нині вона становить близько 1 тис. км).
Важливим елементом стало застосування так званої "скляної кабіни" — багатофункціональних індикаторів як пілотажних приладів і приладів контролю силової установки і вертольота. Серйозно змінений і набір авіоніки. Так, зокрема, встановлюється станція супутникової GPS-навігації СН-4312У (яка є стандартною в ЗСУ).
Перший прототип вертольота МСБ-2 злетів у липні 2014 р., а машина, зібрана з вітчизняних комплектуючих (власне, поки це не корпус, а лише носова частина), — у квітні 2018 р. На сьогодні "Мотор Січ" зібрала не менше чотирьох екземплярів "Надії".
Здавалося б, все чудово — власний вертоліт саме те, чого не вистачає нашим силовикам. Однак є кілька досить серйозних проблем.
По-перше, навіть за словами самого Богуслаєва, повного циклу виробництва комплектуючих ще немає. Хоча за останній час змогли, наприклад, освоїти виробництво редукторів, проте виробництва лопатей все ще немає. Власне, розповіді про те, що "не сьогодні, завтра" буде запущена лінія з їх виробництва за американською технологією, ми чуємо вже як мінімум пару років.
Друге і найважливіше. Потреби силовиків саме в легких вертольотах типу Мі-2. При вартості однієї машини в $1,5 млн навіть "Мотор Січ" оцінює ринок всього в 100-160 машин (причому не тільки Повітряні сили, а також МНС, МВС, пожежна охорона, санітарна і прикордонні служби). Однак, судячи з усього, навіть ця цифра явно завищена, так як вертольоти Мі-2 у Повітряних силах застосовуються вкрай обмежено насамперед для підготовки курсантів. А на тлі отримання техніки західного виробництва навряд чи "Надія" зацікавить МВС, а значить, ні МНС, ні Прикордонна служба, ні Національна гвардія купувати їх не будуть.
Мабуть, усвідомлюючи це, "Мотор Січ" посилено проштовхує військовий варіант — МСБ-2МО. Основна відмінність від базового варіанту — дві ферми для підвісного озброєння. Причому зі зрозумілих причин це вкрай скромна навантаження — всього пара блоків Б8В20А (20 направляючих для 80-мм некерованих реактивних снарядів) або універсальних гарматних контейнерів КПК-23-250 (двуствольная 23-мм гармата ГШ-23Л з боєкомплектом 250 снарядів). Були повідомлення навіть про спроби застосування протитанкових керованих ракет.
Хоча такі ось збройні машини навіть засвітилися у випробувальних польотах на військових полігонах, проте особливого захоплення у військових не викликали — все-таки Мі-8 є більш універсальним і навіть у збройному варіанті більш ефективним і затребуваним в бойових умовах. Мало того, як свідчить польський досвід подібної модернізації — це шлях в нікуди, так як вертоліт не проектувався під такі навантаження.
Тому, як бачиться, насамперед запорожцям варто орієнтуватися на цивільний ринок, насамперед в сільськогосподарському варіанті. Але і тут не все так просто — у фермерів є ще досить велика кількість Мі-2, які дісталися безкоштовно і зараз просто нещадно експлуатуються, регулярно падаючи.
Мало того, на досить вузький ринок зараз хлинула беушна техніка західного виробництва (яка коштує вже точно менше $1,5 млн). Не пасуть задніх і місцеві виробники надлегких вертольотів, які хоча і мають меншу ефективність, однак і самі коштують дешево і льотний годину експлуатації — копійки в порівнянні з тим же Мі-2.
В цих умовах залишається ще один шлях — орієнтація на експорт. Проте російський ринок (де нині зосереджено рекордна кількість Мі-2) з різних причин (і не лише політичних) для "Мотор Січі" закрито. А решта експлуатанти якось не поспішають шикуватися в чергу.
За останній десяток років відомий тільки один випадок інтересу з боку інших держав. Так, у червні 2016 р. на збройовій виставці KADEX-2016 "Мотор Січ" підписала ліцензійний договір з ТОВ "Казахстанська авіаційна індустрія" про передачу казахській стороні технологій з модернізації вертольотів Мі-2. Однак за ці два роки вертольотів, модернізованих казахами, ніхто не бачив. Хоча цілком може бути, що вони літають — Казахстан досить закрита країна в плані інформації. У будь-якому випадку це не такий вже і прорив.
Цікаво інше. Крім запуску в серійне виробництво вітчизняного вертольота, Богуслаєв озвучив і інші плани розвитку "Мотор Січі". З нового — це спроби запуску виробництва двигунів для ударних безпілотників. Зрозуміло, що ніяких деталей не наводилося, однак можна припустити, що це пов'язано з локалізацією виробництва в Україні турецьких безпілотників Bayraktar TB2.
За деякими неофіційними даними, підписану з турками угоду передбачає в числі іншого ремоторизацию цих апаратів вітчизняними двигунами і переозброєння знову-таки вітчизняними протитанковими керованими ракетами і бомбами.
Таким чином, можна говорити про те, що хоча "Мотор Січ" є флагманом виробництва авіаційних (насамперед вертолітних) двигунів у всьому колишньому СРСР, проте перспективи розвитку підприємства нині поки що туманні.
Проект вітчизняного вертольота, який, по суті, являє собою підкоригований під сучасні реалії проект 1960-х років, не може бути проривним, а інших серйозних реальних планів у Богуслаєва поки немає.
