Солдатські матері. У скільки разів збільшить вартість Агеєва мило з мамою
Все це підірвало український медіапростір, а також мізки категорії ура-патріотів. Блогери, деякі журналісти і звичайні люди радили звозити мати на цвинтарі, де лежать вбиті воїни ЗСУ. І така реакція є певною мірою виправданою щодо тих, хто їде сюди вбивати і заробляти гроші, як зробив син цієї жінки — Віктор Агєєв. Втім, українцям варто зрозуміти й інший бік медалі. Візит Світлани — матері солдата — і підвищену увагу до полоненому з боку ЗМІ автоматично підвищують його ціну в майбутньому обмін полоненими. Чим вона вище, тим більше шансів отримати за Агеєва знаходяться в Росії чи в Л-ДНР як звичайних українців калібру Сенцова, так і військових.
З чого почалася історія
24 червня 2017 р. біля села Жолобок Слов'яносербського району українські військові знешкодили диверсійно-розвідувальну групу терористів. Чотирьох бойовиків затримали, а ще двох — командира одного з диверсантів, які чинили опір, ліквідували. Серед узятих у полон членів ДРГ виявився діючий військовослужбовець ЗС РФ за контрактом Віктор Агєєв. У нього знайшли військовий квиток. Російська сторона одразу почала зливати Агеєва, кажучи, що він не є чинним військовим, а був звільнений у запас ще в 2016 р. Сам Агєєв навіть назвав номер частини (65246 у Новочеркаську Ростовської обл.) і розповів, що після підписання контракту з ЗС Росії він за чотири дні подався на Донбас, де вже уклав контракт з ЛНР. Їхав сам, вважав, що буде воювати проти фашистів. Був зазомбований телебаченням, була ідея. Крім того, Агєєв в інтерв'ю стверджував, що взагалі не заглиблювався в деталі служби: "Відправили й відправили. Гроші платять і... Служба є служба".
Після взяття в полон Агеєва журналіст "Нової газети" Канигін вийшов на матір солдата — вчительку англійської з російської глибинки — села Топчиха. У розмові мати Агеєва Світлана каже звичайні шаблонні фрази, які характерні для багатьох простих росіян: "я не вірила, що наші військові є в Україні", "навіщо так багато ненависті, якби на мою країну напали, я вела б себе інакше", "Віктор присилав мені гроші, щоб я могла закрити кредит", "вірю, що українська сторона піде на поступки, проявить гуманність" і т. д. Після цього в "Новій газеті" було опубліковано звернення матері до президента України Петра Порошенка з заголовком "Хто так вплинув на мою дитину, що він опинився на Донбасі?". Саме воно стало поштовхом до подальшого розвитку подій. У справу втрутилися представники президента, в результаті Світлана приїхала в Старобільськ за спецдозволом без закордонного паспорта, де під прицілами камер іноземних і українських ЗМІ зустрілася з сином, розповіла про людське ставлення до неї і сказала, що дуже хоче забрати сина додому, на що полонений Агєєв відповів, що також дуже хоче поїхати, але "забути цю історію не вийде".
Варто нагадати, що кореспондент "Нової" Канигін за схожою схемою відпрацьовував історії з полоненими Александровим і Єрофєєвим, яких у підсумку обміняли на Савченко.
Чому Україна грає в круту гру
Як вже було сказано, багатьох українців дуже сильно образив і навіть розлютив сам факт приїзду матері Агеєва: "Наших матерів не пускають до полонених в Л-ДНР і в Росію. Для початку звозите її на кладовище". Цей меседж найбільше характеризує потоки гніву навколо цієї історії. Крім того, дуже багатьох обурила поведінка російського журналіста Канигіна, який всіляко захищав Агеєва репліками "війна є війна" і "солдати стріляють у солдатів". Більшість з розгніваних дуже дивує, оскільки вони не розуміють простих речей: все це досить якісно розігране медійний шоу. Нехай це і звучить грубо по відношенню до нашим загиблим воїнам, однак саме так у цій ситуації і повинна вести себе українська влада. Оскільки, так само робила Росія, розігруючи карту Савченко, постійно піднімаючи вартість полоненої.
Мильна історія з мамою, яка їде в Україну, охоплену або "громадянською війною", у якій "чомусь воюють наші хлопці", або справжньою війною, що розуміють, схоже, все, крім недалеких умів російського планктону, піднімає ставки. Україна вбиває одразу кількох зайців одним візитом.
По-перше, ми показуємо, що у нас дотримуються права людини — незважаючи на війну і рану в суспільстві, до російського полоненому пустили мати. Зробили те, чого не робить Росія і бойовики.
По-друге, вся ця мильна історія, в якій російська "Нова газета" зіграла важливу роль, збільшує ціну бранця. Чим більше шуму, тим вище вартість. Такий же трюк Росія розіграла з Савченко. Тепер Агеєва можна обміняти на декількох військових, які знаходяться в полоні у Л-ДНР, або на того ж Сенцова і Сущенко, що сидять в Росії. І мати Агеєва у всій цій історії банально використовують для того, щоб звільнити наших громадян. А для цього всі засоби хороші.
По-третє, реагувати на репліки Канигіна не варто — він російський журналіст. Хоча й нібито ліберальної "Нової газети". Втім, російський ліберал недалеко коштує від режиму, є частиною системи, оскільки взагалі має можливість працювати.
По-четверте, усім тим, хто пропонує відвезти матір на кладовищі або в госпіталь до нашим військовим, варто задати самим собі одне питання: що це дасть? Світлана Агєєва або все розуміє, але ніколи цього не визнає, тому що є частиною імперської Росії, де в подібних випадках прийнято грати "дурників", які нічого не знали і вірили "телевізору". Або ж вона взагалі тупа дура, яка ніколи вже не зрозуміє правду. І кадри з кладовища, навіть показані росіянам, нічого, крім радості, в більшості з аудиторії режиму не викличуть. Мовляв, "так їм і треба, цим фашистам". Коли вся ця історія завершиться обміном і звільненням з полону наших хлопців, про це всім варто забути.
І доля Агєєва, який дуже боїться за своє майбутнє, нам неважлива.
А сам Агєєв боїться. Він впевнений в тому, що Єрофєєва після звільнення з полону вбили, тому що він зник з медіапростору. "Всі про це говорять", — зазначає Агєєв. Нехай цей страх і стане ось цим меседжем до хлопчиків, які їдуть сюди заробляти гроші. Навіть цитування цих слів російськими ЗМІ — вже успіх зустрічі Агеєва з мамою.
