Софія розбрату. Навіщо греко-католики образили Філарета і зробили незручно Порошенко
У благородному сімействі "національних церков" сталася прикра сварка: глава Української греко-католицької церкви Блаженніший Святослав Шевчук анонсував паломництво в Софію Київську і богослужіння в Софійському соборі, але у відповідь патріарх Філарет виступив з різкою критикою, заявив про те, що православні стануть на захист своєї святині, і закликав греко-католиків відмовитися від своїх намірів, щоб "не провокувати" і "не розпалювати".
І все це напередодні зустрічі двох предстоятелів - Епіфанія та Святослава, - яка обіцяє бути вирішальною для обох церков.
Одні поспішили звинуватити Блаженнішого Святослава у провокації. Інші обурилися реакцією патріарха Філарета, який "приватизував" Софійський собор і вбиває клин між українцями - православними і греко-католиками. І як між рядків минуло те, що найбільша частка відповідальності - на державних службах. Які дали згоду греко-католикам на проведення богослужіння, то не дали, то їх неправильно зрозуміли, то вони самі щось переплутали, але в результаті не знайшли нічого краще, ніж нанести удар по репутації глави УГКЦ, фактично звинувативши його у брехні, тому що Святослав, анонсувавши паломництво в Софію Київську, заявив, що Мінкульт обіцяв дати дозвіл. Далі було гнівна заява Філарета, а потім на сайті Мінкульту з'явилося повідомлення, що ніхто УГКЦ нічого не дозволяв, але дуже скоро і це повідомлення зникло з сайту, залишивши публіку у повному замішанні.
Виступ патріарха Філарета навряд чи можна вважати несподіванкою. Він ніколи не втрачав можливості голосно висловитися на теми, які його цікавлять - а "володіння" Софією цікавить його дуже давно, про що, зокрема, свідчить могила патріарха Володимира Романюка під стіною собору. Тепер же, окрилений Томосом, який дістався йому майже все, майже безроздільно, патріарх тим більше захищає майнові інтереси своєї структури і готовий давати відсіч конкурентам на самих дальніх підступах. І якщо вже він зумів залишити за бортом конкурентів від Третього Риму, то, ясна річ, не для того, щоб ділити "київську спадщину" з представниками Риму Першого. Патріарх ніколи не давав приводу запідозрити себе в симпатіях до греко-католиків. Звичайно, він віддає належне УГКЦ як "української" церкви, яка стоїть на "державницких" позиціях. Але тютюнець все одно нарізно.
Патріарх Філарет ніколи не терпів конкуренції - не терпить її і тепер. І в історії з греко-католиками його багато чого могло зачепити, збурити або образити. Взяти хоч Софію. Це ж "наша" "православна" святиня - при чому тут греко-католики? Може бути, вони дають нам правити служби в соборі Святого Юра?
Про те, де, коли і за яких обставин греко-католики приймали, шанували і давали служити представникам УПЦ КП, патріарх Філарет знає краще інших - йому самому доводилося користуватися гостинністю греко-католиків, коли "рідні" православні орудували від нього носи як від розкольника під анафемою. УГКЦ була чи не єдиною "канонічною" церквою, яка приймала як братів по служінню "розкольників" цілком офіційно і не криючись - постійно наражаючись з-за цього на критику з боку римського начальства, яке, в свою чергу, постійно отримувало кляузи на "уніатів" з Москви. Все забуто? А адже ще друку на Томосі не висохли.
Втім, це не єдина образа. З самого початку - з Об'єднавчого собору - греко-католики відверто демонструють свою перевагу митрополиту Київському Єпіфанія, а не патріарху. Саме йому адресовані і їх привітання, і запрошення, і листи, і наміру домовлятися, і "жити дружно". При тому, що патріарх Філарет не втомлюється нагадувати, що він залишається керівником церкви, а митрополит Епіфаній - декоративна фігура, "каприз греків", яким ми просто не в стані сказати тверде "ні". Будучи зануреними в українські церковно-політичні реалії, греко-католики мали б це чудово розуміти. А ось піди ж ти - не тому, кому треба, листи пишуть.
Що ж, справді, греко-католики звертаються виключно до офіційного чолі церкви - митрополиту Київському Епіфанію. Ніяких подвійних стандартів, ніяких гібридних винаходів: є ПЦУ і її глава - митрополит Київський. І в цей раз патріарха - незважаючи на його гучна виступ і боязку реакцію Мінкульту - як-ніби проігнорували. Стримані коментарі від УГКЦ зводяться до того, що "остаточне рішення не прийнято", "ми поважаємо почуття православних братів", а всі питання будуть вирішені між главами церков - Блаженнішим Святославом і Блаженнішим Епіфанієм.
Думка патріарха Філарета таким чином - не більш ніж приватна думка одного з владик ПЦУ. А може, і не ПЦУ навіть - статус "почесного патріарха" залишається не до кінця зрозумілий. Може, патріарх Філарет так і залишився в УПЦ КП, як в заповіднику, який тільки заради нього і підтримують - як і раніше існує, наприклад, сайт УПЦ КП, який ніхто не закриває і не перейменовує. Це, звичайно, дає привід для спекуляцій, зате в цьому заповіднику Філарет - раніше патріарх, як і раніше грає улюблену роль. І в цьому заповіднику його можна хоча б частково ізолювати, щоб не заважав нової церкви - ПЦУ - будувати власне майбутнє. УПЦ КП - не ПЦУ, а ПЦУ - не зовсім УПЦ КП. Можливо, це прозвучить дещо цинічно, але "молода команда", яку патріарх протаранив дорогу до влади в ПЦУ, більше в тарані не потребує. І достатньо виросла, щоб починати самостійне життя.
Між іншим, це стосується не тільки патріарха Філарета. Є достатньо і віруючих, і атеїстів Київського патріархату, яким цілком затишно саме в УПЦ КП, а ПЦУ їх не влаштовує по масі параметрів. Так чому б не дати людям можливість залишатися в комфортному середовищі? Головне, щоб не заважали.
Ось з цим, на жаль, гірше. У всякому разі, так виглядає ситуація з дозволом/забороною греко-католиками провести службу у Софійському соборі. Варто було патріарху Філарету заявити, що він, мовляв, проти, і дозвіл було тут же оголошено "ніколи не існували". Керівництво УГКЦ опинилася між двох вогнів в не самому приємному положенні: по-перше, виходить, вони збрехали, по-друге, - а чого це вони на "нашу" Софію зазіхають?
Виправдані або не виправдані претензії греко-католиків на право служити в православному соборі - питання непростий і неоднозначний. Щодо Софії він ускладнюється ще й тим, що в даний момент вона не є православним собором. Різні державні чиновники натякали на можливість передати Софії для богослужінь ПЦУ, але ніяких офіційних рішень з цього приводу поки немає. Софія все ще вакантна. Та греко-католики мають ті ж права продемонструвати свою причетність до її слави, що і православні будь-якої конфесії.
Софійський собор з самого початку обіцяв бути яблуком розбрату. Не даремно всяка влада прагнула зберегти нейтральний статус. Однак Порошенко з ПЦУ порушили цей крихкий баланс.
З греко-католиками також ніщо не віщувало легкого вирішення протиріч і проблем, пов'язаних зі створенням ПЦУ. Порошенко докладав зусиль до того, щоб переконати греко-католиків не хвилюватися з приводу Томосу. І давав гарантії. Та й на голоси греко-католиків на виборах розраховує абсолютно відверто. У даний момент УГКЦ хоче переконатися в тому, що слово президента чого вартий.
Та й непрості питання задають з усіх боків - і зсередини, і зовні. Іноді прямо під час проповіді, перебиваючи священика: "Не про те ви говорите, панотче, ліпше скажіть, коли і як до православних будемо приєднуватись". Частково патріарх Філарет і хор його прихильників, які підхопили "антиуніатську" ноту, вже відповів: навряд чи скоро і вже, звичайно, непросто. У всякому разі, панотцам на парохіях тепер буде на що послатися.
Завзятість, з яким керівництво УГКЦ апелює до авторитету митрополита Київського і ігнорує постать патріарха Філарета, можливо, є відгомоном позиції Ватикану. У якого дуже хороші відносини з Фанаром, який, у свою чергу, зовсім не в захваті від гібридної ситуації, що склалася в ПЦУ. Греки посилають сигнал за сигналом про те, що патріарх, звичайно, суперстар, але йому пора відійти від справ і дозволити нової церкви стати по-справжньому "нової" - почати життя з чистого аркуша. Однак патріарх не чує. Скандальний відсіч греко-католиків та їх стримана позиція може бути елементом загальної стратегії маргіналізації патріарха Філарета в його "заповіднику розколу".
Кожен грає свою гру і вбудовує власну політику. І тільки з державою все, як завжди, складно і дивно. Патріарх Святослав повідомив, що служба в Софійському соборі узгоджена, і він отримав позитивну відповідь від міністра культури. Однак після виступу патріарха Філарета Мінкульт раптом спростував слова глави УГКЦ - нічого, мовляв, такого, ніякої згоди не давали. Однак уявити собі Блаженнішого Святослава, який, вибачте, відверто бреше, неможливо при всій фантазії. Зате уявити собі чиновників, які спочатку необачно пообіцяли, а потім злякалися - запросто. Цікаво тільки, на якому рівні стався переляк.
В складну ситуацію потрапила Петро Порошенко. З одного боку, він здобув Томос і сам віддав його в руки патріарха Філарета. Які саме обіцянки і гарантії він йому давав, коли патріарх Філарет шантажував Об'єднавчий собор, залишається невідомо. Але Порошенко давав також гарантії Фанару і УГКЦ. Ті, хто дорікає главу УГКЦ "провокації проти Порошенка", мають для цього деякі підстави. Але чому не дорікнути Порошенко, який у всьому потурає патріарху Філарету - в тому числі ціною інтересів УГКЦ? Що ж, можливо, він просто нічого не може з цим вдіяти. Він, можливо, розраховував, що патріарх Філарет "відпрацює" Томос всебічну підтримку в передвиборний період. Але в такому разі він помилився з союзником: патріарх Філарет ніколи не працював ні на кого, крім самого себе. І в цьому, як і у всьому іншому, він залишається вірний собі.
Тепер президенту доведеться добре подумати над тим, як компенсувати греко-католиками понесені репутаційні втрати. І почуття, які навіть не подумав уважити патріарх, якому президент Порошенко вклав у руки Томос про автокефалію.
Втім, двоє Блаженніших ще можуть дуже непогано, до загальної вигоди - власної і Петра Олексійовича - домовитися між собою і заспокоїти кожен свою паству (вона ж - цільовий електорат чинного президента). Це дорогого коштує. І якщо з ПЦУ Порошенко сповна, на роки вперед розплатився Томосом, то його обов'язок щодо УГКЦ поки тільки зростає.
