Собаче життя. Чому банківський сектор чекає рік втрачених можливостей
Слово, яким можна було описати стан банківської системи, яка вступає в 2018-й, рік Собаки за східним календарем, - операційна дисфункція. Незважаючи на те що банки продовжили операційне обслуговування клієнтських операцій в частині нарощування обсягів кредитування, у першу чергу корпоративного сектора малого і середнього бізнесу, як і раніше, спостерігається глибокий застій. Фактично повністю втрачена трансмісія "банки - реальний сектор економіки", в результаті чого кредитне плече банків не в змозі надавати стимулюючий вплив на зростання промислового виробництва і ВВП.
Банківська система на кінець року складалася з 57 банків з приватним українським капіталом, 25 іноземних банків і шести державних. Концентрація в банківському секторі досягла 91,1% - саме такий питому вагу займають чисті активи двадцяти найбільших банків, що свідчить про поглинання ринку держбанками з домішкою групи банків з іноземним капіталом. Дана тенденція не могла не позначитися на якості обслуговування, так і на вартості банківських продуктів: зниження депозитних ставок і заморожування відсотків за кредитами на спекулятивно високому рівні.
Вартість довгострокових кредитів у національній валюті, за даними звітності банків (без урахування овердрафту), коливалася протягом року в діапазоні 20-25% річних, причому істотну статистичну "похибка" вносили великі позики держбанків, які видаються на користь держпідприємств і приватних фінансово-промислових груп.
Короткострокові кредити в національній валюті протягом року коливалися навколо позначки в 15% річних, хоча в кінці 2017-го був зафіксований їх істотне зростання: вони склали 23,2%, вперше перевищивши рівень ставок по довгострокових кредитах (20,3%), що свідчить про початку розвороту цінового тренду в бік більш високих інфляційних і девальваційних очікувань населення та бізнесу (що підтверджується даними НБУ щодо опитування корпорацій в частині цінових очікувань на 2018 р. - очікування в середньому погіршилися).
Зближення короткострокових і довгострокових ставок свідчить про нарощування інфляції і тиску на курс гривні, а також є реакцією бізнесу і банків на підвищення облікової ставки НБУ до 14,5%.
Що стосується вартості фондування банків (ставки за депозитами), то показники за довгостроковими вкладами в минулому році продемонстрували зниження з 18% до 14%, тобто на одну п'яту частину. Основна причина цієї тенденції полягає не в системі монетарних та інфляційних факторів, а в моделі структурної перебудови банківської системи в бік збільшення частки держбанків, а також обумовлена характером формування ліквідності фінансового сектору: банки вже практично заповнили втрати ліквідності, що проявилися в результаті кризи 2014-2015 рр., і зуміли повернути основну частину рефінансування НБУ. Станом на 1 жовтня 2017 р. обсяг непогашеної рефінансування, виданого НБУ на користь банків, склав 12,5 млрд грн, причому практично вся ця сума припадала на націоналізований Приватбанк. Таким чином, група іноземних банків та банків з приватним українським капіталом повністю розрахувалися за своїми зобов'язаннями перед Нацбанком. Природно, в такій парадигмі функціонування банки все менше зацікавлені в залученні вкладів з допомогою високих ставок за депозитами.
В умовах анемічного зростання кредитування банки в основному розміщували свої ресурси з допомогою придбання депозитних сертифікатів НБУ, дохідність за якими становила від 12% до 15%
Більша частина ресурсів, як і раніше, була укладена в замкнутій монетарній системі "НБУ - комерційні банки" без кореляції її фінансового потенціалу з реальним сектором економіки. Якість кредитних портфелів банків продовжує залишатися на критично низькому рівні: незважаючи на те що в третьому кварталі минулого року питома вага непрацюючих кредитів скоротився на 1,3%, загальна їх частка в структурі кредитного портфеля становить 56,4%. За вказаний період банки списали 10 млрд грн проблемних кредитів. Покриття обов'язковими резервами непрацюючих кредитів зберігається на рівні 76,6%, тобто процес очищення банківських балансів від токсинных активів ще не завершений.
Загальні активи банківської системи перевищили 1,28 трлн грн, з них у валюті - майже 0,5 трлн грн, або 39%. На частку держбанків припало 56% від загальних активів, на групу іноземних банків - 31%, на банки з приватним українським капіталом - 13%. Таким чином, можна констатувати завершення будівництва нової моделі банківської системи, архітектоніка якої складається з фундаменту у вигляді держбанків, значної частини банків з іноземним капіталом і невеликого вкраплення українських приватних банків.
Основна частина грошових коштів та їх еквівалентів сконцентрована в сегменті держбанків - 42 млрд грн, 28 млрд грн - в банках з іноземним капіталом і 11 млрд - у так званих "українських". У той же час, незважаючи на істотну відмінність в ринковій частці, іноземні банки практично наздогнали держсектор за рівнем коштів в інших банках (60 млрд грн проти 77 млрд грн), що говорить про непропорційно великому рівні залишків на кореспондентських рахунках у "західників" (в основному в іноземній валюті за кордоном в материнських фінансових установах), а також про їх високої ролі в структурі українського міжбанку.
В держсекторі сконцентрований основний кредитний портфель системи: 447 млрд грн, виданих юридичним особам, і 56 млрд грн, виданих фізичним особам. В іноземних банках цей показник становить 290 млрд грн і 84 млрд грн, а в "українських" - 97 млрд грн і 18 млрд грн відповідно.
У той же час частка кредитів, виданих населенню в державному сегменті, становить всього 11%, в той час як в іноземній - 22%, а в українському - 16%. Складається парадоксальна ситуація: з огляду на рівень корупції та неефективного управління фінансовими ресурсами держбанків, останні повинні спеціалізуватися на роздрібному кредитуванні населення, де зазначені негативні фактори можуть бути істотно мінімізовані. В той же час приватний банківський сектор більш логічно було б спрямувати на кредитування реального сектору економіки, особливо малого та середнього бізнесу, адже система управління та ризик-менеджменту в приватних банках здатна відсікти вплив корупційних чинників кредитування та підвищити загальну ефективність кредитних портфелів. Як бачимо, на практиці ситуація діаметрально протилежна: держбанки кредитують бізнес, приватні - населення.
На жаль, у минулому році спостерігалося заморожування кредитування корпоративного сектора на тлі суттєвого приросту обсягу споживчих кредитів, виданих населенню в основному на придбання імпортної побутової техніки: за рік обсяг таких кредитів збільшився на 25,2%.
Держбанки продовжують активно викуповувати ОВДП, в тому числі і в рамках програми докапіталізації держпідприємств: їм належить портфель цінних паперів на суму 254 млрд грн, в той час як портфель цінних паперів на балансі іноземних та приватних українських банків становить 33 млрд грн і 20 млрд грн відповідно. На жаль, високий рівень участі держбанків у викуп боргових зобов'язань Мінфіну є зручною ширмою для приховування системних помилок держуправління, так і несе загрозу для стабільності всього ринку капіталу в майбутньому.
У структурі фондування банків кошти юридичних осіб (444 млрд грн) практично впритул наблизилися до обсягу коштів населення (447 млрд грн), що свідчить про поступову втрату банками своєї історичної ролі у формуванні пасивних доходів українців та абсорбції зайвих суспільних накопичень. Основним альтернативним ринком, який акумулював вільні кошти населення, на даний момент є ринок нерухомості (в основному первинний), готівкова валюта (в тому числі тіньовий ринок позик) і спекуляції на форексі. У цих умовах банки вже не можуть за допомогою своїх фінансових інструментів скорочувати надмірна навіс ліквідності на ринку і грати притаманну їм дефляційну роль.
У держбанках сконцентрована основна частина портфеля депозитів фізичних осіб - 277 млрд грн, що істотно перевищує даний показник у приватному секторі (іноземні і українські банки) - 170 млрд грн. Враховуючи, що держава взяла на себе гарантії повного повернення коштів населення в держбанках (хоча дане твердження досить спірно через невизначеного статусу спеціального закону про гарантії), даний вид потенційних зобов'язань істотно збільшує рівень бюджетних ризиків, так і потенційний показник внутрішнього держборгу.
Якщо проаналізувати тимчасову динаміку припливу вкладів населення в банки, то в першому кварталі минулого року цей показник становив 9 млрд грн, у другому - прискорилося до 16,1 млрд грн, а у третьому кварталі катастрофічно скоротився до 0,7 млрд грн, що свідчить як про посилення девальваційних та інфляційних очікувань у суспільстві, так і про загальну оцінку населенням рівня економічних, політичних і фінансових ризиків у країні.
Збільшення валютних залишків компаній-експортерів призвело до зростання коштів юросіб в банках на 16,8 млрд грн у третьому кварталі 2017-го. Спостерігається скорочення і такого інструменту фондування, як міжбанківські кредити: зниження на 0,6% - до 14,3% за вказаний вище період, що свідчить про достатній рівень поточної ліквідності системи.
З допомогою конвертації міжбанківських кредитів материнських банків у статутний капітал банків, що їх в Україні валовий зовнішній борг банківської системи скоротився на $1,7 млрд, тобто механізм докапіталізації банків за допомогою "однієї бухгалтерської проводки", а не живими грошима, продовжує практикуватися з дозволу НБУ в групі банків з іноземним капіталом, у зв'язку з чим підвищення адекватності їх капіталу відбувається лише методологічно (на папері), а не в реальності.
Найбільший розмір нерозподілених збитків зафіксований в державному сегменті банківської системи: - 232 млрд грн (при рівні статутного капіталу в розмірі 264 млрд грн). Таким чином, реальний капітал склав 82 млрд грн, що свідчить про структурну ерозії кореневого (статутного) капіталу та про глибоку декапіталізації державного банківського сектора. Глибина ерозії капіталу склала 88%.
В банках з іноземним капіталом рівень збитків досяг 129 млрд грн (при статутному капіталі 150 млрд грн). Глибина ерозії капіталу склала 86%. У той же час у банків з національним капіталом рівень збитків склав усього 7 млрд грн (при розмірі статутного капіталу в 23 млрд. грн). Глибина ерозії капіталу склала 29%, що майже в три рази нижче, ніж у державних та іноземних банках. Цей показник ще раз свідчить про те, що концентрація фінансових ризиків в сегменті банків з приватним українським капіталом є найменшою, а рішення про їх "зачистці" приймалося виходячи з суб'єктивних кулуарних факторів, які не мають нічого загального з об'єктивними фінансовими індикаторами.
В даний час основна частина ризиків банківської системи сконцентрована в групі держбанків і банків з іноземним капіталом.
За минулий рік банки продовжували оптимізувати свою ринкову інфраструктуру: було скорочено майже 800 банківських відділень. Банки продовжували скорочувати персонал: за три квартали 2017 р. кількість найманих працівників зменшилася з 140,1 тис. осіб до 134,9 тис. У той же час кількість банкоматів і платіжних терміналів збільшилася з 33,8 тис. штук до 36,5 тис. штук, що свідчить про все більший перехід банків на дистанційне обслуговування клієнтів.
В цілому можна констатувати, що так звана "очищення" банківської системи практично завершена, але вона не привела до появи конкурентного, надійного та прозорого фінансового сектора. І якщо раніше на ньому приватні банки-"пилососи" віджимали зайву ліквідність у населення та малого і середнього бізнесу з тим, щоб частина цих грошей банально вкрасти, то тепер до роботи приступили держбанки-"насоси", які викачують "зайву" ліквідність, але вже з держбюджету, з тим, щоб використовувати цей ресурс також непрозоро і в корисливих цілях. Отримана на "виході" квазідержавних банківська система не тільки неефективною в плані абсорбції суспільних накопичень, але і дисфункціональні в плані кредитування реального сектора економіки. У 2018 р. наша промисловість і сектор МСБ продовжать роботу за рахунок внутрішніх інвестицій власних оборотних коштів, тобто без кредитного плеча банків. Зниження рівня процентних ставок по депозитах практично повністю позбавить даний інструмент його привабливості для населення, а рівень ставок по кредитах буде мати тенденцію до зростання. Основна частина фінансових ризиків буде сконцентрована в сегменті держбанків, які стають максимально вразливі до можливого осінньому масового відтоку розміщених у них коштів юридичних і фізичних осіб, що створює системні ризики для збалансованості базових макроекономічних показників країни в цілому і бюджетних зобов'язань зокрема.
А питома вага банків з національним капіталом буде і далі скорочуватися. В цілому це буде ще один рік функціонування закритої моделі "НБУ - комерційні банки", але більш вразливою до зовнішніх негативних шоків.
Читайте також:
Виклики-2018. Куди піде країна
"Плюшева" диктатура. Чотири головні болі адміністрації президента
Імітатор доброї волі. Що Путін приготує для Донбасу
Небезпечний "міхур". Чому будівельний бум може закінчитися епідемією "Еліта-Центрів"
Всі проти всіх. Яких сюрпризів чекати від війни між спецслужбами
Ще мінус мільйон. Чи можна зупинити трудову еміграцію
Жах інвестора. Чому відкритого ринку землі не буде як мінімум до 2020 року
Привид перевороту. Три сценарію третього майдану
