З Ощад по нитці. Кому і навіщо знадобилося купувати Ощадбанк в Україні
Черговий сплеск інтересу до теми, що викликала можлива продаж Ощадбанку (Україна) новим власникам: латвійському Norvik Banka і білоруської компанії, яку пов'язують з громадянином Великобританії Саїдом Гуцериевым.
Нагадаємо, що український Сбер, по суті, був політико-економічним проектом. Дві складові — економіка і політика — і визначали його позицію на українському ринку капіталу всі ці роки. Банк вибудовував свою стратегію як кредитування великих корпоративних клієнтів, в основному великих промислових груп південно-сходу країни, а також державних підприємств. Там, де обертаються великі гроші, зазвичай і робиться велика політика.
Відсутність стратегії по відношенню до групи "дочок" російських банків з боку НБУ призвело до вакууму, який заповнили громадські активісти. Фінал історії — санкції, запроваджені нещодавно, і нервозність вкладників. Не кажучи вже про тисячі співробітників цих банків. Додамо сюди й іміджеві втрати країни...
Склалася ситуація вносила істотний компонент хаосу в національну банківську систему і, як би не запевняли чиновники в малому ступені впливу "російських банків на систему в цілому, могла призвести до нової хвилі банківської нестабільності. З відомими наслідками за курсом національної валюти та інфляцією. Ситуацію потрібно було вирішити, причому максимально швидко.
За ситуацією з "російськими" банками пильно спостерігали західні інвестори і кредитори, у тому числі МВФ. Адже країна, яка не в змозі цивілізовано вирішувати подібні проблеми, не захищає права власності інвесторів, не може розраховувати на серйозне ставлення з боку світових гравців. На жаль, патріотична риторика не працює в західних ділових сіті. Там поважають країни, які визначають прості, чіткі і єдині для всіх правила гри і, головне, змушують грати за цими правилами всіх гравців без винятків.
Глава Банку Англії Мервін Кінг після світової кризи 2008 р., коментуючи прорахунки фінансистів, сказав: "На жаль, банкіри мали право вести себе подібним чином..." Стосовно до нашої ситуації можна сказати, що російські банки в Україні вели себе зовсім так, як це дозволяли їм чинне законодавство та нормативні вимоги НБУ. І не їх вина, а тим більше не вина вкладників, що регулятор за всі ці роки не спромігся сформулювати чітку позицію щодо роботи в Україні банків, що належать іноземній державі як кінцевому бенефіціару.
Для того, щоб врятувати ситуацію, "російським" банкам необхідно було терміново провести ребрендинг і "зміну фасаду". Як це свого часу зробили відомий оператор мобільного зв'язку, мережа автозаправок і т. д. В принципі вони напевно це спокійно зробили б, якби НБУ не заколисав їх своєю показною "лояльністю". Активіст з цеглою і кельмою в руці "раптово" зруйнував цю ідилію.
Зміна складів
Анонсована зміна власників Ощадбанку піде на користь всім учасникам процесу. НБУ зможе зняти напругу, що виникла, банки — відновити спокійну роботу, вкладники — не переживати за свої вклади... найрозумніша корпоративна модель, яку застосувала в нашій країні "Альфа", реєструючи свої активи в Україні на кіпрського резидента, а кінцевих бенефіціарів — у вигляді фізичних осіб, очікувано виявилася і найбільш правильною. Ризиковано зациклювати активи на бенефіціара, нехай і опосередкованому, у вигляді держави (у випадку з Сбер — це ЦБ РФ, 52,32% акцій). Такі активи стають надмірно залежними від політичної ситуації.
Стратегія нового власника Ощадбанку (якщо угода відбудеться) буде полягати у вирішенні трьох основних завдань: адміністрування кредитного портфеля (борги необхідно по можливості повернути), виплата зобов'язань перед вкладниками і клієнтами, максимальне скорочення збитків. Така програма може розтягнутися на два-три роки.
Що стосується українського національного інтересу, то давно пора відокремлювати зерна від плевел. Є державні інвестиції, а є приватні. Наявність санкцій з боку ЄС не заважає російському бізнесу працювати в Європі (якщо бенефіціари такого не знаходяться під особистими санкціями). У тій же Грузії, незважаючи на війну, російська "Інтер РАО" володіє найбільшими енергетичними активами. Просто держава повинна провести чіткий вододіл між підкилимними іграми і національними інтересами. І дати червоний світло першим і зелений — другим.
Україна не настільки багата держава, щоб ще й брати на себе зобов'язання по виплаті депозитів вкладників "російських банків на мільярди гривеньь. Це не рахуючи коштів клієнтів — юридичних осіб, відшкодовувати які в разі форс-мажору держава не буде. Чергова "Кемска волость", ліквідована "за покликом серця", може надірвати і без того слабкий запас міцності. Тому, якщо є бізнес-група, яка зможе підтвердити свою ділову репутацію та джерела придбання корпоративних прав і готова реально відповідати за долю банку, необхідно дозволити їй це зробити, природно, за умови постійного контролю з боку держави за неухильним дотриманням інтересів клієнтів і вкладників.
А щоб уникнути подібних точок напруги в майбутньому, такі інституції, як НБУ, не повинні дозволяти собі робити вигляд, що "вагітність" сама розсмокчеться, і постійно кивати на депутатів, то на РНБО. Завдання Нацбанку вчасно провести зазначений вище вододіл на національному ринку капіталу. Інакше прийде активіст з цеглою і кельмою....
