Снарядный голод. Україна знайшла, ніж "нагодувати" окупантів на Донбасі

І ось 7 листопада секретар РНБО України Олександр Турчинов прямо на полігоні заявив про успішне випробування нових боєприпасів, вироблених на українських підприємствах. Як повідомлялося, це були 152-мм снаряди, гранати для АГС і 60-мм мінометні міни.

Це дуже показова подія, так як, по всій видимості, ВСУ скоро отримає реальні варіанти постачання боєприпасами вітчизняного виробництва.

Після зимових боїв 2015 р., коли з'явилася можливість підвести підсумки, то виявилось, що армійці мають проблеми з наявністю цілого ряду номенклатури піхотного озброєння і артилерійських боєприпасів. Насамперед це стосувалося гранатометних пострілів ВОГ-17, гранат до РПГ-7, а також деяких видів осколково-фугасних снарядів калібру 152 мм.

Виникла "лакуну" з великим навантаженням для бюджету стали перекривати закупівлями за кордоном - насамперед у Болгарії, яка в останні роки стала основним виробником в світі боєприпасів радянських калібрів, причому вкрай недорогим.

Одночасно на фронті були введені жорсткі обмеження для застосування дефіцитних Wogs - адже ще влітку 2014 р. вистрілити "равлика" з АГС-17 в "білий світ, як у копієчку", вважалося вищим шиком серед військових.

Одночасно почалися пошуки реального виробника боєприпасів цього типу. У підсумку вибір був зупинений на корпорації ТАСКО, яка вже 10 років самостійно намагається налагодити виробництво снарядів калібру до 100 мм. В результаті підприємство до вересня 2017 р. виготовило 300 пострілів ВОГ-17, які, за заявою виробника, від вересня цього року "повинні бути відправлені на попередні заводські випробування", які ми, ймовірно, і побачили на полігоні за участю Турчинова.

Маленькою сенсацією стали показані на полігоні 152-мм осколково-фугасні снаряди вітчизняного виробництва і стрілянина ними з гармати 2А36 "Гіацинт-Б". Справа в тому, що снаряди для цього знаряддя кардинально відрізняються від всієї лінійки 152-мм снарядів і нині є для артилеристів ВСУ величезним дефіцитом. На нинішньому етапі доходить до того, що на навчання ці снаряди певного типу (які можуть застосовуватися на дальність до 28 км) розподіляються поштучно на кожну батарею чи не розпорядженням командувача артилерією Сухопутних військ.

При цьому деталі снарядного виробництва поки невідомі, втім, як і фірма-виробник. Але, за деякими уривчастими даними, можна говорити, що виробництво і складання снарядів локалізовані в Україні закуповується тільки порох, який поки не виробляється в країні.

Ще великим якісним ривком для армійців стали вперше продемонстровані широкій публіці 60-мм мінометні міни. Справа в тому, що в умовах позиційної війни на Донбасі насичення мінометами є одним з пріоритетів. По суті, міномети калібру 120 мм - це міні-артилерія піхоти, яка дозволяє знищувати цілі в ярах, окопах, на зворотних скатах висот, не потрапляючи в приціл противника.

Головними перевагами мінометів є велика потужність боєприпасів щодо маси самого снаряда, висока скорострільність, порівняно мала вага (той же показаний на полігоні КБА-118 важить всього 12,5 кг), простота використання, постійна готовність до відкриття вогню без особливої підготовки, не витрачаючи часу на "виклик за заявкою" більш потужних артилерійських засобів. Як показала практика війни, досвідчений розрахунок робить десять пострілів в лічені секунди - і чергова міна виходить зі ствола ще до вибуху попередньої.

А тим більше показані 60-мм міномети, які ніколи не перебували на озброєнні української армії і дозволяють різко збільшити вогневу міць невеликих підрозділів на фронті. Не кажучи вже про насичення ними розвідувальних і диверсійних підрозділів, що різко підвищує їх можливості.

Типова дальність стрільби 60-мм міномета становить близько двох кілометрів (у КБА-118 дальність ураження цілі становить щось близько півтора кілометрів), що дозволяє при наявності міні-БПЛА ротного рівня (типу американських "Рейевен") визначити місце розташування цілей за пагорбами або будівлями, а потім коригувати на них мінометний вогонь, поки мета не буде знищена.

Цікаво інше, 60-мм міномети вже масово пішли у війська. Найяскравіший приклад: передача "від Порошенка" на 14 жовтня, проте до сьогодні ми були змушені використовувати боєприпаси іноземного виробництва.

В цілому, в який раз можемо зазначити, що країна не втрачала часу дарма, і перепочинок після друге Мінських угод дозволила не тільки почати реформування армії, але і здійснити якісний ривок у її озброєнні і спорядженні.