Смертоносний "Квітник". Кому варто побоюватися високоточного 155-мм українського снаряда
Характерний приклад - буквально днями прес-служба "Укроборонпрому" заявила про те, що концерн готовий до серійного виробництва 152-мм коригованого артилерійського снаряду "Квітник-Е".
Це одна з найбільш високо технологічних вітчизняних розробок останнього часу, і в разі його прийняття на озброєння наша артилерія отримає серйозний аргумент в контрбатарейної війні на Донбасі.
Власне високоточний боєприпас під назвою "Квітник" був розроблений в кінці 1990-х років науково-виробничим комплексом "Прогрес" з р. Ніжин Чернігівської області під керівництвом конструктора Миколи Шкарлета. Снаряд призначався для використання з самохідних гаубиць "Мста-С" або 2С3 "Акація". Однак за вказівкою з Києва при проектуванні використовували деталі, виготовлені на території СНД (читай - РФ). Тому фактично снаряд представляв собою клон радянського "Краснопіль" і 70% деталей були російські.
Вперше "Квітник" був продемонстрований на міжнародній виставці IDEX-2001, при цьому основний акцент робили на варіант під стандарт НАТО калібру 155 мм
Як було заявлено, лазерна полуактивная система наведення снаряда забезпечувала поразка не тільки бронетехніки, яка рухається зі швидкістю 36 км/год, але і оборонних споруд, а також надводних цілей. Точні характеристики є військовою таємницею, але, як правило, таку зброю здатне потрапляти в ціль розмірами в кілька метрів на відстані 20 км.
Однак цікаво, що інтерес до снаряду виявили і наші військові - вже в 2008 р. почалися державні випробування, які завершилися практичними стрільбами у вересні 2012 р. в ході навчань "Перспектива-2012". Тоді артилеристи вистрілили 30 снарядів і вразили всі цілі.
За результатами в грудні 2012 р. коригований артилерійський снаряд був прийнятий на озброєння, однак грошей на закупівлю не виявилося. Як і всі високоточна зброя "Квітник" дуже дорогий - станом на 2008 р. один снаряд коштував близько 200 тис грн.
Після 2014 р. конструктори почали розробку варіанту снаряда на основі західних і вітчизняних комплектуючих. У результаті до зими 2018 р. на світ з'явився "Квітник-Е".
Причому, що цікаво, в процесі вдалося уніфікувати головку самонаведення для цілої лінійки подібних боєприпасів, яка включає не тільки "Квітник-Е" у двох калібрах (152 і 155 мм), але і 122-мм снаряд "Харасук" і 120-мм мінометна міна "Круча". Про останній зразок невідомо практично нічого, однак, очевидно, за своїми характеристиками вона подібна до російської "Грані", яка застосовувалася на Донбасі російськими військами в ході бойових дій 2014-2018 рр ..
Поки абсолютно незрозуміло, як вирішено питання лазерного наведення подібних снарядів - в радянській армії використовували спеціально переобладнані бронетранспортери, на Заході широко застосовуються безпілотні літальні апарати. На перших варіантах "Квітник" підсвічування була з землі, однак прогрес не стоїть на місці.
Говорячи про імпортозаміщення не можна не відзначити, що нині багато в чому вдалося подолати залежність від російського військово-промислового комплексу в одному з головних сегментів вітчизняної оборонки - авіабудуванні. Станом на 2014 р. провідне підприємство - київський "Антонов" реалізувало відразу кілька спільних з РФ проектів військово-транспортних літаків Ан-148, Ан-158 і Ан-178. Причому частка російських комплектуючих в них становила від 50 до 60%.
Фактично вже з літа 2014 р. "антонівці" розпочали адаптацію виробництва до західних стандартів і імпортозаміщення в літаках своєї конструкції. За три роки їм вдалося збільшити частку комплектуючих вітчизняного виробництва з 25 до 38%.
А до 2020 р. держпідприємство обіцяє розробити нову модель літака на базі Ан-148 і Ан-158, яка повністю буде мати європейське обладнання та авіоніку. Мало того, на базі Ан-70 був розроблений аналогічний Ан-77. За деякими даними, розглядається можливість установки реактивних двигунів американського виробництва.
Є і ще один реальний результат роботи поза сфери впливу Кремля. Мова йде про легкий транспортний літак Ан-132D - першому літаку КБ "Антонова" без російських комплектуючих. Розроблений на гроші Саудівської Аравії "транспортник" має канадські двигуни і французьку авіоніку. У березні 2017 р. в небо піднявся літак-демонстратор, зараз мова йде про серійному виробництві машини - причому не тільки в Саудівській Аравії, але в Києві. Адже "Антонов" активно просуває машину для озброєння місцевих Повітряних Сил. Так вже розроблено велику кількість модифікацій - від протичовнового патрульного до пожежного літака.
Крім того, для модернізації бойових літаків стали використовувати компоненти китайського виробництва для бортового радіолокаційного прицільного комплексу Н019 або Н001 для винищувачів Міг-29 і Су-27.
Непросто довелося тим підприємствам бронетанкової сфери, які займаються випуском і ремонтом танків і бронетранспортерів. Адже ще з радянських часів більша частина номенклатури деталей випускалася в Росії і з видів сталі, які є тільки там. За деякими позиціями вдалося замістити за рахунок країн, які входили у Варшавський договір та мали доступ до радянськими технологіями, - це насамперед Чехія, Словаччина і Польща.
Практично повністю відмовилися від російських запчастин і агрегатів при виробництві вітчизняної автомобільної техніки. Так, інженерам Черкаського автоскладального заводу вдалося "схрестити" білоруський вантажівка МАЗ-63172 c китайським дизелем Weichai Power. Такий же двигун нині встановлюється на армійські вантажівки Кременчуцького автозаводу, де раніше стояли виключно російські виробництва ЯМЗ.
Таким чином, можна сміливо говорити, що непростий і важкий процес заміни російських комплектуючих у виробництві української зброї планомірно йде з 2014 р., і тільки зараз ми починаємо спостерігати реальні результати.
