Смертельні пункти пропуску. Скільки ще жителів ОРДЛО помре в чергах на КПВВ
В огляді "ДС" - головні події за останні сім днів, що відбулися на території окупованих районів Донбасу
Повернення інстинкту самозбереження
Тиждень, що минає, запам'ятається не тільки кількісної, але і якісної ліквідацією українськими силами ООС живої сили і техніки російських окупантів. Найбільш показовим став 15-хвилинний точковий обстріл бійцями ВСУ командного пункту 2-го армійського корпусу ЗС РФ в районі Золотого, вироблений 4 лютого. В результаті крім самого розгромленого КП і його вмісту були знищені зенітна установка противника, військовий КАМАЗ і авто бравих чекістів з "МГБ".
На наступний день на тій же Луганщині, але вже біля Кримського, наші армійці керованою ракетою українського ПТРК "Стугна-П" рознесли вщент бронемашину 2-го АК. А 6 лютого на лінії фронту "не пощастило" вантажівки "Урал" і супроводжуючим його окремих "ихтамнетам". В цілому, за минулий робочий тиждень, за даними української розвідки, втрати двох армійських корпусів російської окупаційної армії в ОРДЛО склали два десятки "двухсотыми" та мінімум 25 - "трехсотыми".
На тлі такого відмінка особового складу командування обмеженого контингенту ЗС РФ на Донбасі при обладнанні своїх вогневих точок все частіше стикається з опором подібного з боку жителів окупованих територій. Чого тільки вартий один дуже примітний випадок в Горлівці, коли вранці 6 лютого в житловому кварталі біля місцевої шахти імені Румянцева російське військове підрозділ спробувало було розмістити гаубицю. Але не встигли "ихтамнеты" навіть повністю розвантажити боєкомплект, як присутні місцеві бабусі й тітоньки підняли такий галас, що "запоребриковая" солдатня швидко зібрала всі свої манатки в КАМАЗ і, причепивши до нього назад 122-милиметровую гармату Д-30, поїхала подалі від населеного пункту. Схоже, до живуть в окупації горлівчанам, нарешті, став повертатися банальний інстинкт самозбереження, адже, право ж, ніхто не хоче отримувати відповіді у власні оселі.
Смертельна епідемія на КПВВ
Своє жахливе буття жителі окупованих Донеччини та Луганщини намагаються хоч якось скрасити регулярними поїздками до контрольовані Україною населені пункти Донбасу, затоварюючись там повально дефіцитними в ОРДЛО звичайними продуктами першої необхідності, ліками і, звичайно ж, українськими соцвиплатами. Проте проїзд через лінію дотику загрожує не тільки багатогодинний нервуванням на морозі, але і самою справжньою загрозою для свого життя. Більш того, останнім часом стояння на переповнених блокпостах з боку квазиреспублик призвело до реальної смертельної епідемії, особливо показала себе на минулому тижні.
Все почалося прямо з понеділка і стало схоже на сухі зведення втрат мало не як під час бойових дій. 4 лютого стало відомо, що під час допиту гебистами "МГБ ЛНР" на підході до КПВВ в Станиці Луганській "раптово" померли троє чоловіків. 5 лютого на під'їзді до пункту пропуску "Маріїнка" в результаті зіткнення легковиків Lanos та Chevrolet загинули п'ять осіб. 7 лютого з подъезжавшего з окупованої Горлівки до КПВВ "Майорск" автобуса бойовики зняли мертве тіло 62-річного горлівчанина Василя Дудникова. І в той же день на пункті пропуску ДНР біля Олександрівки (на шляху до міста Мар'їнка) помер 74-річний професор і завідувач кафедри захопленого бойовиками Донецького медуніверситету Юрій Гак.
Останній випадок настільки сполохав всі ОРДО, що ліпити відмазки довелося самому "спікеру парламенту ДНР", екс-нардеру від КПУ Бидевке. Топ-коллаборант, пояснюючи кілометрові стовпотворіння на лінії розмежування, тут же поскаржився на неочищені снігові замети і брак кадрів на блокпостах "народної республіки". Тобто тамтешні пункти пропуску так і залишаться смертоносними, забираючи життя жителів ОРДЛО у виснажливих чергах на КПВВ. До речі, за даними ООН, в 2018 р. при перетині лінії зіткнення на Донбасі померли понад 50 осіб, а тільки в січні 2019-го - вісім людей і всі похилого віку.
В'їзд українських в'язнів у Щасті
Зате справді щасливою цей тиждень виявився для 33-х українців, які відбували тюремне ув'язнення в колоніях окупованій Луганщини. "Влада ЛНР" спромоглися передати їх співробітникам української пенітенціарної системи біля міста Щастя, після чого в'язнів перевезли в старобельська СІЗО, де їх долею тепер замислюється Мін'юст. Багато з вивезених з окупованих районів - тяжкохворі, в тому числі відкритою формою туберкульозу, тому термін позбавлення волі щодо їх буде переглянутий, а в деяких він і так підходить до кінця.
Це вже другий випадок виконання досягнутих домовленостей у грудні 2018 р. у Мінську щодо українських ув'язнених, охочих покинути в'язниці ОРДЛО. Раніше за такою ж процедурою були передані українській владі 42 подібних громадянина. Всього ж переїхати до камери українських виправних колоній хочуть сотні нудяться в окупації зеків, якщо не тисячі (в загальній складності в тюрмах окупованого Донбасу зараз перебуває близько 16 тис. осіб).
Між іншим, після передачі українських в'язнів у Щасті про намір вступити в такому ж дусі з трьома сотнями громадян України заявила і "омбудсмен ДНР" Морозова. "Закінчаться всі процедури, ми підготуємо списки і зможемо передати ув'язнених", - нещодавно пообіцяла вона, правда, уточнивши, що мова може йти лише про тих людей, хто потрапив у в'язницю до 2014 року і раніше мав прописку в Україні за межами Донбасу.
