Смертоносні подарунки. Скільки нового озброєння отримали ВСУ у 2018 році

Крім того, ще близько десятка протягом року проходили різні етапи заводських і державних випробувань.

Найбільш глобальні зміни відбулися в протитанковому озброєнні армійських частин. "Промінь" нарешті зміг вийти на досить серйозні темпи виробництва як ракет, так і пускових комплексів. Так, в армію в досить великих кількостях стали надходити ПТРК "Скіф", "Корсар", "Стугна-П". Вже під завісу року стало відомо, що з озброєння стройових частин знімається і передається в частині територіальної оборони радянський комплекс "Метис". Це означає тільки одне - вітчизняних комплексів вже достатньо для озброєння противотанкистов.

Одним із знаменних подій року стала передача у квітні США в рамках програми військової допомоги 37 пускових установок і 210 ракет ПТРК Javelin. Це викликало відверте невдоволення північного сусіда, так як ці комплекси належать до третього покоління протитанкових ракет (наші вітчизняні розробки з великою натяжкою можна віднести до нього). Судячи з досвіду останніх років ці ракети найбільш ефективні проти танків російської розробки - як Т-72, якими озброєний окупаційний корпус на Донбасі, так і проти більш сучасних Т-90 російської армії.

Велику увагу (і фінансування) в минулому році було приділено і ракетній зброї неядерного стримування. Так, на озброєння ЗСУ був прийнятий коригований реактивний снаряд "Вільха" для важкого 300-мм РСЗВ "Смерч". По суті, це нова вітчизняна розробка має тільки формально походження від радянського снаряда, від якого залишився тільки калібр і деякі елементи. Всі складові для виробництва "Вільхи" - вітчизняні, включаючи нові систему управління, ракетне паливо і бойову частину.

За рахунок того, що реактивний снаряд управляється за допомогою газодинамічних рулів на всій траєкторії польоту і має інерційне наведення з можливістю коригування траєкторії польоту по сигналу GPS, він має дуже високу точність ураження цілей - детальні характеристики засекречені, проте, за деякими даними, 250-кілограмова бойова частина ракети потрапляє в ціль на відстані до 120 км з відхиленням всього близько п'яти метрів.

Вже зараз розгортається серійне виробництво таких снарядів, і вони стають ще однією "довгою рукою" ЗСУ - разом з нечисленними оперативно-тактичні комплекси "Точка-У".

Ще одним напрямком, де у ВСУ стався прорив - це насичення бойових порядків безпілотними літальними апаратами. За цей рік "прийнятий в експлуатацію до кінця особливого періоду" безпілотний авіаційний комплекс "Observer-S", за іншим апаратам, прийнятим на озброєння роками раніше, активно тривав процес закупівель. Так, на останній у 2018 р. церемонії передачі бойової техніки для армії фігурували кілька десятків вже зарекомендували себе в ході бойових дій "Лелека-100", А1СМ "Фурія", PD-1 і Sparrow. Всі вони досить сучасні апарати вітчизняного виробництва. За своїми характеристиками вони дуже різні - від апаратів, які "заглядають" за найближчий пагорб до безпілотників, які можуть пролетіти до 200 км.

Є серйозні зрушення і з ударним беспилотникам, однак тут інформації в силу зрозумілих причин не так вже й багато.

Цілком очевидно, що в 2018 р. фактично була заснована нова галузь військової промисловості - боеприпасная. Адже за чотири роки війни у військах почався дефіцит деяких боєприпасів різного калібру. І досить довго задовольнити ці потреби наші зброярі не могли з об'єктивних причин - перш за все це недолік верстатного парку. Тільки до 2018 р. вдалося закупити за кордоном достатню кількість верстатів і допоміжного устаткування для того, щоб розгорнути на потужностях "Вишневського ливарно-ковальський завод" під Києвом поки дрібносерійне виробництво 152-мм снарядів для буксированого гармати "Гіацинт" і 100-мм снарядів для протитанкової гармати МТ-12 "Рапіра". І це на додаток до виробництва в країні 25-мм, 30-мм снарядів, 40-мм гранат для автоматичного гранатомета, 60-мм мінометних мін та переснаряжению мінометних мін калібру 82 і 120 мм.

Наприкінці року з'явилася і ще одна хороша новина - вінницький завод "Форт" відкрив лінію з виробництва пістолетних патронів калібру 9 мм. Хоча потужності формально належать МВС, однак цілком очевидно, що будуть закриватися й потреби інших силових відомств, у тому числі і ВСУ. У планах - розгортання виробництв і автоматних патронів популярних в країні калібрів.

На жаль, є поки і серйозні проблеми - насамперед йдеться про виробництво легкої броньованої техніки. Поки великі труднощі з виробництвом корпусів для сучасних бронетранспортерів БТР-3 і БТР-4, немає ясності з єдиним типом бронеавтомобіля для заміни старіючих на очах БРДМ-2. Дуже повільно йде заміна автомобільного парку армії - тут позначаються проблеми на "Автокразі", тривалий конкурс на заміну ГАЗ-66.

Парк БМП-1 був значно збільшений за рахунок закупівель досить великої партії машин у країнах Східної Європи. Ведуться розмови про модернізацію, однак поки що реальних кроків у цьому напрямку не відзначено.

Досить швидкими темпами продовжують розвиватися Повітряні сили. Так, тільки з відкритих джерел за 2018 р. до війська були передані після капітального та середнього ремонту, а також часткової модернізації як мінімум шість фронтових винищувачів Міг-29, 2 навчально-бойові винищувачі Міг-29УБ і Су-27УБ, чотири перехоплювача Су-27, три штурмовики Су-25М1, один літак-розвідник Су-24МР, чотири навчально-бойових літаки L-39 "Альбатрос", три військово-транспортні літаки (2 Ан-26 і 1 Іл-76МД). У частині радіотехнічного забезпечення передані з однієї РЛС 35Д6, 79К6 "Пелікан", "Малахіт". Говорити про те, що це нова і сучасна авіатехніка поки не доводиться, але певні кроки в напрямі докорінної модернізації вже робляться.

Ситуація з флотом продовжує залишатися стабільно важкою. Хоча за минулий рік в стрій і введені чотири нові бойові одиниці - артилерійські катери проекту "Гюрза-М": U176 "Нікополь", U177 "Кременчуг", U178 "Лубни" і U179 "Вишгород". Проте вже 25 листопада два кораблі були захоплені росіянами і подальша їх доля на сьогодні невідома. Великі надії покладає на командування наступний рік, коли нарешті прибудуть із США два патрульних кораблі типу Island (по них, до речі, все ще залишаються питання за складом озброєння, але думається, що це питання буде вирішуватися комплексно).

Також у наступному році очікується прийняття на озброєння цілої "оберемки" різних систем і озброєнь. Так, до середини року ймовірно надійде на озброєння протикорабельна ракета "Нептун", будуть введені в експлуатацію кілька нових зенітно-ракетних комплексів - у тому числі, наприклад, С-125 у двох варіантах, "Тор", С-200. Вже заявлено про якнайшвидшому прийнятті на озброєння ПЗРК "Колібрі" - роботи над цим проектом тривають вже кілька років.

Таким чином, в цілому можна говорити, що минулий рік був "прохідним" в плані прийняття на озброєння нових зразків зброї. Адже незважаючи на достатньо серйозні фінансові вливання одночасно відновлювати технологічно ланцюжка, модернізувати парк верстатів ще і випускати принципово нову техніку не те, що складно, а дуже складно.

Сподіваємося, що результати цих титанічних зусиль ми побачимо вже в наступному році у вигляді десятка прийнятих на озброєння нових зразків і насичення армії тими, які вже знаходяться у виробництві. Адже цілком очевидно, що війна на Донбасі затягнеться ще на кілька років, а агресія Росії щодо нашій країні буде тільки зростати з часом.