Смертельний урок для колаборантів. Про що варто задуматися після катастрофи суховантажу біля берегів Туреччини
Звідки плив суховантаж, що він перевозив і чому на його борту виявилися українці, - в нашому короткому огляді.
Отже, судно, яке вирушило з російського порту, направило сигнал з близько 148 км від узбережжя турецької провінції Самсун. Судячи з фото, "суднової ролі" і паспортів членів екіпажу корабля, які з'явилися в місцевих ЗМІ, на борту було тринадцять членів екіпажу, з них одинадцять громадян України і двоє громадян Азербайджану (у тому числі капітан корабля). За інформацією місцевої влади, шість осіб загинули, сімох вдалося витягнути з води.
Берегова охорона заявила, що сигнал лиха попереджав про можливість затоплення судна. Сім членів екіпажу були врятовані завдяки операції, в якій задіяли літак, два вертольоти і два човни. Крім чотирьох українців, загинули і капітан корабля азербайджанець Турбат Ісмаїлов а також його помічник Мамедали Ібрагімов.
Загиблі українці: Володимир Овдієнко, Дмитро Крепец, Ростислав В'язовський і Руслан Бондик. Врятувати вдалося Станіслава Шевчука, Павла Мельниченко, Олега Геращенка, Євгенія Ільченко, Євгена Яценка, Дениса Скачко і Тетяну Будко (жінка-кок).
На момент аварії судно належало турецькій фірмі ORBITAL SHIP MANAGEMENT Co, зареєстрованої в Стамбулі і входило в так званий "кримський чорний список", тобто заходило в порти Криму після його окупації (частина суден, які фігурують у цьому списку вже затонула...).
Пізніше стало відомо, що аварія, в результаті якого загинули четверо з знаходилися на борту українців, сталося після сильного удару хвилі. За даними моніторингових систем, для суден типу "річка-море", до яких належав і зазнав аварії суховантаж, аварії при таких погодних умовах є передбачуваними. Іншими словами, власник судна, яке лише номінально є панамським, і команда корабля знали про можливий шторм і його наслідки, але вирішили ризикнути.
Що стосується самого корабля, то суховантаж Volgo Balt 214 був побудований в 1978 р., і, за даними Міністерства з питань окупованих територій, до літа 2017-го ходив під російським прапором, змінивши його на два місяці на прапор держави Сент-Кітс і Невіс, а в подальшому, з серпня 2017-го, - на прапор Панами. Такі пертурбації стають зрозумілими, якщо врахувати, російський порт Азов, з якого вийшов суховантаж, який прямував в турецький Самсун, служить відправною точкою для вивезення морем вугілля з окупованої частини Донбасу, тому версія про "донбаському" вантаж, яка відразу ж з'явилася в ЗМІ, - цілком правдоподібна. Також цілком ймовірно, що члени екіпажу-українці - це жителі окупованих Росією частин Донбасу.
Сумні наслідки катастрофи - четверо загиблих українців і сім наших співвітчизників, які перебувають у лікарнях Самсуна знову нагадують нам, що будь-яка робота, бізнес, якісь контакти з Росією загрожують непередбачуваними і сумними розв'язками. Навіть для тих, хто всією душею любить "русский мир".
Українські моряки знали, що вони наймаються до роботодавця з Росії (не важливо, під чиїм прапором ходив корабель -відомо, що практично весь час свого існування він возив російські вантажі) перевозити товар, експорт якого апріорі незаконний - тобто вони знали, що порушують закони своєї країни. Судячи з усього, півтора роки тому корабель змінив прапор з російської на панамський саме з прицілом на незаконне перевезення вугілля.
Документи про походження чорного золота можна підробити, але займатися фактично контрабандою під своїм прапором росіяни все-таки не захотіли. Що ж стосується наших моряків, та й взагалі українців, які вирішили спробувати щастя, працюючи на сусідню державу, - хотілося б, щоб вони враховували ставлення Росії до людей, які на неї працюють, адже за сотні років там у цьому плані не змінилося нічого - "видатковий матеріал", який завжди можна замінити... це та країна, де можна і потрібно працювати?
