Смерть артилерії. Чому наші РЛС "Зоопарк-3" ще не скоро замінять на Донбасі американські радари AN/TPQ-3

З початку війни на Донбасі і аж до Мінська-1 величезною проблемою нашої армії була відсутність ефективних засобів артилерійської розвідки — насамперед радіолокаційної. Ця проблема стала особливо актуальною після того, як бойові дії перейшли в стадію позиційних і виникла потреба в контрбатарейній боротьбі. А комплекси типу АРК-1 "Рись" і "Зоопарк" радянського виробництва, на застарілій елементній базі виявилися неефективними в реальних бойових діях.

Тому нарівні з отриманням американських легких контрмінометних станцій LCMR у варіанті AN/TPQ-49 були активізовані і роботи в напрямку розробки власних РЛС. Тим більше що в країні є підприємство, якому була під силу ця задача. Йдеться про НВК "Іскра" із Запоріжжя.

У недавньому інтерв'ю головний конструктор з напрямку контрбатарейних і багатофункціональних радарів цього підприємства Олексій Залевський розповів про нинішній стан програми створення буксируємої контрбатарейної РЛС 1Л220УК "Зоопарк-3". Незважаючи на те що ця РЛС офіційно прийнята на озброєння ЗСУ восени 2019 р., на сьогодні жодного апарата в розпорядженні армії немає. Хоча попередня модель — "Зоопарк-2" (прийнятий на озброєння в 2003 р., але так і залишився в єдиному екземплярі) — навіть проїхала у святковій колоні на День незалежності 2018 р.

За словами Залевського, "Іскра" починає серійне виробництво 1Л220УК і сподівається, що армія замовить хоча б десять таких РЛС.

Контрбатарейний радар "Зоопарк-3", який є логічним розвитком моделі "Зоопарк-2", призначений для розвідки позицій артилерії противника. Завдяки потужній РЛС цифрова система по першому пострілу будує з нуля траєкторію польоту снаряда (або ракети), визначаючи таким чином місце розміщення ворожої артилерії. Використання цифрової фазованої активної решітки дозволяє розміщувати станцію за кілька десятків кілометрів від лінії фронту (дальність виявлення роботи артилерії — до 29 км, РСЗВ — до 59 км) і моніторити поле бою в секторі 180 градусів.

Важливо, що база для комплексу (а це дві машини) вітчизняного виробництва. Машина управління — на базі КрАЗ-6322, а антенно-апаратна — на тягачі КрАЗ-6446 (6×6). Власне напівпричіп КрАЗ Н251Н2 з фазованими гратами розроблений за спеціальним замовленням "Іскри".

Нічого не чути поки що про мобільний варіант — 1Л221Е, який планувалося створити на шасі високої прохідності КрАЗ-7634НЕ колісної формули 8х8. Імовірно, це пов'язано із загальною недоробкою самого шасі.

Ну а поки робота над новими українськими моделями йде непросто, основним засобом контрбатарейної боротьби в ЗСУ залишаються згадані вище американські радари AN/TPQ-49 і AN/TPQ-36.

Скромніші за можливостями AN/TPQ-49 почали надходити в армію вже восени 2014 р. і активно застосовувалися в ході боїв за Дебальцеве в січні–лютому 2015 р. Ця РЛС має круговий огляд і дальність виявлення і засікання координат позицій 81-мм мінометів до 8 км, а 120-мм мінометів — до 10 км. Точність виявлення позицій стріляючих мінометів становить до 50–60 м.

Недоліком AN/TPQ-49 є вкрай обмежені можливості з засікання боєприпасів, що летять по настильній траєкторії (наприклад, реактивних снарядів відносно невеликих калібрів при невеликій дальності стрільби), а також неможливість коригування вогню артилерії.

Більш просунутими є РЛС AN/TPQ-36, які можуть працювати на дальність до 24 км. На цій дистанції засікається запуск "Градів", міномети засікаються на відстані 18 км, артилерія — на 14,5 км. Такі характеристики вже дозволяють розміщувати станцію в декількох кілометрах від лінії зіткнення, тоді як AN/TPQ-49 розміщуються безпосередньо на першій лінії (тому, до речі, як мінімум один комплекс був втрачений в боях на початку 2015 р.).

Всього на озброєнні ЗСУ є приблизно 20 AN/TPQ-49 і 13 AN/TPQ-36. Останні відомі поставки датовані 2018 р.

Цікаво, що наш військово-промисловий комплекс теоретично може запропонувати і вітчизняний аналог американських контрбатарейних РЛС — як мінімум AN/TPQ-49. Йдеться про проєкт "Бісквіт-КБ", який кілька років тому просувала київська холдингова компанія "Укрспецтехніка". Тоді стверджувалося, що радар масою 80 кг виконаний на сучасній елементній базі і основу його становить цифрова активна антенна решітка. Тоді ж була інформація про те, що вона може засікати роботу реактивних систем залпового вогню, артилерії великого калібру на дальності до 20 км. Був навіть продемонстрований дослідний зразок, проте ніяких повідомлень про те, що він переданий на військові випробування, не надходило...