Бунт у "Слуги народу". До чого призведе протистояння Єрмака з "розкольниками"

Початок протестів і потенційного партійного розколу було покладено 11 березня в Мінську на зустрічі тристоронньої контактної групи, в якій брали участь голова Офісу президента Андрій Єрмак і відповідає в Кремлі за український напрямок Дмитро Козак. На зборах був підписаний документ про створення Консультативної ради, у якому візьмуть участь представники України і - увага! - тимчасово окупованих Росією територій Донбасу, тобто бойовики, в рівній пропорції, по 10 чоловік.

Коли інформація просочилася в ЗМІ, при одночасному гробовому мовчанні з боку Офісу президента, українці звинуватили владу у державній зраді і фактичної легалізації бойовиків як сторони переговорного процесу, чого раніше не було. Вийшов на брифінг у п'ятницю Єрмак, по суті, загострив ситуацію ще більше. Він розповів, що на переговорах у Мінську домовилися обговорити внесення поправок до Конституції та виборів на Донбасі з терористами, підсолодивши пігулку твердженням, що в переговорах братимуть участь і переселенці з Донбасу - правда, скільки їх буде, і чи погодяться з цим бойовики, так і залишилося "за кадром". Не відповівши на більшість запитань журналістів, Єрмак практично втік від ЗМІ, чим значно погіршив ситуацію.

До вечора в соцмережах почало поширюватися заяву депутатів від "Слуги народу", в якому в досить дипломатичних виразах, але разом з тим твердо, виражалося незгоду з результатами мінських переговорів і зі стратегією, обраної Офісом президента. До ночі заяву підписали вже більше 50 нардепів, і стало зрозуміло, що в партії назріває щось на кшталт бунту.

Намагаючись загасити пожежу, Єрмак викликав незадоволених нардепів поговорити на Банкову. Що саме там було сказано, точно невідомо, але за тією інформацією, яка просочилася у публічну площину, Єрмак, по суті, повторив депутатам те, про що говорив на брифінгу, - що прямих переговорів з бойовиками не буде, все робиться заради обміну полоненими "всіх на всіх" і вкладається в стратегію Офісу президента за "апгрейду" мінських домовленостей. Як би те ні було, але після зустрічі з'явилася інформація, що ряд депутатів-бунтівників свої заяви з "Фейсбуку" видалили. Так, одна з учасниць акції" Ольга Василевська-Смаглюк розмістила інший пост, в якому дещо зменшила напруження. Вона сподівається, що в понеділок ситуація в Мінську буде обговорена на засіданні фракції за участю президента і вона зможе переконатися, що Україна в питанні врегулювання ситуації на Донбасі не йде "з придністровського сценарієм". Загалом, з написаного складається відчуття, що вона хоче продемонструвати, що проти капітуляції (останнім не дуже віриться після її публічних компліментів на адресу Портнова на каналі Медведчука), але йти на конфронтацію з керівництвом партії і держави не збирається.

У свою чергу, головний "комунікатор" партії зі ЗМІ нардеп Євгенія Кравчук спробувала заспокоїти колег і суспільство, виступивши із заявою, що, мовляв, нічого "такого" не сталося, в партії просто йдуть "дискусії". Втім, переконливо це пояснення не прозвучало. А досить численна акція протесту, організована на наступний день на Банковій, незважаючи на коронавирусный карантин, показала, що ситуація в суспільстві загострюється і по-тихому мінська зрада Єрмака не пройде.

В цих умовах головне питання - наскільки принциповими виявляться бунтівники в "Слуги народу", скільки їх в підсумку виявиться і вистачить їм духу зайти далі публічного обурення підписаними угодами. На сьогоднішній день антиермаковцев в таборі партії влади близько півсотні, що, з одного боку, чимало, але й не занадто багато. Фракція монобольшинства, нагадаємо, налічує 248 осіб (плюс спікер і віце-спікер).

Найсміливіший і радикальний варіант - більшість незгодних з капітуляцією бунтівників в знак протесту покинуть фракцію і розвалять монобольшінство, виглядає найбільш фантастичним. Але навіть у такому випадку "слуги" зможуть переформатувати коаліцію, прийнявши у владу колег з "Довіри", "За майбутнє" і в крайньому випадку ОПЗЖ. З останніми політсилами, до речі, у "Слуг народу" вже є досвід плідної співпраці щодо заміни Кабміну.

Щоб розкол в СН по-справжньому призвів до політичної кризи, потрібно, щоб бунтівників набралася хоча б сотня, але для цього поки що не видно передумов. Крім того, не потрібно забувати, що за чинним законодавством депутат-списочник, виходячи з власної волі фракцію, і втрачає депутатський мандат, а на його місце приходить наступний на черзі. Так що розкол коаліції - це поки скоріше фантастика.

Але є і другий варіант, депутати-бунтівники можуть формально залишатися в складі фракції (як мінімум списочники), але будуть стійко дотримуватися патріотичної позиції і відповідним чином голосувати. Тобто де-юре вони будуть в коаліції, а де-факто в опозиції власної фракції. Такі прецеденти в парламенті минулого скликання вже мали місце. Але все знову впирається в їх чисельність, догляд півсотні осіб у внутрішню опозицію призведе до того, що їх місце займуть всі ті ж нині ситуативні партнери партії влади. І в такому форматі де-факто нова парламентська більшість зможе працювати скільки завгодно. Ну а якщо це більшість зможе ще й остаточно реалізувати капітуляцію, задуману Єрмаком, то електорат "Слуг народу" серйозно переформатується, перетворивши її, по суті, в нову Партію регіонів, яку буде підтримувати виключно проросійський електорат південного сходу. От тільки не факт, що цієї підтримки вистачить партії і Зеленському. щоб повторити успіх на наступних виборах.

Однак найбільш вірогідний сценарій розвитку подій - це "бунт" без наслідків. Група депутатів обурюватиметься, керівництво партії прийме їх обурення до відома. Де спробує заспокоїти, мовляв, ні, ні про яку капітуляцію мова не йде, переговори з сепаратистами - це зовсім не переговори, а особливий статус у Конституції, який будуть з сепаратистами узгоджувати - це зовсім не особливий статус, а необхідний компроміс. Кого-то при цьому залякають, а когось просто ігноруватимуть, мовляв, кожен має право на особисту точку зору.

Бунтівники ж, у свою чергу, на радикальні кроки не зважаться, щоб не ламати собі тільки почалася блискучу політичну кар'єру, не наживати ворогів і не ризикувати статусом і мандатом. Як результат - весь пар вийде в свисток і ніякого вибуху і розколу не відбудеться. Власне, поки що саме в цьому напрямку ситуація і розвивається.

Серйозно вплинути на це, підштовхнувши "розкольників" до більш рішучих дій, може хіба що активна частина українського суспільства за допомогою вуличних протестів. Але зараз для таких протестів не найбільш вдалий час. Епідемія коронавіруса, що триває у багатьох апатія після перемоги Зеленського, так і наступає весна революції не дуже сприяють. Тим не менш серйозну причину для соціального вибуху Єрмак із Зеленським вже заклали, що їм обов'язково відгукнеться, нехай і не в самий найближчий час і чимось куди більш неприємним, ніж обережний "бунт" соратників по партії.