Слуга народу. Як Сталін допомагає Зеленському брати владу
Малоросійство передбачає при загальному визначенні себе як російської людини, наявність якогось паралельного національної української самосвідомості, нехай і у вигляді певного етнографічного казусу. Зеленський ж за своїм світовідчуттям класичний представник "нової спільності людей", що іменувалася як "радянська людина" або просто "совок", якщо коротше і сучаснішою.
І те, що головним слоганом своєї політичної кар'єри колишній комік, а тепер вже перша особа української держави обрав сталий вислів "слуга народу", який застосовується в залежності від конкретної виборчої кон'юнктури то до президента, то до депутата, дуже яскравий, образний ознака цієї самої визначає особистість Зеленського радянськості.
Те, що вислів "депутат - слуга народу" стало популярним "мэмом" часів СРСР з легкої руки одного з найбільших і кровавейших тиранів за всю історію людства Йосипа Сталіна, відомо вже більш-менш добре. Але якщо хтось ще не в курсі, то нагадаємо.
У далекому 1937 році, коли сталінська репресивна машина досягла апогею своєї смертоубийственной діяльності, в СРСР проходили вибори депутатів Верховної ради СРСР за новою "сталінської Конституції", прийнятої напередодні. Вождь трудящих мас, зрозуміло, також був особисто висунутий вдячними за щасливе життя громадянами кандидатом у депутати по виборчому округу Сталінського району Москви.
З нагоди такої урочистої події Йосип Віссаріонович виступив з промовою на виборчій зборах, де, крім іншого, сказав: "Депутат повинен знати, що він слуга народу, його посланець у Верховну Раду". При цьому червоний фюрер уточнив, що в найсправедливіший в світі державі СРСР народ вправі того "слугу", що недостатньо добре прислуговує своєму гегемону, "прокатати на вороних", тобто відкликати з депутатів, вибравши замість нього більш вірного і покірного "прислужника".
Радянські пропагандисти тут же почули в ємною сталінської фразі про "слузі народу" відмінний рекламний потенціал, і це вислів тут же було розтиражовано на в газетах і на агітплакатах. І використовувалося радянською пропагандистською машиною багато років і після смерті "вождя народів".
Так що Зеленський використовував і в серіалі, і в президентській кампанії затасканную радянську фразу, може і не до кінця усвідомлено, але зовсім не випадково, спекулюючи на ностальгії великої кількості народу за "старих добрих" радянських часів. Більше того, крім ностальгії в цьому гаслі міститься і використовується всіма тоталітарними режимами досить примітивна маніпуляція суспільною свідомістю.
Називаючи, депутатів, президентів та інших представників правлячої владної еліти, мають величезні привілеї, "слугами" простих людей, а цих самих простих людей "гегемонами", тобто панами над тими, хто ними керує, радянська влада свідомо маніпулювала масами, штучно піднімаючи статус тих, у кого цей статус найнижчий, і показово принижуючи тих, хто володіє реальними привілеями, як правовими так і матеріальними. Тим самим в умах простих людей, безправних і залежних від примхи можновладців, постійно підживлювали ілюзію якоїсь особливої їх важливості і значущості. Мовляв, ти проста людина праці в центрі Всесвіту і саме навколо тебе, твоїх мрій і сподівань крутиться весь світ.
На людей, схильних до критичного мислення, чи хоча б просто якогось мислення, ця примітивна психологічна пастка, де на словах рабів і панів просто міняли місцями, діяла не надто ефективно, особливо при відсутності підживлення у вигляді якихось дарованих "слугами" матеріальних благ. Але не для бажаючих напружувати звивини мас таку увагу до їх скромним пролетарським персонам було, як мінімум, приємно, і злочинна радянська влада сприймалася як по-справжньому народна.
Цей самий прийом використовує зараз і Зеленський, регулярно повторюючи, що вся без винятку українська політична еліта, незалежно від їх ідеології, суцільно корупціонери, злочинці, і цинічні мерзотники, які думають лише про те, як набити свої кишені. За винятком зрозуміло, "слуги народу" - президента, і "слуг народу" з його партії. Вони готові служити простим людям щиро і зворушливо.
Ну а в тому, чому настільки примітивна і не раз використана маніпуляція суспільною свідомістю через 28 років після краху Радянського союзу знову дає такий хороший результат, усім нам ще належить розібратися.