Скласти крила. Чому на Донбасі не літають закуплені у Туреччині безпілотники
У цьому плані показовий досвід застосування такого відносно нового виду збройних сил, як безпілотна авіація. Кожна з країн, яка ним володіє, намагається максимально використовувати будь-яку можливість обкатати її в справжню війну.
Особливо це стосується регіональних наддержав. Будь то Іран, Росія чи Туреччина. Благо, конфліктів на Близькому Сході завжди вистачало і вистачає. Так, та ж Туреччина нині веде дві війни: у Лівії і безпосередньо біля своїх кордонів - в Сирії. До речі, саме остання стала ідеальним полігоном для випробувань нових видів озброєнь. Взявши на озброєння російський досвід проксі-формувань, турки багато і охоче воюють. Благо їх військова промисловість за останні 10-15 років викотила чимало нових зразків зброї.
Так, у розпорядженні турецьких генералів є ціла лінійка безпілотників різного призначення. Причому всі вони мають місцеві корені - спроби організувати ліцензійне виробництво ізраїльських апаратів (як це зробила, наприклад, Росія на початковому етапі) натрапили на, м'яко кажучи, нерозуміння потенційного суперника.
Природно, що практично всі вони були кинуті в бій в Сирії та Лівії. Щоправда, результати на сьогодні виявилися не зовсім ті, на які розраховувала Анкара. І це яскраво підтвердили події 25 лютого. В цей день по сирійському телеканалу al-Ikhbaria показали кадри з останками турецького розвідувально-ударного БПЛА ANKA, втраченого над підконтрольними уряду південно-східними районами Ідліб. Причому, судячи з фото і відео з місця падіння, це найбільш сучасна версія S з супутниковою системою управління. Мало того, разом з високоточною керованої бомбою c напівактивною лазерною системою наведення Roketsan MAM-L.
І незалежно від цього прийшла інформація, що ППО Лівійської національної армії збили над Тріполі черговий розвідувально-ударний безпілотник Bayraktar TB2. Знову-таки турецького виробництва і під управлінням турецьких операторів.
І якщо втратами Bayraktar TB2 в Лівії вже складно когось здивувати - за останні півроку їх збито і знищено на землі вже більше десятка, то втрата ANKA, по всій видимості, дуже болісно позначиться на престиж турецької військової промисловості.
На сьогодні це найбільший турецький довгобуд - роботи почалися ще у 2004 р. завершилися прийняттям на озброєння лише в 2016 р. Амбітна програма ANKA ("Фенікс") запущена після того, як США відмовилися продати безпілотні висотні літальні апарати великої тривалості польоту MQ-1 Predator і MQ-9 Reaper.
Йшла вона з великими труднощами - так, з п'яти досвідчених зразків три були втрачені в аваріях. Проте нині на озброєнні турецької армії складається відразу три модифікації: Block А, Block B Block S. Причому останній несе найсучаснішу розвідувальну станцію Star Safire 380 компанії FLIR Systems, систему супутникового зв'язку Turksat 4Ви озброєння з двох керованих бомб МАМ-L і контейнера з чотирма 2,75-дюймовими керованими ракетами CIRIT. До речі, такі ж бомби застосовуються з борту ударного Bayraktar TB2 і закуплені Україною в комплекті з партією безпілотників.
ANKA-S має тривалість польоту в 24 години, а експлуатаційний стеля 9144 м. Система управління - супутникова, що дозволяє застосовувати його на дальностях в пару тисяч кілометрів.
І ось такий сучасний апарат втрачено. Природно, що турки заявили, що машина втрачена по технічно причин, та й навряд чи в урядової армії є системи ППО, здатні дістати ANKA-S на його робочій висоті.
Зате відомо, що в Сирії (як і на Донбасі) росіяни багато і охоче обкатують нові системи радіоелектронного придушення. І буквально днями була інформація, що в сирійському небі помічений черговий Ту-204Р. Ці машини є глибокими модифікаціями цивільних лайнерів Ту-204, адаптованими для ведення радіоелектронної розвідки та постановки перешкод. Причому більша частина технічних характеристик і начинки літаків засекречені.
Що для нас можуть означати всі ці події? А в принципі, нічого хорошого. Варто нагадати, що єдиним ударним безпілотником, формально перебувають на озброєнні ЗСУ, є турецький Bayraktar TB2 і, судячи з усього, росіяни вже відпрацювали в Лівії способи протидії йому, знайшли його вразливі місця. І тепер поява його на Донбасі не стане якимось сюрпризом або нашою можливістю переламати хоча б локально загальну картину позиційної війни.
Втім, закуплені Bayraktar TB2 наші генерали не поспішають, не те що відправляти "на війну", а навіть просто "поставити на крило". І це при тому, що у відверто небагатому військовому бюджеті знайшли $74 млн на придбання всього необхідного обладнання, шести апаратів, двох наземних комплексів, підготовку особового складу безпосередньо в Туреччині.
Мало того, під "турка" створили окрему частину на аеродромі Старокостянтинів, куди оперативно укомплектували вакантні посади фахівцями з усієї України. Повернулися на службу із запасу ті, хто мав досвід експлуатації безпілотників раніше - а ще при Ющенко була спроба прийняти на озброєння апарати ізраїльського виробництва. Поповнили підрозділ і офіцери - випускники Харківського національного університету Повітряних Сил, і випускники Військового коледжу сержантського складу при цьому навчальному закладі.
Але із-за бюрократичних зволікань нині ніяких польотів та бойового злагодження просто немає. Тому що досі не підписано основний документ - акт передачі частини літальних апаратів. В принципі, після того як з Генштабу були видавлені генерали з бойовим досвідом і прогресивними поглядами, це не викликає ніякого подиву.
