Слово Волкера. США направлять в Маріуполь катера "Айленд" для України під своїм прапором?
Ситуація навколо судноплавства на Азовському морі набирає обертів. Буквально днями свою думку висловив спецпредставник США з питань України Курт Волкер. За його словами американська адміністрація готова активно допомагати Україні у вирішенні цього питання шляхом підвищення оборонних можливостей нашої армії. Однак при найближчому розгляді, що стосується військової складової, то, швидше за все, заяви Волкера носять чисто декларативний характер. Тому що реально щось зробити на сьогоднішній день дуже непросто, якщо не сказати неможливо.
Отже, які реальні кроки можуть зробити наші заокеанські партнери, щоб "дати по носі" росіянам в Азовському морі?
Перше, що напрошується, - це прискорення передачі патрульних кораблів типу "Айленд". Але відразу ж виникає маса питань і найголовніший з них - як перекинути їх в Азовське море? З одного боку, про Керченській протоці можна забути, сухопутна перекидання теж відпадає, це ж не дрібні "Гюрзи". Правда, можна було б спробувати передати кораблі Україні безпосередньо у Маріуполі. Навряд чи росіяни наважаться затримувати судно під американським прапором. Але хто його знає... В будь-якому випадку цей варіант несе великі ризики міжнародних ускладнень.
Крім того, у цьому варіанті є і ще одна проблема - навіть якщо дуже швидко вирішиться питання з передачею, у нас просто немає підготовлених екіпажів, які тільки почали своє навчання. Та й досі незрозуміло, чи будуть передавати США ці кораблі зі штатним озброєнням або вже на місці доведеться довооружать вітчизняними бойовими модулями.
Другий варіант, який досить серйозно розглядає західна преса після інтерв'ю "Радіо Свобода" старшого наукового співробітника Американської ради з міжнародних відносин Стівена Бланка, - екстрена поставка партії американських протикорабельних крилатих ракет. При цьому багатозначно в тіні залишається головне запитання, яких і скільки?
Тут єдиний варіант - це можуть бути тільки комплекси дозвукових ПКР "Гарпун". Основних видів їх існує три - авіаційного, корабельного або берегового базування. Причому в нашому випадку мова може йти тільки про ракети берегового базування - ставити, наприклад, на літаки це довго і дорого, а морської платформи в нас просто немає.
Максимальна дальність стрільби американського "Гарпуна" порівняно невелика, в різних модифікаціях - від 129 до 280 км. Фактично це характеристики українського "Нептуна", що в принципі і не дивно, так як радянський аналог нашої ракети в свій час був скопійований саме з "Гарпуна".
Варіант з отриманням американських ракет сплив з однієї простої причини - наша промисловість найближчим часом не може видати на-гора серійні протикорабельні "Нептун". В принципі ціна пари-трійки пускових установок і декількох десятків цих досить застарілих ракет (на озброєнні в США з 1977 р.) цілком вкладається в ті $250 млн (з них $50 млн - на летальна зброя ), які США виділяють в цьому фінансовому році на військову допомогу Україні.
Все добре в цьому варіанті, але тут є одне, але велике "але" - на погодження такого роду "подарунків", а тим більше прямо з арсеналу американських збройних сил, підуть місяці, яких у нас просто немає. Адже Росія з кожним днем тільки посилює тиск - так, з 14 по 21 серпня через Керченську протоку кораблями і катерами берегової охорони Прикордонної служби ФСБ Росії не було пропущено жодного судна, під будь-якими прапорами слідували в Бердянськ і Маріуполь.
Власне, те, що від прийняття політичного рішення до його реального втілення в США проходить досить тривалий час, ми чудово могли побачити в ситуації з протитанковими комплексами "Джевелин". На узгодження позицій президента США, армії, Конгресу і Сенату пішло більше року. Та й після того незрозуміло, на яких умовах вони нам були передані, - принаймні, є відчуття, що реальних пусків з російським танкам на Донбасі ми найближчим часом не побачимо.
Одним із цілком реальних варіантів допомоги для нашої економіки могла б бути, наприклад, система конвоїв цивільних суден силами угруповання кораблів НАТО. Як це було, наприклад, з танкерами в Аденській затоці під час ірано-іракської війни у 1988 р. Однак тут абсолютно незрозуміло, який зараз правовий статус Керченської протоки, можливо взагалі знаходження військових судів інших держав (крім росії та України) в Азовському морі.
Таким чином, можна сміливо стверджувати, що на сьогоднішній день не існує ніяких реальних варіантів військової допомоги з боку США для вирішення проблеми судноплавства в Азовському морі. А заяви того ж Волкера - просто частина психологічного тиску на Росію. Від якого, судячи з усього, росіянам поки ні холодно, ні жарко...
