Зламати "Акації". Як не допустити повторення Авдіївської трагедії
Трагічний обстріл 13 травня житлових кварталів Авдіївки, який призвів до загибелі чотирьох цивільних осіб (Олена Асланова, Ольга Курочкіна, Олег Борисенко та Марія Дика. Син Олени Аслановою, Артем, отримав важке поранення голови і зараз знаходиться у комі), на сьогоднішній день доведено є терактом, здійсненим бойовиками ДНР.
14 травня Місія ОБСЄ, яка, нагадаю, є єдиним нейтральним органом на воюючому Донбасі, заявила, що "пошкодження (будинку по вулиці Сапронова, 53) були викликані попаданням артилерійського снаряду калібру 122 мм, випущеного з південного напрямку".
Хоча в тексті офіційного повідомлення не фігурує конкретне місце, звідки був проведений обстріл, проте инфоволонтеры в Мережі провели самостійне розслідування, яке доповнює висновки європейців.
Згідно з попередніми даними у двір будинку потрапив 122-мм артилерійський снаряд, який є штатним боєприпасом для гаубиць Д-30 і самохідних артустановок 2С1 "Гвоздика".
Враховуючи кут прильоту, калібр і тип снаряда, робиться закономірний висновок, що снаряд був випущений з території заводу "Точмаш", який розташований в окупованому Донецьку, з відстані близько 10 км. Причому найголовніше, що ці позиції знаходяться практично максимум в 300 метрах від житлової забудови, що навіть у разі своєчасного виявлення початку обстрілу виключає можливість дати відповідь (щоб уникнути жертв серед мирного населення).
В принципі все вкладається в зв'язну картину злочину: з цієї промзони вже неодноразово як місцевими жителями, так і нашими військовими відзначалися вихідні артилерійські залпи. Тим більше що останнім часом бойовики взяли на озброєння нову тактику: на заздалегідь підготовлені позиції виїжджає одиночна або навіть дві установки САУ "Акація", розрахунки яких у швидкому темпі "відпрацьовують" по цілям і їдуть. Від обладнання станционарной позиції ствольної артилерії для гаубиці Д-30 вже відмовилися перш за все із-за часу реагування.
Чи можливо боротися з такими обстрілом щоб уникнути загибелі цивільних на прифронтових територіях? Чисто теоретично цілком реально - враховуючи географію і повноцінну забудову такого великого міста, як Донецьк, місць для ведення артилерійського вогню насправді не так багато (а майданчиків для стрільби з "Градів" так взагалі можна перерахувати по пальцях однієї руки). І вони всі давно відомі нашому командуванню - як завдяки розвідці, так і просто роботі спостерігачів.
Є в розпорядженні угруповання на Донбасі і засоби контрбатарейної боротьби - вже досить успішно відпрацьована зв'язка: безпілотник - противоминный радар американського виробництва - артилерія. Крім того, артилеристи практично на 100% забезпечені сучасним цифровим обладнанням - активно використовуються волонтерські балістичні калькулятори на базі ПК Trimble компанії UDC, у багатьох частинах на озброєнні автоматизовані системи управління вогнем артилерійського підрозділу "Кропива" від UA.RPA і ВАТ "Ленінська кузня", а також система управління артилерійським вогнем ГІС "Арта".
Однак заважає дві обставини: відсутність наказу командування (виконання політичних Мінських домовленостей) і розташування ворожих позицій в глибині житлової забудови. Справа в тому, що на передовій (і про це чудово обізнані бойовики) діє суворий наказ про відкриття вогню у відповідь тільки в тому випадку, якщо виявлена артилерійська позиція далі, ніж в 500 метрах від житлових будинків. І ця обставина сильно зв'язує руки артилеристам - адже нікому не хочеться потрапити під трибунал за несанкціонованого відкриття вогню у відповідь.
Однак у розпорядженні нашого командування залишаються кілька важелів гібридної війни. Мається на увазі дії сил спеціального призначення - і неважливо, яке буде прикриття: "Тіні", "внутрішні розборки між бойовиками". Нашим фахівцям цілком під силу провести мінування відомих позицій артилеристів ворога, атакувати самохідки на шляху висування. І нарешті - просто атакувати місця базування самохідної артилерії.
Благо вони все прекрасно відомі - так, найближчі "Акації" базуються на території колишнього колгоспу "Авангард" у селі Петровському Старобешівського району. До речі, за повідомленнями місцевих жителів, саме звідси ночами виїжджає гусенична техніка, яка вранці повертається. І є велика частка ймовірності, що обстріл наших позицій близько і безпосередньо самої Авдіївки - відповідальність саме цих розрахунків.
Ну, а якщо "отвєтка" в тому чи іншому вигляді не буде прилітати, хаотичні терористичні обстріли житлових районів і позицій ВСУ з боку ворожої артилерії будуть продовжуватися.
