Злиття і анігіляція. Як російські влади самі знищують виробництво бойових літаків

Так, буквально днями було оголошено про об'єднання двох провідних компаній в області військової тактичної авіації - "Мить" та "Сухий". На їх базі з'явиться такий собі "Дивізіону військової авіації" в структурі АКЦІОНЕРНОГО товариства "Об'єднана авіабудівна корпорація" (ОАК).

Втім, для такого кроку у російської влади є як об'єктивні, так і суб'єктивні причини. Насамперед, звичайно, економічного порядку. Ні для кого не секрет, що, незважаючи на модернізацію збройних сил, яку Росія розпочала після війни "0808" проти Грузії, обсяги замовлень літаків тактичної авіації далекі від економічно вигідних. Різко впали доходи від експорту бойової авіації - ті країни, у яких є гроші, куплять більш рентабельні і більш ефективні західні зразки, а бідніші - китайські.

Тому той же "Мить" останні роки займався тільки одним - удосконаленням винищувачів на базі старого доброго радянського Міг-29, а Сухий - Су-27. Тому це злиття є певною спробою зберегти залишки колишньої розкоші. Вже заявлено, що технічне і конструкторське супроводження літаків численного сімейства марки Міг-29 і перехоплювачів Міг-31 здійснюватиме спеціальна група у складі корпорації (читай - у складі "Сухого").

Зрозуміло, що такі різкі рухи іноземні замовники сприймуть як мінімум насторожено, а значить, неминуче падіння замовлень і довіри до колишнього "Мігу" і "Сухого" як надійного партнера. Так як при закупівлі бойових літаків чималу роль відіграє також технічний супровід і можливість безпроблемної закупівлі запасних частин і комплектуючих.

На тлі фактичного розгону "Міга" майже напевно об'єднання не піде на користь і "Сухого", адже, як правило, завжди під маркою злиття та реорганізації керівництво позбавляється від найбільш "горючого матеріалу" серед співробітників. І це знову-таки зазвичай самі ініціативні та перспективні. Вже сьогодні відомо, що колишній керівник "Сухого" Ігор Озар залишає компанію.

І ще - якщо говорити про принципи функціонування ринку, то відсутність конкуренції призводить тільки до застою та деградації. Вже зараз втрачено багато радянські напрацювання, загублена ціла школа конструкторів. Дуже яскравий приклад - історія з винищувачем п'ятого покоління Су-57.

Роботи за цим проектом, який представлявся російською пропагандою як відповідь на американські F-35 Lightning II і F-22 Raptor, почалися ще в далекому 2001 р. За минулі 19 років на нього була витрачена просто фантастична сума - за найскромнішими підрахунками, близько 60 млрд руб., тобто приблизно $3 млрд!

За початковим бравурним планів, новий винищувач планували взяти на озброєння вже в 2016 р., а до 2020 р. отримати 52 машини. Проте фактично на сьогодні побудували всього сім досвідчених машин і одну передсерійну, яка благополучно розбилася 24 грудня минулого року.

І це на тлі того, що американці встигли в 2005 р. запустити і у 2011 р. зняти з виробництва F-22 "Раптор", а сьогодні на озброєння не тільки США, але і їх союзників надходить суперсучасний F-35. Причому навіть китайці, які вступили в гонку пізніше за всіх (їх J-20 полетів на рік пізніше Су-57, 2011 р.), і то вже змогли домогтися реальних результатів. А росіяни до цього моменту змогли тільки усвідомити, що проект Су-57 зазнав фіаско.

Тобто, коли російські генерали говорять про стандартизацію парку тактичної авіації і про те, що до середини століття на озброєнні Повітряно-космічних сил РФ буде тільки один пілотований винищувач, абсолютно незрозуміло, про що йде мова. Адже навіть в держзамовленні останнього року немає рядка на закупівлю того ж Су-57, замість чого купується менш сучасний, але наявний у серійному виробництві Су-35 (по суті, всього лише розвиток Су-27).

А на тлі злиття цілком може виявитися, що нова ОАК буде не здатна ефективно працювати, адже системи менеджменту різні підходи різні, навіть основні документи по-різному розробляються і пишуться.

Є в об'єднанні і комерційний інтерес можновладців. З великою часткою ймовірності залишки персоналу "Міга" зберуть в Жуковському, а землю, на якій знаходяться цехи, продадуть під комерційну забудову. Благо земелька знаходиться у вельми ласий районі Москви.

Тобто рівень планування нової російської влади зрозумілий - заради сьогочасної вигоди занапастити, без сумніву, унікальний літакобудівний комплекс.

Позначаться ці пертурбації на боєздатності російської бойової авіації? Без сумніву, та й не кращим чином. Адже незважаючи на наявність повного циклу виробництва літаків, повного переозброєння навіть на машини покоління 4+ в ВКС РФ не сталося. А тепер серійне виробництво тимчасово чи ні, але просяде.

І це на тлі відсутності у росіян стратегічних і тактичних ударних безпілотників, які в більш просунутих ВПС вже давно виконують частину функцій пілотованої авіації.

Природно, що ефективність застосування бойової авіації різко просяде. І цей процес, до речі, вже дуже добре видно, якщо аналізувати досвід застосування ВКС РФ в Сирії. Тут починаючи з 2015 р. росіяни в умовах відсутності у супротивника системи ППО як такої втратили як мінімум сім вертольотів і стільки ж літаків.

Що буде з російською авіацією в разі зіткнення з більш сучасними ВПС і ППО, добре видно на прикладі короткострокового конфлікту з Туреччиною в листопаді 2015 р., коли "соколи Ердогана", граючись, збили російський бомбардувальник Су-24. Про США вже давно і говорити непристойно - по американській стратегії російська авіація і ядерні сили знищуються в перші ж години ударами по аеродромах і місцями базування. А шансів вижити у льотчика того ж Су-35 в повітряному бою з F-35, скажімо так, дуже небагато.

Причому варто сказати, що об'єднання "Міга" і "Сухого" тільки початок масштабної реорганізації. Вже йдуть розмови про об'єднання провідних вертолетостроительных компаній - "Камова" і "Миля". До чого все це приведе на тлі падаючих буквально кожен день в ціні нафти і газу, а також посилення санкцій проти РФ решти світу, думаю, говорити не потрібно.