Занадто багато гармат. Як генерали Зеленського "оптимізують" артилерію

Після інтерв'ю начальника Генерального штабу Збройних Сил України генерал-лейтенанта Сергія Корнійчука, яке він дав 21 липня, стало цілком очевидно, що ніякого неповного розуміння військово-експертним середовищем реформ щодо скорочення чисельності ЗСУ, про яке там багато каже в кулуарах сам головнокомандувач Руслан Хомчак, немає. А є планомірне знищення всіх досягнень у військовій сфері, досягнутих за останні п'ять років в умовах воєнного протистояння з Росією, приправлене демагогією часів Януковича–Лебедєва–Замани.

Отже, що ж ми почули? Основна думка зводилася до того, що нинішні реформи з приведенням чисельності ЗСУ до 250 тис. осіб — це жодною мірою не скорочення, а переведення частин на нові штати.

Про те, яким чином це позначиться на боєготовності армії в умовах тривалих локальних бойових дій на Донбасі і можливості початку повномасштабної війни з Росією, генерал скромно промовчав. Втім, він у короткому інтерв'ю наговорив достатньо, щоб, маючи деяку інформацію з фронту, зробити цілком певні висновки.

Корнійчук в якості прикладу навів артилерію і, зокрема, сказав про оптимізацію шестигарматної батареї гармат 2А36 "Гіацинт-Б" калібру 152 мм. І тим самим порушив одну з найбільш провальних і водночас дуже показових тем в плані знищення можливостей армії – реорганізацію артилерії як такої.

Причому цілком очевидно, навіщо це робиться. Ні для кого не секрет, що саме артилерія стала тією причиною, з якої в кінці серпня 2014 р. фактично захлинувся в крові обмежений російський наступ на Донбасі. Саме артилерія при всій повазі до гарнізону нового терміналу стала вирішальним фактором у боях за Донецький аеродром. Саме завдяки артилерії вдалося більш-менш організовано нашим угрупованням вийти з-під Дебальцевого взимку 2015 року. Та й зараз при всьому скрупульозному виконанні нашою країною пунктів Мінських угод не можна не визнати, що не менше 70% втрат бойовики окупаційних корпусів несуть саме від артилерії – мінометів і гармат дозволених калібрів.

Очевидно, що ці дані мають не тільки наші військові або ті, хто хоч трохи цікавляться військовим аспектом бойових дій на Донбасі, їх ретельно вивчають російські військові аналітики. Тому одним з основних завдань російської "м'якої сили" на нинішньому етапі є як можна більш масштабне знищення української артилерії руками самих же українських генералів.

І варто сказати, що, судячи з наявних уривків інформації (в силу зрозумілих причин більша частина всього, що відбувається в Генштабі, є воєнною таємницею), до справи підійшли з розмахом і ґрунтовно. Артилерія знищується на всіх рівнях.

Почнемо з того, що ракетні війська і артилерію скорочують як рід військ. Командувач з його ідеями розвитку і бойовим досвідом (якого немає у Корнійчука, який всю війну просидів у кабінеті на Повітрофлотському проспекті в Києві) йде на відпочинок. Замість цього створюється відділ із слухняним начальником відділу. На рівні бригади знижується статус начальника артилерії – тепер він навіть не заступник комбрига. Тобто не бере участі в прийнятті рішень.

Але найстрашніше – на низовому рівні. Ідею про зменшення кількості знарядь в батареї озвучив сам начальник Генштабу. При цьому для публіки він зробив розумне обличчя і сказав, що в разі чого знаряддя повернемо в дію, а розрахунки наберемо з резервістів. Для військових це очевидне окозамилювання.

Так вже сталося, що про зусилля з введення в експлуатацію знарядь і підготовки розрахунків у найважчі часи літа 2014 року групою офіцерів відставного на той момент полковника Лісового я знаю дещо більше — і з перших вуст. І можу відповідально заявити: зменшення кількості знарядь в батареї (а, наскільки зрозуміло з інтерв'ю, такі ж зміни будуть в батареях САУ і РСЗВ) — це свідоме знищення артилерії як основного засобу підтримки піхоти на полі бою.

І це ми ще не говоримо про бойову ефективність. Нехай генерали зустрінуться з фронтовиками зразка 2014-2015 рр. і послухають про тактику застосування тієї ж "Мсти-Б" під час боїв за Донецький аеропорт. І тоді була гостра нестача людей, і замість дев'яти штатних гармашів розрахунок складався з трьох-чотирьох. Але навіть думки не було відмовитися від п'ятої гармати батареї. З дуже простої причини: чотири знаряддя накривали росіян і місцевих колаборантів, які перли на штурм, а п'ята в обов'язковому порядку прикривала вогневі позиції і вела контрбатарейну боротьбу. Ось саме цю гармату "генерали миру" і планують забрати.

Хоча за штатом батареї повинні мати не п'ять, а шість гармат, але до такого некомплекту за роки війни вже якось звикли, а тепер за новим штатним розрахунком можуть залишити чотири гармати.

"Оптимізація" за заповітами Януковича досягла й інших підрозділів. Мало хто знає, але розрахунок 120-мм міномету вже зменшено штатно до трьох осіб, замість запланованих п'яти (четверо і водій). Радянському союзу знадобилася кривава Друга світова війна і ціла серія локальних конфліктів, щоб прийти до оптимального варіанту розрахунку, а тут одним розчерком пера все множиться на нуль.

І це тільки артилерія. Ми не говоримо, наприклад, про штат роти в механізованій бригаді – за радянських 100-120 осіб їх спочатку скоротили до "десантних" 85-ти, а тепер взагалі до 72-х.

Проводячи таку безглузду (або осмислену?) "оптимізацію" армії наші генерали на сьомий рік війни просто розписуються у своїй повній некомпетентності і небажанні займатися реальним військовим будівництвом. Адже очевидно, що потрібні конкретні кроки, які дозволили б закрити некомплект особового складу. І в тих же артилерійських частинах, які проявили себе під час війни на Донбасі як вкрай ефективний засіб боротьби з противником, це цілком можливо. Їх не так вже багато. Але для цього повинні бути розставлені пріоритети. Чи вони вже розставлені, але не українським народом?..