Злізти з голки. Як українське літакобудування позбавляється від російської залежності
В тому числі і авіаційної, де безперечним лідером залишається ДП "Антонов". Що, втім, і не дивно, адже це єдине підприємство радянського авіапрому на території України мало повний цикл виробництва авіаційної техніки — транспортних літаків.
Мало того, у важкі роки розвалу Союзу завдяки активній позиції на світових ринках антоновцам вдалося зберегти і кадри, і інфраструктуру. Тому, починаючи з весни 2014 р. державне підприємство включилося в програму з підтримки льотної придатності літаків Ан-24, Ан-26, Ан-30, Ан-72, Ан-74, які складаються на озброєнні різних вітчизняних силових структур. Паралельно почалися роботи щодо поетапного збільшення ресурсів, термінів служби цих літаків, а також варіантів їх модернізації.
У той же час "Антонов" сильно постраждав із-за припинення співробітництва з Російською Федерацією. Відразу кілька спільних перспективних проектів довелося згорнути.
Мова йде насамперед про Ан-70, Ан-178, які перебували в заключній фазі. На жаль, частка російських комплектуючих до них виявилася досить значною. Наприклад, в Ан-178 це фактично третина літака, у тому числі стійки шасі, допоміжна силова установка, майже вся авіоніка, гідравліка, управління.
Тому вже з 2014 р. перед київськими конструкторами було поставлено завдання — замінити російські деталі і компоненти на аналогічні західні, вітчизняні і частково китайські. Однак треба розуміти, що це величезний пласт роботи, який вимагає не тільки участі "Антонова", але і величезної кількості суміжників, включаючи наукові установи та виробничників. І це на тлі того, що багато технології ще радянських часів втрачено, величезна старіння робочих кадрів, повна відсутність державного замовлення останні 25 років.
У підсумку, для того щоб виконати навіть елементарні за радянськими мірками роботи, потрібні колосальні зусилля. Тому немає нічого дивного, що деякі видимі результати стали з'являтися лише зараз — після чотирьох-п'яти років напруженої роботи.
Буквально днями з'явилися дві вельми обнадійливі новини від "Антонова". Насамперед було заявлено, що до кінця поточного року повинен з'явитися перший примірник пасажирського літака Ан-158 з західної авіонікою і обладнанням. Літак може перевозити 89-99 пасажирів (у різних варіантах) і фактично є пасажирським варіант транспортного Ан-148 (раніше взагалі називався Ан-148-200) спільної російсько-української розробки.
Як зазначається в офіційному прес-релізі, вся авіоніка російського виробництва буде замінена на канадську від фірми Esterline (варто відзначити, що фірма займає досить помітне місце на ринку Канади і поставляє в числі іншого обладнання для американського винищувача п'ятого покоління F-35). Крім того, західного виробництва будуть системи дистанційного керування і управління механізацією крила.
Антонівці ж освоять виробництво рампи, пілонів, частини мотогондолы двигуна, номенклатури механізації крила, елеронів, закрилків — фактично всього того, що випускалося в Росії.
Наскільки такі плани реальні, поки незрозуміло, але льотні і сертифікаційні випробування оновленого (а фактично нового) літака заплановано на 2020 р.
Наступними у планах — роботи з імпортозаміщення деталей і механізмів військово-транспортного літака Ан-178. Такий вибір виглядає дещо дивним, так як логічніше було б довести до розуму Ан-148, маючи до того часу досвід модернізації Ан-158. Однак, мабуть, там кількість російських деталей в літаку перевищує деяку критичну межу.
І другий новиною останніх днів від "Антонова" став той факт, що вже завершені попередні роботи за проектом модернізації парку Ан-124 "Руслан" шляхом заміни російської авіоніки на західну. Заявлено, що перший літак авіакомпанії "Авіалінії Антонова" (єдиного перевізника в Україні, в парку якої є ці літаки) буде "приземлений" на модернізацію в середині 2019 р.
Знову-таки варто відзначити, що цей проект — результат співпраці з все тією ж канадської Esterline. Планується також, що будуть модернізовані всі сім машин компанії.
Зазначимо, що цей проект дуже важливий для авіакомпанії, яка задіяна в серйозній програмі стратегічних авіаперевезень НАТО SALIS (Strategic Airlift Interim Solution, Тимчасове рішення стратегічних повітряних перевезень). Буквально в кінці року було продовжено угоду, за якою два Ан-124-100 будуть задіяні для перевезення вантажів в інтересах учасників програми.
Таким чином, можна говорити, що стратегічний напрям, які обрали антонівці п'ять років тому реалізується, правда, не так швидко, як хотілося б. Але треба розуміти всю складність такого підходу, адже це не просто перехід від деталей і вузлів одного виробника до іншого. Це зміна всієї філософії проектування і роботи, адже не секрет, що західне і радянських авіабудування пройшло зовсім різний шлях і кожне було самобутнім.
І ось тепер перед українськими авіабудівниками стоїть непросте завдання — маючи радянський зачепив, зробити якісний стрибок, причому в умовах війни, коли росіяни використовують будь-які можливості, щоб облити брудом українців не лише всередині країни, але і на світовому рівні. І при цьому не гребують жодними засобами.
Тим не менш "Антонов" не втратив за останній непростий період жодного закордонного контракту. Причому доводилося вдаватися до вкрай нестандартним методам, все-таки поки залежність від російських виробників все ще дуже велика. Але якщо все буде йти такими темпами, то це ненадовго.
