11,8 млрд грн або 100 танків "Оплот". Декларації народних депутатів за 2017 р. (ІНФОГРАФІКА)

Підсумки електронного декларування можна підводити по-різному. Звичайно, хотілося б, щоб цим перейнялися антикорупційні органи - НАПК і НАБУ. Щоб вони розповіли нам, який ефект трьох кампаній е-декларування (за 2015, 2016 та 2017 рр..), скільки виявлено депутатів і чиновників з лівими доходами, скільки і як покарано.

Втім, поки не запрацювала система автоматичної перевірки е-декларацій, це залишається лише мрією. І навряд чи вона здійсниться в найближчі півроку. Тотальна перевірка доходів і витрат депутатів і чиновників буде проведена, швидше за все, вже після наступної кампанії е-декларування, яка завершиться 31 березня 2019 р. Хоча навіть це буде успіхом, оскільки подібна інформація буде зовсім не зайвою перед парламентськими виборами. Вона зможе вплинути на популярність різних політичних сил, а значить, і на склад нової Верховної Ради.

Зважаючи на такий перспективи ми вирішили підвести підсумки е-декларування, зосередившись на деклараціях народних депутатів. Правда, ці багатосторінкові документи містять дані, які важко привести до якогось спільного знаменника. Але, крім нерухомості, коштовностей, автомобілів і акцій, у депутатів є грошові активи, які хороші тим, що їх можна міряти однією міркою.

В е-деклараціях грошовим активам присвячений спеціальний розділ, тому всі претензії з приводу містяться там цифр і їх обґрунтованості можна адресувати самим депутатам, які ці декларації заповнювали. Ми підсумували грошові активи (не беручи в розрахунок кріптовалюти) всіх нинішніх парламентарів, хто володів статусом народного депутата на кінець 2017 р. Оскільки в деклараціях цифри за станом на кінець звітного року, то активи в іноземній валюті перераховувалися за обмінним курсом НБУ на 31 грудня.

Зокрема, народні обранці задекларували 6 млрд 721 млн грн готівкових коштів (у гривнях, іноземній валюті, банківських металах). Крім того, на банківських рахунках у парламентаріїв зберігається 2 млрд 883 млн грн, інші грошові активи склали 2 млрд 218 млн грн. Загальний обсяг грошових активів, задекларованих парламентарями за минулий рік, склав 11 млрд 822 млн грн.

Цієї суми вистачить, щоб забезпечити 72,3% (тобто майже три чверті всіх коштів, які в 2018 р. заплановано виділити з держбюджету Міністерству оборони на закупівлю, модернізацію, ремонт озброєння та військової техніки. Або щоб справити для української армії 100 танків "Оплот". Або щоб купити в США 350 пускових установок і 2100 протитанкових ракет Javelin.

Зрозуміло, що багатство розподілено в сесійній залі нерівномірно. 86 депутатів відсвяткували новий рік з грошовими активами, що перевищують $1 млн. Ці парламентарії складають п'яту частину депутатського корпусу Верховної Ради, але на їх частку доводиться 82,6% всіх фінансових запасів народних обранців. У першу десятку цього списку увійшли депутати, які володіють грошовими активами в розмірі від $85 млн і вище - аж до $285 млн (тобто від 238,5 до 799,1 млн грн). На них припадає третина всього фінансового стану нинішньої Верховної Ради, хоча вони представляють собою менш 2,4% загальної чисельності народних депутатів.

Зрозуміло і те, що динаміка депутатського багатства не однакова. Деякі в минулому році здійснили великі придбання. Наприклад, В'ячеслав Богуслаєв, який за підсумками 2016 р. очолював список "грошових мішків" парламенту, зараз опустився на третє місце, його грошові активи скоротилися з 825,4 млн до 552,4 млн грн. На це зовсім не означає, що він збіднів: просто він, згідно його декларації, придбав цінних паперів, а також нерухомого та рухомого майна майже на 259 млн грн.

Але більшість депутатів помітно покращили свій стан. Дехто - кричуще помітно. Наприклад, Олег Ляшко за рік розбагатів більш ніж у півтора рази: його грошові активи зросли з 26,45 млн до 42,54 млн грн. У своїй декларації він вказав доходів на 21,2 млн грн, причому левову частину їх (17,78 млн грн) він не депутатським працею заробив і не в лотерею виграв, а отримав нібито за надання майна в оренду і за відчуження нерухомого майна) від відомого донецького "регіонала" Олександра Риженкова, який у минулому парламенті очолював комітет з питань фінансів і банківської діяльності. Син Олександра Риженкова Юрій Риженков з 2013 р. є генеральним директором холдингу "Метивест" Ріната Ахметова.

Майже вдвічі - з 13 млн до 25,8 млн грн - збільшив свої грошові активи лідер партії "За життя" Вадим Рабінович. Як відомо, його можливе незаконне збагачення розслідує НАБУ. У своїй декларації за 2017 р. Рабинович зазначив головним джерелом сімейного доходу 22,45 млн грн, отримані його дружиною від бізнесмена Павла Фукса (нібито в якості гарантійного платежу за попереднім договором купівлі-продажу земельної ділянки) . Купив таким чином Фукс партію "За життя" - це питання того ж гатунку, що й купив Ахметов партію Ляшка. Відповідь начебто очевидна, але довести його не можна.

А чемпіоном по приросту фінансових ресурсів став скромний депутат з "Народного фронту" Ігор Котвицький. Його грошові активи зросли за рік на 140,2 млн грн - з 658,9 млн до 799,1 млн грн. Головне джерело доходів - дивіденди і відсотки.

Котвицький - давній, ще з початку 1990-х, партнер Арсена Авакова в бізнесі (в фірмі "Інвестор"), а в останні 15 років - також і в політиці. Немає нічого дивно в тому, що Котвіцького називають "гаманцем Авакова". А раз так, то чи варто дивуватися, що саме зараз, коли Котвицький саккумулировал вражаючий запас вільних коштів, Аваков раптово заговорив про необхідність змінити форму правління в Україні на суто парламентську республіку, підкресливши при цьому, що він не є прихильником єдиного списку НФ і БПП. Схоже, Аваков хоче показати, що він не боїться дострокових парламентських виборів і навіть не проти їх спровокувати.

Дискусії про парламентській республіці тривають в Україні з часів Кучми. І перший крок у цьому напрямі був зроблений у 1998 р., коли була введена змішана (пропорційно-мажоритарна) виборча система. Тоді було багато надій на якісну зміну Верховної Ради: мовляв, у мажоритарних округах часто перемагають "грошові мішки", а от за партсписками в парламент пройдуть ідеалісти, які будуть відстоювати ідейні цінності. З тих пір минуло вже 20 років - здавалося б, достатній термін для становлення нормальних партій. Але в реальності ми маємо партії, за якими теж стоять "грошові мішки". І електронні декларації нинішніх депутатів дали зайвий привід в цьому переконатися.

Втім, це не означає, що ситуація безнадійна. І ті ж е-декларації можуть допомогти зламати погані традиції української політики. Принаймні багато таємні зв'язки між партіями та їхніми спонсорами стануть більш очевидними.