Доля баночника. Чому суддя Чаус повертається в Україну

Чаус, нагадаємо, прославився не стільки розміром інкримінованої йому хабара ($150 тис. — сума для наших "колядників" далеко не позамежна), скільки оригінальним способом заощадження "чесно зароблених коштів" - акуратно складені грошові знаки американського виробництва Чаус зберігав у герметично закритій скляній банці. За це до служительки Феміди намертво приклеїлося прізвисько суддя-баночник.

Так ось, цей самий баночник сьогодні вранці був затриманий у сусідній Молдові на запит української Генпрокуратури. До того ж, якщо вірити молдавським прокурорам, Чауса там ніхто не шукав і не ловив, він здався з власної ініціативи. Зараз молдавські правоохоронці вирішують питання передачі судді в руки українських колег, обіцяючи це питання вирішити максимально оперативно.

Те, що молдавани не стануть ховати від України скандального суддю - достатньо очевидно. По-перше, Чаус не того польоту птах, щоб із-за нього сваритися з сусідами, а по-друге, не так давно Україна без зволікань екстрадувала в Молдову бізнесмена В'ячеслава Платона, якому інкримінують махінації на куди більшу суму, ніж приховане в банку Чауса. Платон звинувачується в розкраданні з Ощадного банку Молдови близько мільйона доларів і зараз сидить за це молдавської в'язниці. Так що молдавани просто змушені передати баночника на батьківщину в максимально стислі терміни і з почуття вдячності за Платона, тому що ховати українського суддю їм зовсім ні до чого.

І поки молдавани виконують всі формальні процедури, саме час пофантазувати, що ж може чекати Чауса в Україні. А тут все далеко не однозначно.

З одного боку, суддя-баночник повинен сісти у в'язницю, щоб як мінімум проілюструвати ефективність боротьби з корупцією в Україні і стати прикладом для інших українських суддів, які, незважаючи на військову ситуацію в країні, люблять приймати іноді дуже нестандартні рішення.

З доказовою базою у слідства, по ідеї, проблем бути не повинно. Чауса, як відомо, взяли на гарячому при отриманні хабара за перекваліфікацію справи літньої торгівлі наркотичними речовинами на більш м'яку статтю, яка передбачає умовний термін. І за все це судді Чаусу світить від 8 до 12 років позбавлення волі з конфіскацією всіх банок з "нажитим непосильною працею". Не на користь Чауса і те, що, крім банок з накопиченнями, у нього немає скільки-небудь впливових покровителів і показовою жертви боротьби з корупцією в судовому корпусі він дуже навіть підходить.

Але, якщо подивитися на справу баночника з іншого боку, то його перспективи сісти на десяток років не такі вже й безальтернативні. Більш того, посадка судді-корупціонера чи іншого високопосадовця пана (навіть спійманого на гарячому) в нашій країні подія вкрай рідкісне. З гучних справ згадується хіба що "колядник" Ігор Зварич, який відсидів в цілому за невдалі колядки близько семи років, але він швидше виняток, ніж правило. Тоді справа Зварича була під особливим контролем і журналістів, і громадськості, і особисто президента, що й гарантувало любителю українських традицій невідворотність покарання.

Прикладів, коли подібні Зваричу і Чаусу персонажі виходили сухими з води, куди більше. З недавнього можна згадати, наприклад, "діамантових прокурорів" Володимира Шапакина і Олександра Корнійця, які були затримані при отриманні хабара в 3 млн грн, а вже при обшуку в їх кабінетах було виявлено просто незліченні скарби, в тому числі діаманти. Однак це гучне в 2015 р. справа повільно, але впевнено розвалюється просто на наших очах. Спочатку прокурорів відпустили під заставу, потім з їх майна зняли арешт, а потім почався довгий і нудний судовий процес, який постійно переносять, і сьогодні все виглядає так, що річ буде по-тихому зам'ято.

Ще один аналогічний приклад - арешт в прямому ефірі українських телеканалів, прямо на засіданні уряду голови Держслужби з питань надзвичайних ситуацій Сергія Бочковського та його заступника Василя Стоецкого, яких звинувачують у розкраданні держкоштів на держзакупівлі. Далі все проходило по вже знайомому сценарієм - Бочковського і Стоевского звільнили під заставу, в листопаді 2015-го справу передали в суд, і з тих пір тягнеться судове слідство, кінця яким поки що не видно. Не потрібно говорити, що про Бочковском і його заступника ЗМІ згадують вкрай нечасто, а громадськість майже забула.

Ще одна аналогічна історія сталася з головою Держслужби зайнятості Ярославом Кашубою, який був затриманий у вересні 2015 р. при отриманні хабара в 622 тис. грн. Але буквально через тиждень він був звільнений під заставу, шум у ЗМІ затих, і справа затихла, навіть не дійшовши до суду. Зараз, якщо хто й згадує Кашубу, то лише його адвокати, які іноді з'являються в ЗМІ з розповідями, як їх чесна підзахисний став жертвою підступної змови.

Користуючись такими нехитрими аналогіями, легко передбачити і подальшу долю Чауса. По поверненню в Україну суддя-баночник, якого суд уже встиг заочно встановити запобіжний захід у вигляді арешту, буде під наглядом телекамер поміщений у СІЗО. Щоправда, вкрай малоймовірно, що там він надовго затримається, оскільки вийде з камери відразу ж після того, як за нього внесуть також заочно встановлений судом заставу в 3,7 млн грн. Така сума для наших чесніших суддів ніяк не виглядає непідйомною. Далі перед Чаусом будуть відкриті всі дороги. Він зможе знову втекти, але на цей раз в Росію, яка його вже точно Україні не видасть, або "вирішувати питання", залишаючись на батьківщині, благо прецедентів успішного вирішення аналогічних питань у нас більш ніж достатньо. ЗМІ та громадськість про Чауса досить швидко забудуть, як забули про "діамантових прокурорів", Бочковском і Кашубе, і справу можна буде зливати по-тихому.

Про те, який з описаних варіантів долі баночника врешті-решт переможе, зараз можна тільки гадати, але, враховуючи, що Чаус здався молдавської прокуратурі з власної волі, варіант, що справа вже пообіцяли злити, виглядає найбільш вірогідним.