Казка про патронний завод. Коли він може бути побудований в Україні
Історія з будівництвом патронного заводу тягнеться з моменту закінчення активної фази війни на Донбасі в 2015 р., коли виявилося, що радянські склади не гумові
Практично щороку з 2015-го Міністерство оборони України і приватні фірми обіцяють побудувати патронний завод в Україні (Луганський патронний завод був захоплений РФ в ході окупації ОРДЛО). Не обійшлася без таких гучних заяв і збройова виставка "Зброя та безпека — 2021". На цей раз обіцянку озвучили ДАХК "Артем" та дві канадські компанії — GL Munitions Inc. і Waterbury Farrel. При цьому деталей широкій громадськості представлено дуже мало, зате заявлено, що патронний завод буде побудований при нормальному фінансуванні через чотири роки. Це, зокрема, підтвердив голова правління ДАХК "Артем" Володимир Зімін в своєму інтерв'ю.
Ще більше питань виникає після того, як заглиблюєшся в тему. Виявляється, фірма GL Munitions Inc., юридична адреса якої знаходиться в Торонто, була створена тільки 19 квітня 2021 року і навіть не має власного сайту.
З іншого боку, Waterbury Farrel є вельми шанованою фірмою і вже відзначилася одним не так давно реалізованим проєктом в іншій пострадянській країні — Казахстані. Правда, там запустили тільки виробництво патронів 9х18 мм (під пістолет Макарова, який масово знімається з озброєння в українській армії), а патрони калібрів 5,45х39, 7,62х39 і 7,62х54 мм обіцяють запустити пізніше.
Особливістю патронів від Waterbury Farrel є латунна гільза, стандартна для НАТО, на відміну від гільз з фарбованої лакованої сталі, з якої роблять патрони в Росії. Тут є нюанси — латунні патрони вимагають дбайливого зберігання, оскільки цей метал м'якше стали, і просто так, навалом, в сталевий цинк або дерев'яний ящик їх не насиплеш, можуть деформуватися при перевезенні. Ну і додамо, що радянська стрілецька зброя розрахована під сталеві гільзи, а значить, з латунними можуть бути проблеми — патрон може перекошувати.
Інше питання, якщо буде випускатися асортимент патронів натовського зразка під натовську ж стрілецьку зброю. Але про те, що саме буде випускатися на новому заводі, наші військові, які відповідають за постачання армії, поки мовчать.
Але є і позитивний приклад — після того як на озброєння армії були прийняті снайперські гвинтівки UAR-10 і UAR-008, приватне підприємство "Зброяр" освоїло випуск натовських патронів 7,62×51 мм. Зрозуміло, що випуск йде досить невеликими партіями і тому ціна патрона досить велика. До слова, про ціну: собівартість російських патронів зі сталевою гільзою становить $0,13 за патрон калібру 7,62х54, $0,09 — за 7,62х39 і $0,095 — за 5,45х39. Якщо взяти світову практику, то аналогічні патрони з латунної гільзою будуть дорожче в 1,8 рази.
Повторимося: історія з будівництвом патронного заводу тягнеться з моменту закінчення активної фази війни на Донбасі в 2015 р., коли виявилося, що радянські склади не гумові і деякі патрони потрібно закуповувати за кордоном. Причому закупівлі йдуть буквально мільйонами штук. Наприклад, "Укрспецекспорт" в грудні 2019 р. купив у турецькій компанії Turaç Dış Ticaret Ltd. Şti більше мільйона пістолетних патронів калібру 9×19 мм Парабелум за $237 тис.
Третій рік поспіль Міноборони анонсує будівництво патронного заводу, для чого передбачає в своєму бюджеті 300 млн грн. Є ця сума і в бюджеті на 2021 р., але немає ніякої інформації про реальний початок якихось робіт.
На закінчення відзначимо, що будівництво заводу (або хоча б боєприпасної лінії) — це тільки вершина айсберга. Адже за ним має йти налагодження сталої роботи цілого ланцюжка суміжників — від виробництва необхідних вибухових речовин (навіть в Росії немає виробництва спеціальних гвинтівочних порохів, для масового виробництва використовують артилерійський) до таких, здавалося б, елементарних речей, як ящики і закупорювання. Виробництва всього цього в Україні за 30 років незалежності просто не було, а тому його доведеться створювати з нуля. Таке рішення повинно бути підкріплене не лише фінансово, а й організаційно, чого поки, на жаль, не спостерігається.
