Розслідування The Washington Post. Як Зеленський та Байден готувалися до війни з Путіним
Поява розслідування говорить про те, що у США закінчився період героїзації нинішньої української влади. Це не потрібно ані демократам, ані республіканцям
Відносини між Києвом та Вашингтоном важко назвати благополучними. Вкотре це підтвердило інтерв'ю Володимира Зеленського газеті The Washington Post. Він висловив багато претензій адміністрації Джо Байдена. Дві головні полягають в тому, що США не закрили небо над Україною і не хочуть воювати з Росією.
"З тих пір, як почалося повномасштабне вторгнення, і досі все, про що я прошу, це закрити небо, бо якби небо було закрите, у нас не було б усіх цих смертей... Навіть сьогодні, коли йде ця війна, у нас немає можливості закрити і убезпечити небо... Ніхто не хоче воювати з Росією. Послухайте, ніхто не хоче воювати з Росією. Усі хочуть перемоги України, але ніхто не хоче воювати з Росією. От і все... Але чи можна зараз закрити небо? Просто цікавлюся. Це риторичне питання", — заявив Зеленський.
Взаємне перекладання провини
Журналісти The Washington Post взяли інтерв'ю у Зеленського у його офісі у Києві 8 серпня. Це стало частиною великого журналістського розслідування "Шлях до війни: США щосили намагалися переконати союзників і Зеленського в ризику вторгнення", яке вийшло 16 серпня.
Як видно вже із назви, темою розслідування були події до 24 лютого. Здавалося б, це давно перегорнута сторінка. Проте ця тема болісна як для Києва, так і для Вашингтона. І те, що ми зараз бачимо, це взаємне перекладання вини.
Вже сам факт, що одна з найвпливовіших американських газет взялася за цю тему, багато про що говорить. Журналісти The Washington Post узяли інтерв'ю у більш ніж 30 офіційних осіб США, України, Європи та НАТО, щоб розібратися, хто кого попереджав про підготовку Росією повномасштабного вторгнення в Україну і якою була реакція. Напевно, це справді цікавить американців, хоча б тому, що США щомісяця витрачають на підтримку України багато мільярдів доларів.
Джо Байден ще 10 червня заявив, що Зеленський ігнорував попередження Вашингтона про підготовку вторгнення Росії. За словами Байдена, у нього "не було жодних сумнівів", що Путін має намір напасти, але Зеленський "не хотів цього чути". Розслідування The Washington Post розкриває багато подробиць цієї історії.
Український шаблон
Найдивовижніше, що розкопали автори розслідування, це шаблон, за яким діяла українська влада. Вперше цей шаблон проявився 2 листопада на зустрічі Зеленського та держсекретаря США Ентоні Блінкена у Глазго, Шотландія, у кулуарах міжнародного кліматичного саміту. Це є ключовим фрагментом розслідування.
"Блінкен виклав розвідувальну картину і описав російську бурю, яка насувалася на Україну. "Ми були лише удвох, за два фути один від одного", — згадував Блінкен. Це була "важка розмова"… — зазначає The Washington Post. — Презентація Блінкена і скептицизм Зеленського задали шаблон, який повторюватиметься як у приватному порядку, так і публічно протягом наступних кількох місяців. Українці не могли дозволити собі повністю відмовитися від американської розвідки. Але з їхньої точки зору, інформація була спекулятивною. Як згадував пізніше Блінкен, Зеленський чув попередження США, але сказав, що американці не пропонували Україні тієї зброї, яка потрібна для самооборони: "Можна мільйон разів сказати: "Слухай, може бути вторгнення". Гаразд, може бути вторгнення — літаки даси? — сказав Зеленський. — Ви дасте нам протиповітряну оборону?" "Ну, ви не член НАТО". "О, добре, тоді про що ми говоримо?"
Вашингтон, звичайно ж, очікував зовсім не такої реакції. Він поділився з Києвом надійними розвідданими, і це дозволяло Банковій заздалегідь підготуватися до російського вторгнення. Але замість подяки Білий дім почув вимоги, які вважав нездійсненними.
Про те, що це був саме шаблон, ми можемо переконатися, згадавши виступ Зеленського на Мюнхенській безпековій конференції 19 лютого (за кілька днів до початку великої війни). Там він розповів, що він мав суперечки з одним із лідерів, який попередив його про вторгнення. Він не назвав прізвище співрозмовника, але було легко здогадатися, що йдеться про Байдена.
"Нам кажуть, що "у вас є кілька днів — і почнеться війна". Я кажу: окей, застосуйте сьогодні санкції. Мені кажуть, що ми застосовуємо санкції, якщо буде війна... Нам не потрібні ваші санкції після того, як буде бомбардування, або якщо у нас більше не буде кордонів, будуть окуповані (нові) частини нашої держави. Навіщо нам ці санкції?" — розповів Зеленський.
Напевно, його співрозмовник очікував зовсім інших слів — чогось на кшталт "Ну хоча б після вторгнення вдарте негайно по Росії максимально жорсткими санкціями, а ми зі свого боку боротимемося, як леви". Але почув він зовсім інше, сумно-безвихідне: "Навіщо нам ці санкції?" Не дивно, що у Вашингтоні всерйоз припускали, що Київ впаде протягом двох-трьох діб.
Будь-який психолог скаже, що такий шаблон містить у собі крайній неприємний для співрозмовника елемент психологічної атаки. Ти приходиш до людини з важливою для неї інформацією — і у відповідь мусиш вислуховувати явно нездійсненні вимоги: давай літаки, ППО, превентивні санкції. А коли відмовляєшся — з тобою просто припиняють розмову: "Тоді про що ми говоримо?"
Так було останні місяці перед великою війною, але після 24 лютого можна було очікувати, що все зміниться. Як бачимо із свіжого інтерв'ю Зеленського, не змінилося. Він продовжує вимагати від Байдена нездійсненного.
Версія Вашингтона
Чому вимоги Зеленського були нездійсненними для Байдена, про це розслідування The Washington Post розповідає докладно. Співрозмовники газети у американському керівництві ретельно аргументували свою позицію. У жовтні минулого року на нараді у Білому домі за участю Байдена обговорювалася проблема балансу: "Коли почнеться вторгнення, українцям знадобиться значне нове озброєння, щоб захистити себе. Занадто мало могло гарантувати перемогу Росії. Але надто багато може спровокувати прямий конфлікт НАТО з ядерною Росією".
Як розповідають автори розслідування, голова Об'єднаного комітету начальників штабів США генерал Марк Міллі носив у своєму портфелі картки із замітками, що відображають інтереси та стратегічні цілі США, які обговорювалися на жовтневій нараді. Він міг процитувати їх напам'ять.
Проблема: "Як забезпечити дотримання міжнародного порядку, заснованого на правилах щодо країни з винятковим ядерним потенціалом, не вдаючись до Третьої світової війни?"
І ось які було знайдено чотири рішення. №1: "Не допускати кінетичного конфлікту [тобто прямого бою] між збройними силами США та НАТО з Росією". №2: "Стримати війну у географічних кордонах України". №3: "Зміцнювати та підтримувати єдність НАТО". №4: "Посилити Україну та дати їй засоби для боротьби".
Можна довго сперечатися про те, чи правильні ці рішення, чи Байден повинен був вжити проти Росії радикальніших заходів. І в США, напевно, такі суперечки точитимуться між республіканцями та демократами аж до листопадових виборів до Палати представників та Сенату.
Але, принаймні, Білий дім має чітко сформульовану позицію, яка була вироблена ще в жовтні минулого року. Ця позиція неодноразово доводилася до відома Києва, і адміністрація Байдена весь час її дотримувалася. Тому якщо зараз Зеленський знову висловлює претензії, що "ніхто не хоче воювати з Росією", це точно ніяк не допоможе зміцненню взаєморозуміння між Києвом і Вашингтоном.
Версія Києва
Що ж до позиції, яку посіла Банкова після американських попереджень, то вона залишається невідомою. У розслідуванні йдеться, що менш ніж за два тижні після зустрічі Зеленського та Блінкена в Глазго відбулася інша важлива бесіда. Міністр закордонних справ України Дмитро Кулеба та керівник офісу Зеленського Андрій Єрмак відвідали Держдепартамент у Вашингтоні. Високопоставлений американський чиновник зустрів їх із чашкою кави та посмішкою. "Хлопці, копайте окопи!" — почав чиновник. "Коли ми посміхнулися у відповідь, — згадував Кулеба, — чиновник сказав: "Я серйозно. Починайте копати траншеї... На вас нападуть. Масштабна атака, і до неї потрібно підготуватися". Але що було далі, чи вирішила українська влада копати окопи, про це в розслідуванні не йдеться.
Також і Зеленський у своєму інтерв'ю нічого не розповів про те, як Україна готувалася до війни, а натомість почав пояснювати, чому влада не повідомила громадян про небезпеку. "Коли директор ЦРУ Вільям Бернс зустрічався з вами тут, у Києві, у січні, він сказав вам, що росіяни спробують приземлитися в аеропорту Гостомеля. Якою була ваша реакція, коли це справді сталося 24 лютого?" — Запитали його журналісти. "Я не готовий говорити про все, про що говорив Бернс, але основні його сигнали були про загрози моєму життю. І це були не перші сигнали — вони йшли звідусіль, від наших спецслужб, від зарубіжних колег і так далі", — розповів він.
Трохи згодом він повернувся до цієї теми. "Свобода, яку мають люди в демократичній країні, — це свобода, яку мали наші люди. Вони мали доступ до всієї доступної інформації. Вибачте, те, що я не розповів їм про змову росіян щось зі мною зробити і про все, що мені доповідали спецслужби: "Ти маєш забрати свою родину".
А потім він переключився на свої претензії до Байдена, що США не закрили небо над Україною і не хочуть воювати з Росією. І це не просто претензії, а звинувачення: "Якби небо було закрите, ми не мали б усіх цих смертей". Звинувачення прозвучало не десь, а в інтерв'ю The Washington Post, адресованому саме американській аудиторії. Сумнівно, щоби у Білому домі цього не помітили.
Резюмуючи, варто наголосити на значенні публікації в The Washington Post. Поява розслідування говорить про те, що у США закінчився період героїзації нинішньої української влади. Це не потрібно ані демократам, ані республіканцям. В американському суспільстві зараз є запит на з'ясування причин, чому Росія зуміла окупувати значну частину української території: якою мірою це вина Києва та якою — Білого дому. The Washington Post, схоже, не лише вловила цей суспільний запит, а й сприяє його формуванню. Як повідомила газета, стаття, яка вийшла 16 серпня, це лише перша із серії статей.