Систему заклинило. Чому Вілкул та Колесніков залишилися недоторканними
Співголова фракції "Оппоблока" Олександр Вілкул разом зі своїм колегою по фракції Дмитром Колєсніковим святкують "моральну перемогу". Верховна Рада не дала згоди на притягнення їх до кримінальної відповідальності. На ранковому засіданні 16 жовтня за задоволення прохання Генпрокуратури щодо Вілкула проголосували лише 137 депутатів. Спікер Андрій Парубій назвав це "ганьбою українського парламенту". "Йдучи на вибори, ми обіцяли зняття недоторканності, — підкреслив він, коментуючи провальне голосування. — Я вважаю, відбулося лукавство перед нашими виборцями і перед нашою громадою". Тим не менше на вечірньому засіданні 16 жовтня подання ГПУ щодо Колеснікова отримала набагато більше голосів — 163.
Втім, і слова про "перемогу" Вілкула і Колесникова, і заяви про "ганьбу" парламенту — це все-таки надмірні перебільшення. Небажання багатьох депутатів знімати з цих двох недоторканність викликано поруч причин, у тому числі і пов'язаних з систематичними проблемами в роботі ГПУ.
Нагадаємо, що нинішня Верховна Рада задовольнила подання ГПУ на притягнення до кримінальної відповідальності 11 народних депутатів: у 2015 р. — Сергія Клюєва і Сергія Мельничука (3 червня), Ігоря Мосійчука (17 вересня), в 2016 р. — знову Сергія Клюєва (28 січня), Олександра Онищенка (5 липня), Вадима Новинського (8 грудня), в 2017 р. — Олеся Довгого, Максима Полякова і Бориса Розенблат (11 липня), Михайла Добкіна (13 липня), в 2018 р. — Євгена Бакуліна (15 березня) і Надії Савченко (22 березня). І жоден з цих 11 до кримінальної відповідальності досі так і не притягнули.
Припустимо, справи перших трьох з них вів попередній генпрокурор Віктор Шокін. Але подання на інших підписувалися вже за Юрія Луценка. Місяць тому генпрокурор повідомив: "З вісьмох депутатів, з яких при мені зняли недоторканність, слідство по п'яти вже закінчено, по одному закрито, по двом слідство перебуває в завершальній стадії". З такими темпами, схоже, до кінця каденції нинішнього парламенту, можна взагалі не дочекатися ніяких судових вироків депутатам, позбавленим недоторканності.
В такому випадку логічним є запитання: а навіщо взагалі весь цей цирк? І особливо перед виборами навіщо давати тим же "оппоблоковцам" підстави для заяв про "політичні переслідування" і т. п., якщо при цьому нібито "переслідувані" Вілкул та Колесніков будуть спокійно ходити у Верховну Раду і сміятися над ГПУ?
Варто зазначити, що депутати взагалі традиційно не схильні позбавляти своїх колег по парламенту недоторканності, якщо немає достатньо переконливих аргументів від ГПУ. Не схильні не тільки в силу горезвісної корпоративної солідарності, але і щоб не провокувати ГПУ вносити все нові і нові відверто слабкі, не підкріплені доказами подання. У ряді випадків депутати все-таки давали згоду на залучення колег до кримінальної відповідальності, коли ГПУ демонструвала переконливі відео, які явно свідчать про прямий вини підозрюваних парламентаріїв, як це було, наприклад, з тією ж Надією Савченко і деякими іншими. У кількох випадках депутати задовольняли прохання ГПУ, так би мовити, авансом, вірячи обіцянкам, що справа має судові перспективи. Але поки що навіть, здавалося б, абсолютно виграшні справи ГПУ не змогла довести до кінця. Нагромаджена статистика спонукає до висновків, що час роздавати аванси пройшло і настала пора ГПУ показувати результати.
Напевно, подання ГПУ отримали б більше підтримки, якщо б депутати були впевнені в серйозних судових перспективи справ проти Вілкула та Колеснікова. Але як раз такої впевненості немає.
У перший раз Луценка вніс подання на Вілкула та Колеснікова ще 25 травня. Вілкула підозрюють у земельних махінаціях під час перебування головою Дніпропетровської ОДА, а Колеснікова — у зловживанні службовим становищем на посаді голови Агентства держмайна. Трохи раніше, 15 травня, ГПУ внесла подання на ще одного "оппоблоковца" Сергія Дунаєва — його підозрюють у декларуванні недостовірної інформації.
Однак регламентний комітет Верховної Ради повернув ці три подання Парубію зі своїми зауваженнями. Після цього 18 вересня, вже на новій сесії парламенту, Луценко знову вніс подання на Дунаєва, Вілкула та Колеснікова. Регламентний комітет довго зволікав з розглядом цих уявлень. Нарешті, 3 жовтня він визнав законним подання на Дунаєва, а 8 жовтня — також на Вілкула та Колеснікова. Але це не означало, що зібрані ГПУ докази виявилися переконливими, а лише те, що комітет визнав їх формально достатніми для винесення питання в сесійний зал.
Ще один важливий момент: внести подання про притягнення трьох "оппоблоковцев" до кримінальної відповідальності, Генпрокуратура в той же час не внесла до парламенту подань про дачу дозволу на затримання й арешт цих депутатів. Це теж свідчить не на користь серйозності звинувачень, висунутих проти названої трійці.
За Дунаеву парламент голосував ще 4 жовтня, і тоді подання ГПУ отримала підтримку лише 125 депутатів. Так що своїми провальними голосуваннями за Вілкулу та Колеснікову 16 жовтня Верховна Рада не зробила чогось незвичайного, а лише підтвердила: систему заклинило. Раніше теж бувало, що парламент в окремих випадках не підтримував уявлень ГПУ, і тоді говорили, що система дала збій. Але на нинішній сесії, яка проходить вже фактично в умовах передвиборної кампанії, слід говорити, мабуть, про те, що в парламенті склалася нова система — не поспішати зі згодою, поки ГПУ не надасть доказів, з якими не можна не погодитися.
