"Газпром" навчив? Чому Коболєв влаштував "антинародний" бунт
"Полку жлобів прибуло". Саме така думка могла промайнути в голові простого обивателя при читанні новини про те, що "Нафтогаз України" вимагає в уряду зняти з нього непосильний тягар постачання газу населенню за пільговою ціною в рамках так званих спеціальних зобов'язань.
Як відомо, з 1 жовтня 2015 р. спеціальною постановою уряду на державну компанію "Нафтогаз" було покладено зобов'язання поставляти газ за спеціально регульованою ціною окремим групам споживачів. За оцінками компанії, за період з жовтня 2015 р. по грудень 2017-го було поставлено 40,7 млрд куб. м газу тим споживачам, які були визначені в якості одержувача енергоносія за пільговими цінами. "Нафтогаз" купує газ у своєї ж дочірньої структури "Укргазвидобування" (100% акцій належить НАК), а також групи іноземних постачальників і постачає його PSO-споживачам (компаніям, які здійснюють постачання газу населенню). У теорії практично весь природний газ, що видобувається "Укргазвидобуванням", повинен йти на задоволення спеціальних споживачів, тобто населення, виробників теплової енергії та гарячої води, а також для релігійних організацій.
Дефіцит газу власного видобутку для зазначених вище груп споживачів повинен перекриватися імпортними поставками.
Згідно з березневим постановою Кабміну минулого року "Нафтогаз" повинен був продавати газосбытовым компаніям газ для пільгових груп споживачів за ціною 4942 за тис. куб. м (без урахування ПДВ, тарифів на транспортування і розподіл).
І ось тепер найбільша державна енергетична компанія вирішила зняти з себе цю важку ношу соціальної відповідальності, попутно виставивши уряду "рахунок" на 110 млрд грн, що, між іншим, становить 4% ВВП і перевищує плановий дефіцит державного бюджету. І раз вже ми згадали всує бюджет країни, то варто відзначити, що дана пред'ява становить ні багато ні мало 15% планової дохідної частини державного бюджету на 2017 р.!
Невже в НАК вирішили, що в уряді сидить синкліт безумців, які погодяться повторити сумний експеримент 2014 р. і докапіталізують "Нафтогаз" за допомогою облігацій внутрішньої державної позики на 110 млрд грн, ніж повністю нівелюють з таким трудом досягнуту макроекономічну стабільність, включаючи показники інфляції (зростання ціни на газ призведе до збільшення тарифів і, відповідно, індексу споживчих цін), а також курс національної валюти - гривні, який і так похитує останнім часом.
Думається, у компанії чудово розуміють, що вони швидше отримають дірку від бублика, ніж 110 млрд грн, і переслідують іншу, більш прозаїчну мета: по-перше, отримати хоч якісь гроші за турботу про населення, і, по-друге, прикрити цю лавочку на 2018 р. Цілком пізнавана стратегія: у свій час "Газпром" також вирішив налякати "Нафтогаз" претензіями на більш ніж $70 млрд, а потім цілком задовольнявся присудженими на його користь $2 млрд. Завжди вимагай більше, заявляй суми претензій, які в десятки разів перевищують твої апетити, і гарантовано отримаєш солодке на десерт - схоже, у Стокгольмі "Газпром" навчив "Нафтогаз" "поганому"...
Основний удар "Нафтогазу" спрямований на недопущення реалізації пропозицій Міністерства енергетики щодо продовження виконання НАК спеціальних функцій до квітня 2021 р. і зміни формули розрахунку ціни на газ. Останнє речення мало не довело топів "Нафтогазу" до "голодної" гикавки. Що стосується термінів, то в даному випадку ініціатива міністерства взагалі може бути занесено в скрижалі небаченого досі альтруїзму: адже якби в уряді хотіли закласти парочку "коров'ячих хв" на газових стежках для майбутнього уряду, то цілком можна було б продовжити спеціальний ціновий режим для населення, наприклад, до червня 2019 р.
Дії "Нафтогазу" поки що розвиваються в рамках тієї стратегеми взаємовідносин з урядом, яка народилася в глибинному підсвідомості керівництва компанії або в головах тих сил, які за ними стоять.
Досить сказати, що "Нафтогаз" подав на уряд в суд з вимогою визначити суму і джерела компенсації за постачання газу пільговим категоріям споживачів. Восени 2017 р., Київський апеляційний адміністративний суд відхилив апеляцію Кабміну і зобов'язав його визначити суму і джерела компенсації на користь "Нафтогазу".
Вийшла унікальна ситуація в історії корпоративного управління: компанія подала в суд на свого акціонера, звинувативши його в тому, що недоотримує від нього належну їй суму компенсації. Втім, в "Нафтогазі" вже давно не звертають уваги на такий когнітивний дисонанс: cognitiо (пізнання) не є кінцевою метою спіралі протистояння між компанією і Кабміном.
Вимога виплатити компенсацію і зняти з НАК функції з продажу пільгового газу необхідно розглядати в контексті загального фону нашого політичного життя. На даному етапі тема підвищення ціни на газ для населення є топовою для міжнародних кредиторів, включаючи МВФ і Світовий банк, і уряду доводиться неабияк напружуватися, щоб дезавуювати поширювані чутки про зростання тарифів, для чого прем'єру навіть доводиться публічно "опитувати" на цей рахунок міністра енергетики.
Крім того, не варто забувати про соціальному напруженні, яке буде лише зростати з наближенням чергових виборів. В цих умовах затівати публічний спір з урядом і вимагати компенсацію - це все одно, що з-за рогу врізати перехожого ногою по причинному місцю: боляче і прикро.
Більш того, застосовуються всі доступні способи, включаючи і спроби проштовхнути за допомогою "міжнародної підписки" фінансовий план на 2018 р., в якому закладається істотне підвищення закупівельних цін на газ, за якими енергоносій закуповується НАК "Укргазвидобування", а це вже загрожує не лише соціальними наслідками, але і колапсом реального сектора економіки, в першу чергу промисловості, індекс зростання якої знаходиться в негативній, "червоній" зоні. Вже зараз багато підприємств воліють закривати цехи на зимовий період з причини того, що ціна на газ не дозволяє їм утримати рівень собівартості хоча б на рівні нульової рентабельності.
Практично зупинилася "хімія", і при подальшому зростанні цін на газ може постраждати і металургія.
У своєму фінансовому плані на 2018 р. "Нафтогаз" заклав збільшення закупівельних цін на природний газ, по яких він набуває енергоносій у компанії "Укргазвидобування" (без ПДВ), спершу до 5665 грн за тис. куб. м на початок року, а потім до 8145 грн станом на 01.10.2018. Порівняно з нинішнім рівнем зростання ціни повинен скласти (у разі затвердження фінансового плану) 58,5%. Крім того, "Нафтогаз" пропонує збільшити торгову націнку компанії на закуплений для споживачів газ з нинішніх 1,917% до 4,71% станом на початок жовтня 2018 р. В такому випадку ціни на газ для промислових споживачів перевищать 10 тис. грн за тис. куб. м, і нас чекає лавиноподібне зростання неплатежів, рівень яких, за прогнозами самої НАК, може зрости з нинішніх 27 млрд грн до 55 млрд грн.
Природно, найбільший удар при можливому зростанні цін буде завдано населенню, адже "Нафтогаз" забезпечує постачання газу комунальним підприємствам та газосбытам для побутових споживачів. Промисловість постраждає не настільки явно: рівень присутності "Нафтогазу" на ринку корпоративних споживачів останнім часом суттєво скоротився (до 7%).
За розрахунками експертів, за три останні роки компанія "подарувала" приватним трейдерам свою частку ринку на загальну суму 30 млрд грн.
Як виявилося, заробляти на населенні набагато цікавіше і політично безпечно: під рукою завжди є парочка зручних тез про те, як популістські рішення приймає Кабмін і будь реформаторів намагаються гнобити біля керма НАК. Судіть самі: в 2015 р. з 11,2 млрд куб. м газу, спожитих промисловими підприємствами, 2,7 млрд, або 24%, поставила НАК. У 2016-му рівень її участі в корпоративному сегменті знизився до 1 млрд куб. м з 9,6 млрд, або до 10,4%. За підсумками минулого року обсяги продажів газу комерційним споживачам не перевищать 0,7-0,8 млрд куб. м. Як наслідок, падіння рівня прибутку компанії на даному сегменті ринку з 4 млрд грн в 2015-до 1,5 млрд грн 2017-м.
Хоча в цілому за січень-жовтень 2017 р. "Нафтогаз" збільшив показник чистого прибутку на 20%, яка склала більше 30 млрд грн. Рівень доходу зріс порівняно з аналогічним періодом 2016 р. з 95 до 130 млрд грн.
Виходить парадоксальна ситуація. З одного боку, "Нафтогаз" віддає приватним трейдерам свою частку газового ринку промислових споживачів (де найсмачніші ціни і рівень рентабельності продажів). З іншого, як постійно скаржиться НАК, її змушують виконувати спеціальні функції і продавати населенню газ за пільговою ціною. Звідки тоді такі вагомі показники прибутковості: якщо взяти відношення чистого прибутку до виручки, то рентабельність продажів складе 23%! Не багато бізнесів в Україні можуть похвалитися подібним. Скринька відкривається досить просто: в загальних показниках доходу змішуються показники від трьох видів основної діяльності: продажу газу, видобутку і транзиту. За рахунок останнього вдається вирівнювати загальну картину, саме тому НАК так запекло пручається вимогам Кабміну розділити ці напрямки.
Що стосується параметрів видобутку, то станом на 01.11.2017 р. "Нафтогаз" закупив 19 млрд куб. м газу, з яких 40% - це імпортний газ, а 60% - газ, придбаний у "Укргазвидобування" (тобто газ власного видобутку). І ось тут ми і знаходимо те місце, де, як кажуть, "собака порилася": як показали розслідування Антимонопольного комітету, діюча методика розрахунку ціни не розрізняє імпортний газ від українського - вся ця летюча субстанція змішується в загальній трубі. При цьому "загальна" ціна визначається виходячи з цінових параметрів на хабі NCG (Німеччина), плюс витрати на транспортування і тарифи на вхід-вихід на західному кордоні України. Чи варто говорити про те, що також як донецьке вугілля не везуть в Україну з Роттердама, так і газ українського видобутку надходить до нас не з Німеччини і платити за вхід-вихід на західному кордоні за нього зовсім не обов'язково. За даними АМКУ, прив'язка до імпортного паритету призвела до штучного зростання ціни на український газ з 1590 грн за тис. куб. м до 4,8 тис., тобто більш ніж у три рази! Таким чином, навіть у діючій моделі взаємовідносин "Нафтогазу" і побутових споживачів закладена неадекватна норма рентабельності і прибутку. Єдине, що необхідно зробити НАК, - це оптимізувати рівень своїх внутрішніх витрат і чітко реструктуризувати фінансові потоки за видами діяльності, а також повернутися на ринок промислових споживачів.
А ось що точно не потрібно робити, так це вирішувати свої проблеми виключно за рахунок населення і держави, що у разі зростання ціни на газ повинна буде істотно збільшити рівень субсидій.
Наявність різних, в тому числі і спеціальних цін для окремих категорій споживачів, природно, призводить до зловживань. Наприклад, в системі теплової генерації, яка має когенераційними потужностями з супутньою вироблення електроенергії, газ іноді купується за пільговим тарифом нібито для виробництва теплової енергії, а насправді використовується для вироблення електрики, яке реалізується за ринковим тарифом. Істотна дельта при цьому лягає в кишеню.
Але наявність таких схем - не привід позбавляти населення його конституційних прав, адже, згідно ст. 13 Конституції земля і її надра належать українському народу, якими від його імені розпоряджаються органи державної влади. У цьому контексті будь-які спроби позбавити народ його права на природні ресурси країни і поставити українців в загальну чергу за ринковими цінами нагадують прихований антиконституційний "заколот", який повинен бути пригнічений з усією суворістю і рішучістю тими органами державної виконавчої влади, яким народ делегував управління країною.