• USD 41.6
  • EUR 43.5
  • GBP 52.6
Спецпроєкти

Символ дивних змін. За які гріхи людство отримало Трампа на посаді президента США

Коріння цієї проблеми — не у соцмережах, а у вихованні. У нас є чотири інститути виховання: сім'я, вулиця, церква та школа. Усі чотири інститути виховують однаково: треба сліпо довіряти тим, хто старший і авторитетніший

Реклама на dsnews.ua

Провідник "нового мракобісся"

Дональд Трамп повертається до Білого дому. Чимало американців досі дивуються, як так сталося. Їх подив висловила видатна журналістка Енн Епплбом. У статті "Нові распутіни" в The Atlantic вона дуже переконливо розповіла, що тепер на найвищі рівні політики США проникло "нове мракобісся".

"Хоча Трамп виграв переобрання як республіканець, — пише Епплбом, — немає нічого традиційно "республіканського" у висуненні Тулсі Габбард на посаду директора національної розвідки. Габбард — колишня прогресивна демократка, все життя пов'язана з фондом "Наука ідентичності", уламком руху "Харе Кришна". Вона також є апологетом жорстокого російського диктатора Володимира Путіна та нещодавно поваленого диктатора Сирії Башара Асада, чию фантастичну брехню вона іноді повторювала".

Другий приклад: "Немає нічого "консервативного" і в Каші Пателі, кандидаті Трампа на посаду директора ФБР. Наслідуючи дух нових мракобісів, Патель просував Warrior Essentials, бізнес з продажу антидотів як від COVID, так і від вакцин від COVID".

Третій приклад: "І ніхто, хто серйозно ставився до філософії Едмунда Берка [британський родоначальник ідеології консерватизму, роки життя 1729-1797] або Вільяма Ф. Баклі-молодшого [засновник американського правоконсервативного журналу National Review, роки життя 1925-2008], не поставив би конспіролога Роберта Ф. Кеннеді-молодшого — ще одного апологета Путіна, колишнього демократа (справді з найвідомішої демократичної родини в Америці) та ворога вакцин, а також фториду [тобто фторування води у водопроводах] — на чолі американської охорони здоров'я".

Епплбом пророкує, що панування "нового мракобісся" в США матиме наслідки для всього світу: "Америка подає приклад, яким йдуть інші. Просто оголосивши про свій намір призначити Кеннеді до свого кабінету, Трамп гарантував, що скептицизм щодо дитячих вакцин пошириться по всьому світу, а за ним, можливо, й самі хвороби. А епідемії, як ми нещодавно дізналися, зазвичай змушують людей лякатися і охочіше підтримувати магічні рішення".

Американці не самотні у своїй біді. Епплбом наголошує, що "антинауковий містицизм сприяє встановленню автократії по всьому світу". Вона наводить низку прикладів: Келін Джорджеску в Румунії, лівий німецький політик Сара Вагенкнехт та права партія "Альтернатива для Німеччини", прем'єр-міністр Угорщини Віктор Орбан. "Ця висхідна міжнародна еліта створює щось геть інше: суспільство, в якому забобони перемагають розум і логіку, прозорість зникає, а мерзенні дії політичних лідерів ховаються за хмарою нісенітниці і відволікання уваги. Немає жодних стримувань і противаг у світі, де важлива тільки харизма; немає верховенства закону у світі, де емоції перемагають розум — лише порожнеча, яку може заповнити будь-хто, хто має шокуючу і захоплюючу історію", — констатує Епплбаум і на цьому завершує свою статтю.

Реклама на dsnews.ua

Хвороба названа: "нове мракобісся", симптоми описані, але жодних методів лікування не запропоновано. Це свідчить, що простих рецептів немає. І ніхто глобальним лікуванням не займатиметься. Кожна країна має рятуватися сама, як уміє.

Де шукати ліки

У пошуках причини хвороби погляд зупиняється насамперед на соцмережах. Людство не готове жити в сучасну цифрову епоху. У більшості мозок не справляється з потоком та аналізом інформації, звідси маніпулювання, постправда, "виборчі кампанії" в соцмережах, коли лідерами президентських перегонів стають пропутинські фашисти, як Джорджеску в Румунії, тощо.

Але це також лише констатація симптомів. Можна, звісно, розпочати боротьбу із соцмережами, але навряд чи це вилікує людство від "нового мракобісся". Соцмережі — це лише канал для поширення зарази, але розносять її люди, які самі її споживають та рекомендують усьому своєму колу спілкування.

Більше того, можливості цифрової доби, взагалі кажучи, мають працювати проти "нового мракобісся". Адже зараз знайти в Інтернеті критичну оцінку будь-якого твердження можна за півхвилини. Тут тобі на допомогу і Гугл, і Вікіпедія, і ті самі соцмережі.

Проблема в тому, що люди не звикли сумніватися в словах тих, кого вважають авторитетними джерелами. Кожен має свій набір авторитетних джерел. Тому, наприклад, прихильники Трампа сліпо довіряють всьому, що він каже, як і будь-якій нісенітниці, яку несуть "нові мракобіси" в його команді. Цього трампістам достатньо, і тому вони не мають потреби вислуховувати чиїсь критичні заперечення.

Коріння цієї проблеми — не у соцмережах, а у вихованні. У нас є чотири інститути виховання: сім'я, вулиця, церква та школа. Усі чотири інститути виховують однаково: треба сліпо довіряти тим, хто старший і авторитетніший.

На сім'ю, вулицю та церкву ми вплинути не можемо. Але ми можемо вплинути принаймні на школу, щоб хоча б вона перестала шкодити дітям і почала їм допомагати, не пригнічуючи, а розкриваючи та заохочуючи їхню здатність критичного мислення.

"Школа скепсису"

Звісно, можна вигадати спеціальний предмет "критичне мислення", написати нові навчальні програми, виділити мільярдні гранти на вчительські курси. Ефект буде нульовим. Адже всі інші предмети вивчатимуться за старою схемою: вчитель навчає вічним незмінним істинам, а учень повинен їх вивчити, бо це входить у програму, інакше залишишся на другий рік, не отримаєш атестат, не зможеш вступити до вузу та знайти пристойну роботу.

За великим рахунком все шкільне навчання має бути вихованням критичного мислення. Це не означає, що потрібно ламати викладання з усіх предметів. Мова про інше: школа має привчати дітей до того, що людство не знає відповідей на найголовніші питання, є різні варіанти відповідей, за кожним із них стоять авторитетні вчені, тому сліпо вірити не можна нікому.

Візьмемо найдогматичніший предмет — геометрію. Це один із головних інструментів виховання в учня беззаперечної покірності авторитету. Евклід написав свої "Елементи" більше 23-х століть тому, і дітей досі змушують вивчати евклідову геометрію так, наче вона правильна. У новій школі, "школі скепсису", вчитель геометрії має свій перший урок починати з розповіді про те, що геометрії бувають різні. Він може показати на стіл, на якому стоїть глобус, і сказати, що якщо уявити цей стіл розтягнутим до нескінченності на всі боки, то ось на цій нескінченній площині буде геометрія евклідова. Але ми живемо на кулястій Землі, і тут, на поверхні Землі, у нас сферична геометрія, радикально відмінна від евклідової. Тому, може резюмувати вчитель, я розповім вам про обидві.

Якщо взяти уроки фізики, то в кінці кожної навчальної чверті потрібен заключний урок, на якому вчитель пояснив би, що все, що він розповів на попередніх уроках, дуже далеке від реальної картини, але це важливий крок до неї. І він може розповісти про різні популярні гіпотези, наголосивши, що всі вони можуть виявитися невірними.

Вчитель біології на своєму першому уроці може шокувати дітей трьома питаннями: Як з'явилося життя? Навіщо було створено смерть (і чи можна її скасувати)? Навіщо виник секс (тобто навіщо знадобилися дві статі)? Тих знань, які даються на шкільних уроках біології, якраз вистачає, щоб на останніх уроках пояснити різні версії відповідей на кожне із трьох питань.

Уроки історії України мають стати у буквальному розумінні уроками історії. Тобто діти повинні здобути уроки з нашої історії. Уроки про те, скільки втрат і поразок ми зазнали через схильність довіряти пафосним гаслам і привабливим обіцянкам, інакше кажучи, через брак критичного мислення.

Мета всього цього не в тому, щоб виробити у дітей нігілізм на кшталт "всі брехуни", "всі негідники" тощо. Потрібен не нігілізм, але здоровий скепсис. Нікому не вірити на слово, завжди питати пруфи та чеки, перевіряти будь-яку інфу чотири рази — це має стати такою ж регулярною гігієною, як мити руки та чистити зуби.

Куди котиться планета

Особливо важливим предметом стає всесвітня історія. Не можна вселяти у дітей хибні сподівання на те, що людство йде шляхом прогресу. XX століття — це була епоха моторошних соціальних експериментів в СРСР, нацистській Німеччині та інших тоталітарних державах. І це стало можливим не через соцмережі (їх тоді не було), а саме через слабкість критичного мислення у народних мас.

Зараз, як констатує Енн Епплбом, ми живемо в епоху "нового мракобісся", яке завойовує дедалі міцніші позиції в США та низці європейських країн. При цьому Китай, КНДР, Росія, багато мусульманських, африканських і латиноамериканських країн — зона торжества догматичного мислення і "старого мракобісся". Територія розуму зіщулюється. Ми не можемо врятувати весь світ від загального безумства, але можемо спробувати врятувати хоча б самих себе.

Тут, звісно, не уникнути питання: чому все так трапилося? Чому вся "передова громадськість" досі не запропонувала жодної відповіді на проблему "нового мракобісся", та й помітила її тільки зараз, коли вже не можна не помічати, бо її символом став цілий президент США.

Якщо коротко, то відповідь у тому, що багато десятиліть західна політична еліта і з нею "передова громадськість" просувала концепцію мультикультуралізму. У перекладі нормальною мовою це означає політику відкритих дверей стосовно мракобісся, яке приносять із собою мігранти. Отже, західні обивателі опинилися перед дивним вибором. Або чуже мракобісся, яке вони бачать на вулицях своїх міст, або своє (західне) мракобісся, яке обіцяє зупинити приплив мігрантів.

Тому прихід Трампа закономірний. А "прогресивне людство", як і раніше, буде дивуватися симптомам, замість того, щоб шукати методи лікування.

    Реклама на dsnews.ua