Симоненко для Зеленського. Коли на Банковій почнуть реанімацію комуністів

В Україні соціалістичні, комуністичні, соціал-демократичні та інші ідеї лівого спектру були і залишаються популярними. Навіть незважаючи на те, що СПУ зійшла на маргінальні позиції, екс-нардеп Сергій Каплін так і не зміг витягнути на високий рівень соціал-демократів, а комуністи начебто заборонені. Начебто, оскільки вони продовжують збиратися на свої зльоти. Правда, не особливо афішуючи це.

Сьогодні соціалістів і комуністів замінили "Батьківщина", "Свобода" і ОПЗЖ, розділивши між собою ідеологічну спадщину лівих. Однак всі вони - в опозиції до Зе-команді, що значно ускладнює їй життя. Тим більше, що і сама влада постійно підігріває суспільство законопроектами, які опозиція таврує антинародними: про продаж землі, про працю, про профспілки і так далі. Зокрема, на 15-16 січня профспілки анонсували акції проти нововведень на ринку праці, обов'язково на цих акціях побачимо і політиків з названих політсил.

Треба зазначити, що мітинги соціальної спрямованості збирають значно більше учасників, ніж акції проти капітуляції, які проводять політики з націонал-патріотичного табору. І схоже, це новий тренд, що намітився після зміни влади в країні, - гасла опозиції полевели, оскільки значне число громадян неохоче реагує на військову тематику, зате негативно сприймає наступ влади на соціальну справедливість.

І, як не парадоксально, цей новий тренд цілком може зіграти на руку Зе-команді, оскільки їй вигідніше мати опонентів з лівого табору, ніж націонал-патріотів. Перші не будуть критикувати владу за політику компромісів з Росією, більш того, вона їм вигідна, оскільки в перспективі місцевих виборів на тимчасово окупованих територіях можна спробувати провести у місцеві ради своїх депутатів - Компартія, нагадаємо, завжди отримувала на Донбасі левову частку підтримки. З урахуванням того, що в цих виборах мають брати участь українські партії, з'являється можливість реанімувати навіть КПУ в окремо взятих районах.

Ліві сили точно підтримають національне примирення в тому варіанті, в якому його проводить Сергій Сивохо і іже з ним. Тому що воно націлене в тому числі на видалення з політичної карти країни націоналістичних сил, принципово ворожих для комуністів, соціалістів та інших "червоних".

Однак на сьогоднішній день в лівому таборі триває криза ідей і головне - лідерів. Ці партії не можуть скласти конкуренцію вище названим рухам, які, скоріше, просто використовують ліві гасла, ніж насправді хочуть їх втілювати в життя. Ця криза може припинитися тільки у тому випадку, якщо інтереси лівих співпадуть з інтересами влади. Тоді в нових комуністів можуть влити серйозний фінансовий ресурс і допомогти комусь із них стати лідером, регулярно надаючи йому телевізійні ефіри.

Поки на горизонті таких лідерів немає, але і Зеленського не було до тих пір, поки його прізвище не почали вносити в опитувальники соціологів, і поки телеканал "1+1" не надав йому і його команді максимальні можливості для піару.

Крім вище перерахованих вигод відродження потужної лівої партії, зокрема, збіги у ставленні до націоналістів, Росії та теми війни, з подібного проекту може зрости потенційний суперник для Зеленського на наступних президентських виборах, а якщо він на них не піде, як обіцяв, то для його наступника, який буде з його команди. В іншому випадку доведеться змагатися з ким-то з націонал-патріотичного табору. Простіше кажучи, цілком ймовірним може бути сценарій виборів 1999 року, коли Леонід Кучма отримав у другому турі вигідного візаві в особі Петра Симоненка, що дозволило йому заручитися підтримкою на західній Україні. Що навряд чи було б можливим при інших розкладах.