Сигнал "п'ятій колоні". Навіщо у Кремлі написали "статтю Медведчука"

Російські "Известия" опублікували статтю "Український синдром. Анатомія сучасного військового протистояння". Її автором назвали "голову політради забороненої в Україні ОПЗЖ Віктора Медведчука". Зрозуміло, що ця публікація з'явилася не просто так. Кремль не дозволив би Медведчуку жодної політичної самодіяльності.

Ядерна загроза від партії капітуляції

Стаття дуже велика, і левова частка її присвячена перерахуванню та обґрунтуванню претензій Кремля до Заходу та Києва. Сенс — насамперед у нагнітанні страху ядерної війни.

"Якщо хтось каже, що збирається будувати з сусідами новий світ, але просто продавлює свої інтереси, не зважаючи ні на що, навіть на війну, навіть на ядерну, то, очевидно, нічого він будувати не збирається. Так поводився екс-президент України Порошенко, так поводиться нинішній президент Зеленський, але не тільки вони. Так поводяться керівництво НАТО і безліч американських та європейських політиків", — йдеться у статті. Це дуже показовий пасаж. Мовляв, ні Київ, ні Захід не сприймають всерйоз ядерні погрози Путіна, а дарма.

"І якщо Європа й надалі продовжуватиме цю політику, то її затягне у війну, можливо, і в ядерну, — лякає стаття. — І тепер виходів лише два: сповзати до світової війни та ядерного конфлікту або знову розпочинати процес розрядки, для чого потрібно враховувати інтереси всіх сторін".

Втім, стаття Медведчука з'явилася не просто для того, щоб налякати Захід та українців. Останні два абзаци присвячені рекламі "української партії миру", до якої Медведчук, певно, відносить і себе.

"Українська партія миру просто не вписалася в західну демократію. І тут постає питання: якщо партія миру та громадянського діалогу в якусь демократію не вписується, то чи це демократія? І, можливо, українцям для порятунку своєї країни потрібно починати будувати свою демократію і відкривати свій громадянський діалог без західних кураторів", — говорить Медведчук.

Тут, звичайно, хочеться запитати: якщо ти — партія миру, навіщо ж ти лякаєш світ ядерною загрозою Путіна, замість того, щоб придушити при зустрічі носія цієї загрози? Але реально Медведчук — це, звісно, ніяка не "партія миру та громадянського діалогу", а партія капітуляції та колаборації з окупантами.

Зазначимо, що слова про "громадянський діалог" з'явилися у статті Медведчука теж не просто так. Це продовження кремлівської риторики про те, що в Україні, мовляв, триває громадянська війна. І цим маренням нас намагаються нагодувати навіть зараз, на одинадцятому місяці повномасштабної війни, під час якої Росія вже не вдає, що "їх там немає".

Ну і далі стаття переходить від теорії до практики: "Якщо Захід не хоче слухати точку зору іншої України, то це його справа, але для України така точка зору важлива і необхідна, інакше цей кошмар ніколи не закінчиться. Отже, необхідно створити політичний рух із тих, хто не здався, хто не зрікся своїх переконань під страхом смерті та в'язниці, хто не бажає, щоб його країна стала місцем геополітичних розбірок".

Схоже, стаття була написана саме задля цього сигналу кремлівській "п'ятій колоні", насамперед у східних та південних областях України.

Про інші меседжі українцям, які несе стаття Медведчука, написав у своєму блозі виконавчий директор Українського інституту майбутнього Вадим Денисенко. Зазначимо, що УІМ глибоко вивчає внутрішньоросійський порядок денний, особливо після початку повномасштабної війни.

Новий шанс Дмитра Козака

А у навколокремлівських ТГ-каналах можна знайти кумедні подробиці. Виявляється, "вигадана стаття Медведчука написана групою фахівців адміністрації президента (чия кваліфікація викликає питання) під керівництвом Дмитра Козака. Мета статті — надіслати якийсь сигнал неіснуючим українським підпільникам, які продовжують чекати в Києві, Одесі, Миколаєві, Харкові, Сумах та Чернігові того самого переможного наступу з тими найславетнішими короваями".

Нагадаємо, що заступник керівника адміністрації Путіна Дмитро Козак до початку великої війни завідував у Кремлі переговорами із Києвом. Паралельно він відповідав перед Путіним за "п'яту колону" в Україні. Оскільки українці не вийшли зустрічати окупантів з короваями, і взагалі вплив проросійських сил виявився набагато скромнішим, ніж розраховував Путін, то, кажуть, Козак впав у немилість у господаря Кремля.

"Известия" входять до приватного медіахолдингу "Національна медіа-група", чию раду директорів очолює коханка Путіна Аліна Кабаєва. Тобто це рупор навіть не Кремля, а особисто Путіна. І якщо там з'явилася "стаття Медведчука", зроблена політтехнологами під керівництвом Козака, можна припустити, що Козак отримав від Путіна новий шанс довести свою здатність вплинути на політичну ситуацію в Україні.

Щодо того, чому статтю підписано саме Медведчуком, російські ТГ-канали висувають різні версії. Хтось сміється, що "у Кремля просто немає нікого, кого можна було б випустити на українському напрямі. Тільки ті ж особи, які не мають жодного авторитету і позиціонуються виключно як кремлівські маріонетки. Не дивно, що результативність була і буде нульовою".

За іншою версією, "ця стаття може бути заявкою на створення проросійського уряду України. У Росії. Поки що в Росії". Прихильники цієї версії дофантазувалися до того, що "створення політичного руху з "хороших українців" — це повна аналогія уряду Фінської демократичної республіки Отто Куусінена". Нагадаємо, що 1 грудня 1939 р., відразу ж після початку радянсько-фінської війни, Куусінен був призначений главою уряду та міністром закордонних справ "Фінляндської Демократичної Республіки", від імені якої 2 грудня 1939 р. підписав "Договір про взаємодопомогу та дружбу" з СРСР.

Якщо вірна ця версія, то спочатку має бути розіграно спектакль із якимось "громадянським діалогом". Наприклад, між Медведчуком (типу представник Києва) та якими-небудь іншими діячами, що втекли до Росії з числа попів УПЦ МП та чиновників-колаборантів (типу представники Харкова та Одеси).

Але головне все ж таки не в цьому. Поява "статті Медведчука" — це фактично визнання Кремлем того, що його попередні надії провалилися. Буквально два місяці тому Кремль був сповнений надій на "електромайдан". Потужні ракетні удари по українській енергетичній інфраструктурі супроводжувалися спробою порушити в українських соцмережах капітулянтські настрої та підняти українців на акції з вимогами якнайшвидшого укладання миру з Росією.

Ці надії не спрацювали, і тут Козак поквапився і запропонував Путіну свої послуги. "Статтею Медведчука" він позначив мету "створити політичний рух із тих, хто не здався, хто не зрікся своїх переконань під страхом смерті та в'язниці". Отже, незабаром у Києві, Харкові, Одесі мають з'явитися "мученики за російську ідею". Цікаво, під ким вибухне бомба. У цьому світлі цікаво виглядає нещодавній відеоролик лідера ОПЗЖ Юрія Бойка, де той відхрестився від Медведчука та двох інших нардепів від ОПЗЖ, яких 13 січня позбавили депутатських мандатів. Бойко, напевно, щось знає — і точно не хоче бути мучеником.