Штормове попередження. Чому гривня зміцнюється перед новим світовим кризою
Підвищення ставки по федеральним фондам ФРС США призвело до встановлення дохідності за Treasury (казначейськими зобов'язаннями США) на рівні 3%. При такій планці з ринків почався масовий відтік інвесторів, а роль Місяця в "гравітаційному" впливі на ринок капіталу виконали саме Штати.
Національні валюти таких країн, як Сінгапур, Угорщина, Таїланд, Індія, Індонезія, ПАР, Туреччина, РОСІЯ, Мексика, опинилися під істотним тиском. Найбільше не пощастило турецької ліри. Зараз вістрі удару перемістилося на Єгипет. Індекс ETF EMB, який показує прибутковість облігацій emerging markets, опустився до рівня 108, хоча кількома місяцями раніше становив 116. Рух до - цифрі 100 означатиме крах боргових ринків країн, що розвиваються. Катастрофічно посилити цей тренд можуть девальвація юаня і погані новини з Піднебесної.
Але самі сумні вісті прийшли з Аргентини, яка в минулому році була бенчмарком країн, що розвиваються, вперше розмістивши столітні облігації і відмовившись від допомоги МВФ. Буквально днями ця країна знову запитала у фонду термінову підтримку у вигляді нової кредитної лінії на $30 млрд. З початку року аргентинський песо втратив 20%, а 8 травня курс і зовсім впав до історичного мінімуму. Це змусило тамтешній центробанк три рази протягом десяти днів піднімати облікову ставку, яка становила вже 40%.
Схожі процеси відбуваються і в Туреччині, де валютні резерви знизилися до мінімальних показників, в той час як валютні борги корпоративного сектору вже досягли 70% ВВП і будь-яка глибока девальвація ліри загрожує системним дефолтом приватного сектора. Ситуація ускладнюється ще й тим, що президент Ердоган чинить тиск на монетарні влади з вимогою не підвищувати базову ставку.
Світовий пасьянс такий, що деякі експерти заговорили про реінкарнацію кризи країн зразка 1997 р. з тією відмінністю, що тепер в цю воронку можуть потрапити Китай і частина латиноамериканських країн.
У березні 2018-го дефіцит зведеного платіжного балансу України (рахунки поточних операцій плюс фінансового рахунку склав $77 млн, а за підсумками перших трьох місяців він збільшився до мінус $272 млн. В останні роки платіжний баланс був профіцитним, його дефіцитність з початку року - дуже тривожний сигнал, який свідчить про початок нового циклу відтоку капіталу
Останні роки Україна звикла жити з профіцитним балансом, з жахом згадуючи 2014 р., коли виник колосальний дефіцит за даним показником. Вже починаючи з 2015-го Нацбанк може похвалитися позитивним сальдо, хоча інших досягнень не густо, особливо в частині відновлення трансмісії між банківською системою та реальним сектором економіки. Та й на терені інфляційного таргетування похвалитися нічим...
Враховуючи сказане, перехід, нехай і тимчасовий, платіжного балансу в негативну зону викликає легке занепокоєння. Адже в нашій фінансовій сфері немає більш постійних трендів, ніж тимчасові труднощі.
Основна причина дефіцитності - це посилення негативної величини рахунку поточних операцій внаслідок перевищення імпорту над експортом: у березні дефіцит поточного рахунку склав $763 млн.
Зазначимо, що рахунок поточних операцій - розділ платіжного балансу країни, в якому фіксуються експорт і імпорт товарів і послуг, чистий дохід від інвестицій і чистий обсяг трансфертних платежів.
Причому саме навесні цього року почали зароджуватися вельми неприємні тенденції в нашій зовнішній торгівлі, і фактори впливу носили, на жаль, екзогенний характер, тобто практично не залежали від внутрішньої економічної політики. Так, за даними НБУ, вартісні показники експорту продовольчих товарів скоротилися на 16,2%. Зовнішня кон'юнктура на світових ринках сільськогосподарської сировини складається для нас не кращим чином.
Враховуючи високий рівень збереження озимих культур і загальний кліматичний прогноз на найближче літо, Україну чекає черговий рекордний врожай зернових, який на кілька мільйонів тонн може перевищити показники минулого року. Але точно такий же зерновий вал очікується і в РФ, і в Казахстані - у наших прямих конкурентів на африканському та азійському ринках, а, отже, ціни на зернові цієї осені можуть істотно скоротитися.
Крім того, якщо навіть з вивезенням нинішнього врожаю вітчизняні аграрії мали колосальні логістичні труднощі, то що говорити про експорт збільшених обсягів, до яких недостатньо готові наші порти, дороги, термінали і залізничний транспорт.
У березні на 14,2% скоротився експорт чорних металів, в основному за рахунок переходу металургів на дешевші товарні групи (чавун). А експорт залізної руди впав на 9,3%. У цьому зв'язку необхідно згадати і про мито на імпорт металу, введений США, який може вдарити по українським виробникам металу і виробів з нього (в першу чергу - труби).
Втрати від зниження експорту сировини були частково компенсовані зростанням експорту послуг. У цій позиції виділяються трубопровідний транспорт (прокачування природного газу) і продаж IT-послуг. І якщо за айтішників можна бути спокійними, то збереження експортної виручки від транзиту газу в світлі будівництва "Північного потоку-2" під великим питанням (хоча ця проблема активується не раніше 2020-го).
Що стосується імпорту, то його показники в березні істотно сповільнилися. Здавалося б, треба радіти - импортозамещаем! Але все не так однозначно. В першу чергу скоротилися поставки продукції машинобудування, наприклад, закупівлі імпортної сільськогосподарської техніки скоротився на 28,9%. І це не тому, що в Україні почали випускати свої якісні комбайни і трактори, а внаслідок скорочення капіталовкладень з боку аграрних підприємств.
Якщо оцінювати фінансовий рахунок, то його значення знаходиться в плюсі на $686 млн. Фінансовий рахунок - це частина платіжного балансу, так само як і рахунок поточних операцій. Він показує рух капіталу (інвестиції, кредити), а рахунок поточних операцій - це сальдо торгівлі та трансфертів (заробітчани). В сумі вони дають платіжний баланс, тобто позитивний приплив за фінансовим рахунком (рух капіталу) майже компенсує торговий дефіцит, але вже є збій.
Заслуга позитивного фінансового рахунку належить приватному сектору, в основному банківського. Чисті зобов'язання банків зросли в березні на $231 млн. Хедлайнером тут виступив Укрексімбанк, який розмістив єврооблігації, деноміновані у гривнях. У реальній економіці підприємства збільшили заборгованість за торговельними кредитами на $304 млн - результат більш активного використання ними програм кредитування експортно-імпортних операцій в країнах - торговельних партнерах, в основному в ЄС та Китаї.
Що стосується показника готівкової валюти поза банками, то він у березні збільшився на $70 млн, хоча останнім часом скорочення валютної готівки було одним із ключових каналів поповнення платіжного балансу.
В цілому березень є досить знаковим індикатором оцінки динаміки платіжного балансу. Цю реперну точку в нашому календарі можна обвести червоним маркером. Саме з березня, швидше за все, почнеться відлік майбутнього девальваційного циклу, апогей якого, швидше за все, припаде на осінь наступного року і весь 2020-й. Не виключені і більш ранні курсові сюрпризи. Поки ж ми знаходимося в умовному перигеї, найближчої точки спостереження, а всі "велике", як відомо, бачиться здалеку. Саме тому багато хто зараз бачать лише укрепившуюся гривню і більше нічого.
Якщо подивитися ретроспективно, то бомба під нашим платіжним балансом була підірвана в 2014-м Саме на цей рік припали піки зовнішніх виплат та найбільший розмір торгового дефіциту. Що і породило глибоку девальвацію гривні в 2014-2015 рр .. Але у девальвації був і позитивний момент - вона "вбила" імпорт, внаслідок чого починаючи з 2015-го почалося поступове вирівнювання нашої зовнішньої торгівлі.
Крім того, в 2015-му Україна почала отримувати істотну міжнародну фінансову допомогу та кредити, що призвело до вирівнювання і рахунку фінансових операцій. Потім послідувала реструктуризація зовнішньої заборгованості, яка дала боргову перепочинок до 2019 р. Таким чином, наш платіжний баланс одужав внаслідок цілого набору позитивних факторів, які збіглися в одному часовому горизонті: девальвація і скорочення імпорту; кредити та облігаційні запозичення - вирівнювання фінансового рахунку; пауза у платіжному календарі і списання частини зовнішнього боргу.
У 2014-му дефіцит платіжного балансу склав жахливі $13,3 млрд, але починаючи з 2015 р. ми отримали профіцитний баланс $0,849 млрд. В 2016-му вже +$1,3 млрд і $2,6 млрд у минулому році.
Зростання дефіциту чотири роки тому призвела до девальвації гривні на 97% і на 52% в 2015-м. Зате профіцитне стан забезпечило нам курсову стабільність: в 2016 році гривня девальвувала на 13%, а в минулому році - всього на 3%. Зараз гривня одна з найстабільніших валют світу і найстабільніша серед emerging markets.
Якщо розглянути структурні елементи платіжного балансу, то ми побачимо, що сальдо рахунку поточних операцій у нас завжди негативне (імпорт перевищує експорт): -$4,6 млрд в 2014-му -$0,204 млрд в 2015-му -$3,4 млрд в 2016-му і -$3,8 млрд у 2017-м.
Проблема полягає в тому, що будь-зростання реальних доходів населення на тлі курсової стабільності у нас конвертується у збільшення дефіциту зовнішньої торгівлі: наша стабільність працює в інтересах китайських виробників, а не своїх. Крім того, будь-яка технологічна модернізація економіки приведе до зростання закупівель імпортного устаткування і технологій.
Що стосується фінансового рахунку, то з дефіциту в $9,11 млрд в 2014-му ми перейшли до профіциту в $0,582 млрд в 2015-му, $4,6 млрд в 2016-му і $6,4 млрд в 2017-му році. Враховуючи слабкість наших позицій на ринку приватних запозичень, Україні варто зберігати конструктивний діалог з міжнародними фінансовими організаціями.
Хоча показник скорочення готівкової валюти поза банками свідчить про те, що одним з основних джерел надходжень в кредит платіжного балансу є готівкова валюта, простими словами - внутрішні заощадження населення та бізнесу і надходження від скорочення розміру тіньової економіки. У 2015-му цей канал приніс $1,8 млрд, у 2016-му - $4,7 млрд, у минулому році - $1,7 млрд. Таким чином, основні "транші" треба шукати всередині країни, а не у Вашингтоні, що не применшує роль зовнішніх кредитів за умови, що отримувати їх доведеться не на колінах.
Очевидно, що весь набір позитивних факторів для формування платіжного балансу буде "явлено" нам не кожен рік. І навіть не кожні п'ять років. По суті, це історичний шанс, яким треба вправно скористатися. Як саме?
Стимулювати просування товарів вітчизняного виробництва на нові ринки. Розвивати нові логістичні маршрути ("Новий шовковий шлях") і реалізовувати інфраструктурні проекти, що забезпечують прискорення руху товарів на експорт. Нарощувати пропускну здатність нашої транспортно-логістичної інфраструктури. Розробити ефективну програму рефінансування зовнішньої заборгованості і заміщення зовнішнього державного боргу внутрішнім.
Створити умови для припливу прямих іноземних інвестицій і скорочення готівкової валюти поза банками (податкова амністія).
Якщо ситуація піде за найгіршим сценарієм, то нову хвилю кризи зможуть витримати лише ті країни, що розвиваються, які зустрінуть удар з низьким рівнем бюджетного дефіциту та державних витрат, мінімізованої інфляцією, адекватними загрозу базовими ставками, а також "смачною" програмою реструктуризації зовнішніх боргів. В іншому випадку вже через рік можна буде просто згадати показники нашого платіжного балансу в 2014 р. і той обмінний курс, який тоді до нас "приплив". На щастя, на відміну від "чорного лебедя" 2014-го цей лебідь "білий" і час ще є.