Штайнмайер Шредінгера. Що утримує Зеленського від капітуляції Путіну
Як тільки сьогодні ввечері російські ЗМІ повідомили про підписання українською переговорною групою в Мінську на чолі з Леонідом Кучмою "формули Штайнмайера", офіс президента терміново анонсував брифінг Володимира Зеленського, від якого всі чекали якусь більш-менш чіткої позиції української влади щодо мирного врегулювання на Донбасі. Але Зеленський залишився вірним собі і зробив все можливе, щоб кожен в його словах почув те, що саме він хотів почути. Загальний підсумок блискавичного брифінгу, що тривав якісь 12-13 хвилин, можна охарактеризувати: ні "зради", ні "перемоги", ні миру, ні війни.
Перше, що хочеться відзначити, Зеленський виглядав під час брифінгу гранично схвильованим і невпевненим, явно розуміючи, що більшість присутніх журналістів до рішення погодитися на формулу Штайнмайера, відносяться явно негативно. Мабуть тому президент всіма силами намагався відвести розмову від токсичної теми формули на щось однозначно позитивне - звільнення полонених. Саме з цього питання він і розпочав брифінг, розповівши про продовження переговорів про звільнення полонених, спеціально підкреслюючи, що повернення українців додому - це найважливіше і для нього, і для всіх українців. Коли ж журналісти почали вимагати дати пряму відповідь на питання, підписалася в Мінську Україна під "формулою Штайнмайера", президент почав дорікати присутніх, мовляв, не ті у вас пріоритети і то не для вас головне.
Тим не менш, Зеленський все ж спробував порозумітися, підкресливши, що сумнозвісна формула - це така "страшилка", яка насправді зовсім не страшна, а в Мінську українська контактна група нічого не підписувала, але погодила текст "формули", яка повинна бути включена в новий закон про особливий статус Донбасу, який буде прийнятий замість діючого зараз, чий термін спливає 31 грудня 2019 року. Після чого почав переконувати усіх, що закон цей буде обговорюватися як можна більш широко і публічно, і ні одна червона лінія не буде перетнута.
Мовляв, вибори на Донбасі повинні пройти по українському законодавству, а, отже, під час виборів не може бути ні російських військових, ні російського контролю над кордоном. Словом, ніяких "виборів під дулами кулеметів", яких так боятися українці, не буде і бути не може. Тобто формула Штайнмайера є, а "зради" немає. Повідомивши все це Зеленський поспішно завершив брифінг, пославшись на те, що йому дуже потрібно йти.
Після всього побаченого і почутого не покидає відчуття, що для Зеленського у всій його епопеї щодо досягнення миру на Донбасі саме головне не втратити любов всіх своїх виборців, тих самих горезвісних 73%. І це навіть важливіше, ніж пекуче бажання стати миротворцем, і як наслідок "найбільшим лідером сучасності". Зеленський явно більше всього боїться, що розчарує ту частину своїх виборців, яка явно ніколи не пробачить йому здачі інтересів України. Звідси і нервозність і невпевненість, і поспіх і небажання говорити про конкретні проблеми, які виникають у зв'язку з імплементацією "формули Штайнмайера".
Адже, по суті, зізнавшись, що він таки згоден на "формулу Штайнмайера", Зеленський тут же почав заперечувати все те, що з неї випливає, як мінімум, в російському розумінні мирного процесу. Ось і виходить, що формула начебто і є, а ніби її і немає.
Сьогоднішнім брифінгом Зеленський в черговий раз налякав патріотичних українців, але не тільки. Путіну варто було б теж дуже насторожиться, адже Зеленський дав зрозуміти, що для нього найважливіше, і, якщо мир на Донбасі буде означати для нього втрату любові значної частини українців, він може так і не зважитися з Путіним "сходиться де-те на середині". І ніякі старання російського президента, а також його колег з Франції, Німеччини і США, можуть виявитися не дієвими. Це Янукович з його донбаської прямотою міг ламати країну через коліно, Зеленський як популіст вкрай залежний від любові мас, і саме це залишається на сьогоднішній день, напевно, єдиним потенційним запобіжником від капітуляції.