Шматки миру в АТО: Де будуть сім нових зон безпеки на Донбасі і чи виграє Україна (КАРТА)

Як відомо, 21 вересня Тристороння контактна група погодила документ про розведення сторін уздовж лінії зіткнення на Донбасі та розподілення території конфлікту на три "зони безпеки", пише depo.ua.

На першому етапі дане розведення заплановано на трьох ділянках з чітко визначеними координатами. Йдеться про населені пункти Золоте та Станиця Луганська на Луганщині, а також Петрівське, Старобешевського району, на Донеччині, де у пілотному режимі будуть сформовані зони безпеки, кожна площею не менше 4 км2.

Якщо даний пілотний проект матиме успіх, то може бути прийняте рішення про розширення кількості таких "зон безпеки" до десяти. Принаймні, про це пише "Інтерфакс" з посиланням на власні джерела у підгрупі з безпеки: "Передбачається вивчити досвід реалізації механізму зон безпеки на трьох пілотних ділянках та в подальшому розглянути питання про формування семи додаткових зон безпеки на лінії зіткнення, довівши таким чином їх загальну кількість до десяти".

Depo.ua спробував розібратись і визначити ці сім потенційних "зон безпеки". Отож, поїхали згори донизу по карті:

1. Трьохізбенка. Станом на сьогодні Трьохізбенка залишається однією з найгарячіших точок на карті АТО і це не може не привертати уваги міжнародних спостерігачів. Кілька місяців бойовики не чіпають саме село, а от по українських позиціях поруч нього стріляють по кілька разів на тиждень. Цьому є логічне пояснення: практично все чоловіче населення Трьохізбенки подалось у найми до російських окупантів, залишивши вдома рідних.

Але специфічність ситуації полягає у тому, що "сірої зони" тут немає – непідконтрольна українській владі територія починається просто за зруйнованим мостом через Сіверський Донець. Плюс диверсійно-розвідувальні групи, які дошкуляють українським військовим, складаються переважно з представників місцевих сепаратистів, які добре знають місцевість, тому відведення їх вглиб території теоретично повинно було б зняти напругу в даній місцевості.

2. Світлодарськ. Світлодарський виступ має стратегічне значення для українських військ з точки зору потенційного наступу на Дебальцеве і взяття у кільце Горлівки. Розуміють це і терористи – присутність української армії у цій точці відтягує на себе значні сили бойовиків, які змушені завмерти в оборонному очікуванні.

Власне, після того як Україна втратила Дебальцеве, Світлодарськ став потенційно наступним об'єктом інтересу проросійских терористів і якщо вони підуть у потужний наступ з метою "віджати" чергове місто і тим самим виторгувати собі нові преференції на чергових переговорах в обмін на подальше непросування вперед (як це було з Іловайськом та Дебальцевим), то з великою долею ймовірності це відбудеться саме тут.

Однак, за останнє літо українські війська суттєво просунулись вперед, у буквальному сенсі відвоювавши (тут все літо точилися справжні бої, подекуди за участю цілих рот) чималий шмат сірої зони, тому віддавати її було б у певному сенсі зрадою. Але, давайте будемо реалістами: всі ці просування не матимуть жодного значення, якщо Росія поставить за мету взяти Світлодарськ такою ж ціною, як це було з Дебальцевим.

Взагалі, Світлодарськ і Авдіївка – це місця, де українські військові останнім часом досягли найбільших успіхів. Тому цілком ймовірно, що терористи будуть вимагати включити до складу "зон безпеки" саме ці точки, з метою відведення звідти української армії. Також цілком ймовірно, що Україна буде наполягати на утворенні такої зони в Широкиному, що під густонаселеним Маріуполем, чого не дуже хотітимуть бойовики. У цих розкладах розмін "Світлодарськ – Широкине" може стати компромісом.

3. Зайцеве (КПВВ). Власне, всі точки, де розміщено КПВВ, з великою долею ймовірності будуть включені до розширеного списку "зон безпеки". Станиця Луганська і Золоте - яскравий приклад цього. І Україна, і незаконні бандформування "Л-ДНР" декларують свою лояльність до мирного населення (хоч бойовики наприкінці серпня цілеспрямовано гатили саме по пунктах пропуску, де перетинає лінію розмежування цивільне населення).

Що стосується конкретно Зайцевого, то для України це стратегічний плацдарм наступу на Горлівку, на якому у випадку "чергового затишшя" можна було б закріпитись. А для терористів це стратегічно програний об'єкт, на якому вони чи не щодня втрачають по кілька метрів території (активні бої тут тривали до кінця серпня і перманентно тривають досі). Тому "зона безпеки" тут повинна влаштувати обидві сторони.

4. Мар'їнка (КПВВ). Тут розміщений найближчий до окупованого Донецька і, відповідно, один з найбільш популярних КПВВ, який, до того ж, мало не щодня піддається обстрілам. Тому ця точка на карті буквально сама проситься у "зону безпеки". Хоча, тут більше вигоди повинна отримати Україна, аніж терористи – спокійно працюючий пункт пропуску під Донецьком – потужний ресурс для розвідувальної, диверсійної і пропагандистської діяльності в самому лігві ворога.

5. Новотроїцьке (КПВВ). Те ж саме, що й попередні два пункти, але тут є своя стратегічна особливість. Потужним фактором психологічного впливу на бойовиків і місцеве населення стало перенесення весною цього року нашими прикордонниками контрольного блокпоста "Перлина" на 1,5 км вгору по трасі в бік Донецька. Це своєрідний "натяк" на можливість оточення Докучаєвська і взяття під контроль Оленівки, тому бойовики самі повинні просити тут "зону безпеки".

6. Гнутове (КПВВ). Найбільший пункт пропуску у південній частині зони АТО, який має стратегічне значення для даного регіону в принципі. Але особливим його робить територіальна близькість до Маріуполя, мир і спокій у якому дуже важливі для України. Цілком можливо, буде домовленість про відведення сторін у районі Водяного-Комінтерново.

7. Широкине. Попри те, що Широкине ще з 2015-го року вважається демілітаризованою зоною, обстріли і провокації з боку бойовиків там не припиняються досі. Плюс все та ж близькість до Маріуполя. Ризикнемо припустити, що українська влада наполягатиме на якомога більшій кількості "зон безпеки" саме поблизу нинішнього адміністративного центру Донецької області.

Хоча, чесно кажучи, настрій стосовно всього цього досить скептичний: можна хоч 200 таких "зон безпеки" намалювати, але толку з того, якщо ці домовленості традиційно не будуть виконуватись терористами? Якщо вони не виконують умови попередніх Мінських домовленостей, то з якого дива варто очікувати виконання ними нових мирних умов? Тим більше, що ініціатором даного питання виступила Україна, а не бойовики.

До того ж, створюючи ці "зони безпеки", Україна фактично втрачає всі здобутки у "сірій зоні". Однак, цілком може бути, що всі ці здобутки здійснювались, зокрема, з метою потім "виміняти" їх на щось стратегічно суттєвіше…