Схиляння до переговорів з ОРДЛО і Газпромом. Енергетична пастка для Зеленського

Стартові позиції

Цей опалювальний сезон буде навіть тяжчим, ніж в 2014. Вугілля менше необхідного в 3,8 раз. Але цю нестачу буде перекрито імпортом з цілого ряду країн і це коштуватиме нам приблизно додатковий мільярд доларів (нестача приблизно 5 млн тон по 200 доларів за тонну). І це оптимістичний мінус.

Газу нам вистачить до початку лютого, якщо звичайно росіяни не підуть на зупинку прокачки газу (вони можуть зупинити прокачку в будь-який момент), хоча вірогідність такого сценарію поки не дуже висока. І доведеться докуповувати газ по тисячу доларів за тисячу кубометрів.

Хто винен? Відповіді однозначної нема, бо винні тут і міністр енергетики, і зарегульованість ринку, яка частково спричинила цю історію, і неймовірний скачок цін на газ, який вигідний перш за все РФ, США та Катару, і керівництво НАК, яке не закупило газ раніше, і керівництво вуглепрому, адже саме державні шахти провалили план видобутку, а державні Центренерго та Енергоатом загнані в катастрофічні збитки. Проблема з "хто винен", на жаль, лежить в тій площині, що навіть цапа відбувайла не призначать. Просто хтось щось поговорить в різних ефірах. А от роботи над помилками ніхто навіть не збирається робити.

Що хочуть росіяни

Відмова росіян дати нам електроенергію пов‘язана з кількома причинами. Перша — ми змушені будемо вже зараз спалювати вугілля, якого і так не вистачає. Друга — росіяни чітко зрозуміли, українська влада, в силу різних обставин, буде грати в занурення українців в теплу ванну. Здавалося б, вже зараз варто почати говорити про економію електроенергії, про зменшення вечірнього освітлення міст і т.д. Натомість, складається враження, що у нас все просто прекрасно і ніяких проблем немає.

І, нарешті, третя причина — змушування України до прямих контрактів з Газпромом і прямих переговорів з ОРДЛО. Росіяни прекрасно розуміють те, про що чомусь не говорять в наших ефірах: реальні проблеми у нас почнуться з нового опалювального сезону, адже грошей на закупівлю газу та вугілля для наступного сезону просто не буде, якщо все йтиме так, як зараз. А кадрових змін в цій сфері ми поки не бачимо. Не бачимо ми і бажання розібратися, що робити. Росіяни грають в довгу і цей рік вони потратять на затягування енергетичного зашморгу, паралельно корупціонуючи та замазуючи в скандали всіх тих, хто захоче побудувати іншу енергетичну модель.

Як результат, просіжковий "час Ч" настане за рік, коли почнеться опалювальний сезон 2022-23. Саме під цю дату росіяни готуватимуть і міжнародну думку європейців, і внутрішню медіа істерію в Україні. Поки у нас ніхто навіть не хоче думати про такі далекі проблеми.

Є ще одна важлива дата, про яку ми не хочемо говорити: 1 січня 2025 року, коли закінчується контракт на транзит російського газу і коли в нашій трубі, напевне, не буде російського газу взагалі. Власне, якщо ми не здамося в цьому році, то ми маємо пам‘ятати і бути готовими до загрози-2024.

Що робити

1. Потрібно дати відповідь на головну тезу, яку росіяни будуть продавлвати в наших ефірах: Україна купує російський газ, на якому заробляють умовні швейцарські прокладки за якими стоять українські чиновники.

2. РНБО прийняло недолуге рішення про можливість відбирати родовища у тих компаній, які не почали видобуток. Зараз на рівні Кабміну просто саботують це рішення (потрібно розробити нормативку). Але в нинішній ситуаціі, мабуть варто викликати всіх власників цих родовищ, зрозуміти, на якому етапі вони знаходяться (розвідка, нічого не роблять, як швидко можна запуститися) і далі прийняти не волюнтаристське рішення про те, як відібрати і віддати своїм, а зрозуміти, як допомогти максимально швидко розпочати видобуток.

3. Держава вже вчора мала оголосити конкурси на видобуток газу на тих площах, які розвідані. Ми маємо в найкоротший час запустити сюди інвесторів, які мають технології. І якщо Укргазвидобування не справляється, значить потрібно міняти його керівництво і запускати інвестора з технологіями. Цього не робиться виключно через корупційність цієі сфери.

4. Треба змінити все керівництво Міненерго і особливо тих, хто відповідає за вугільну галузь. Провал видобутку на державних шахтах спричинений не тільки відсутністю коштів, а перш за все корупцією і відсутністю контролю та державної політики в цій галузі.

5. Ввести режим економії електроенергії вже зараз.

6. Переглянути бюджет 2022, який написаний, виходячи з ціни на газ в 220 $. Бюджет має бути побудований так, щоб не тільки населення, але й промисловість могла отримати дешевий газ. Простіше кажучи, потрібно вирішити, що важливіше для виживання країни: будівництво доріг чи збереження конкурентної промисловості.

7. Розпочати переговори з США про початок будівництва АЕС, як це було обіцяно під час візиту Зеленського в Вашингтон. Це, звичайно, питання не одного року, але чим довше ми тягнемо, тим більше шансів у росіян нас придавити.

8. Розпочати переговори з Німеччиною про обіцяний мільярд на зелену енергетику. Перші гроші і перші станції мають зайти в 2022 році. А для цього потрібно вже зараз направити зусилля всієї нашої дипломатії на це питання.

9. Уряд має нарешті затвердити водневу програму для Украіни, виходячи з тих викликів, які є сьогодні і, пам‘ятаючи про те, що ЄС вважає нас одним з найважливіших потенційних постачальників водню в Європу.

10. Окремо потрібно вже зараз зрозуміти, що ми робимо з дизелем та бензином (ми критично залежні від Білорусі) та з виробництвом біоетанолу на території Украіни. Напевне прийшов час за одну гривню продати Дрогобицький НПЗ під інвестзобов’язання і окремо надати пільги виробникам біоетанолу.

Це короткий план, який, звичайно, потрібно вдосконалювати. Але я пишу про те, що лежить на поверхні і, що можна реально зробити в короткий проміжок часу.