Щерба або Корсунський. Ким Зеленський замінить Клімкіна
Одне з ключових відомств українського уряду - Міністерство закордонних справ - після інавгурації Володимира Зеленського все-таки може очолити кадровий дипломат. Хто саме змінить Павла Клімкіна, має величезне значення, оскільки Україна, нагадаємо, ще не вийшла з передвиборного циклу, а, отже, не охолонув інтерес (правда він завжди жевріє) до нас і з боку Росії. Москва не довіряє Зеленському (можливо, трохи менше, ніж Петру Порошенку) і не може дозволити собі повірити в те, що новообраний президент буде варіацією на тему Януковича, а тому робить ставку на вибори у Верховну Раду, де сподівається за допомогою ручного управління купленим більшістю змусити офіційний Київ до "правильної" політики. І в цій грі Москви, глава Мзс України займається не останню роль. Хто ним стане? Буде він "договороздатний" у розумінні Москви або ж навпаки - виявиться людиною з чіткою євроатлантичної позицією? Як він буде працювати в умовах посилення тиску Кремля?
За даними джерел "ДС" в уряді, команда Зеленського зараз розглядає на посаду глави зовнішньополітичного відомства або директора Дипломатичної Академії імені Геннадія Удовенка при Мзс України Сергія Корсунського, або посла України в Австрії Олександра Щербу. Обидва мають багатий досвід, знані за кордоном, а головне - у них є розуміння того, як має працювати український дипломат в нинішніх реаліях, т. е. під час війни з Росією і в умовах, коли той чи інший партнер хоче "зіскочити" заради особистої чи геополітичної вигоди.
Олександр Щерба
Почнемо, мабуть, з 48-річного Олександра Щерби і поглянемо на шлях, який він пройшов до можливого керівництва українським Мзс. Освіту він отримав у КНУ імені Тараса Шевченка та Київському інституті міжнародних відносин: у першому - як магістр мовознавства (до речі, вільно володіє англійською та німецькою мовами); а у другому захистив кандидатську з політичних наук. В якості дипломата почав працювати в 25-літньому віці, тобто в 1995 році. Кар'єра Щерби почалася з посади аташе, третього секретаря в українському посольстві у Бонні та Берліні в період з 1996 по 2000 рр. А до 2003 року був першим секретарем, заступником директора секретаріату, спічрайтером міністра закордонних справ Анатолія Зленка.
Працював радником у посольстві у Вашингтоні, де відповідав за зв'язки з Конгресом і єврейськими організаціями, в період і після Помаранчевої революції, під час якої став автором заяви дипмісії проти фальсифікації виборів. В 2008-м на рік пішов до Департаменту ЄС МЗС України, з 2009 по 2010 рік був радником Арсенія Яценюка під час президентських виборів. 2012-2013 - посол з особливих доручень МЗС України. Після чого Щерба як радник віце-прем'єра Сергія Арбузова безпосередньо був залучений до підготовки підписання Угоди про асоціацію між Україною та ЄС, відмова від якого збіглим Віктором Януковичем призвів до Революції Гідності.
У перший рік прямої агресії РФ проти України Олександр Щерба знову працював в Мзс послом з особливих доручень. І з цієї посади 17 листопада перекочував на посаду посла в Австрії, отримавши в грудні дипломатичний ранг надзвичайного і повноважного посланника другого класу. Щерба залишається у Відні і донині, показавши себе вмілим, тверезомислячим дипломатом, який знає і вміє спілкуватися як з місцевими ЗМІ, так і з користувачами соцмереж. Аккаунт Щерби в Twitter, між іншим, як розповів в інтерв'ю "ДС" інший ймовірний претендент - Сергій Корсунський, входить в десятку кращих акаунтів дипломатів і є одним з найбільш цитованих поряд зі сторінками українських дипломатів у Фінляндії та Польщі.
Тобто, Олександр Щерба вміє донести свою думку в доступній і привабливій формі для широкої публіки. Говорячи ж про професійної діяльності, слід зазначити, що український посол показав себе вмілим криза-менеджером, оскільки австрійське напрямок у зовнішній політиці України не можна назвати простим. Згадати хоча б скандал з кореспондентом австрійського ORF Крістіаном Вершютцем. Щерба, коментуючи ситуацію з Вершютцем, вміло лавірував: одночасно не давав прямих і безсторонніх оцінок самому журналісту, навіть вступаясь за нього, щоб заспокоїти Відня, і, в той же час акуратно захищав рішення України. Щерба доклав чимало зусиль, щоб не підвищувався градус напруженості в обставинах, коли заборона, а потім скасування заборони стали наслідком одного великого прорахунку і керівництва ООС, і СБУ, і Мзс.
Аналогічно обережно і тонко, але переконливо Щерба діяв, коли і Україну, і США, і всю Європу змусили поперхнутися танець міністра закордонних справ Катрін Кнайсль з президентом РФ Володимиром Путіним. Тоді український посол зазначив в інтерв'ю агентству APA, що, мовляв, Україна і Австрія, звичайно, друзі, але ось цей ось танець серйозно підмочив репутацію цієї умовно нейтральної країни в Україні. І при цьому Щерба не забув нагадати австрійцям про те, що висунула Кнайсль політична сила - Партія Свободи - підписала меморандум про співпрацю з партією "Єдина Росія". Реакція вийшла в міру жорсткою з нотками маніпуляції, але вивіреної настільки, що не спровокувала виклик "на килим" до Кнайсль.
З іншого боку, в лютому 2018 року відбувся Віденський бал, на який запросили поки ще чинного президента Петра Порошенко з дружиною. Це багато чого коштує, оскільки не так вже легко потрапити на одне з найвідоміших у світі заходів, що є прекрасним майданчиком для неформальних дискусій світових лідерів. А після був візит президента Австрії Александера ван дер Беллена в Київ на бізнес-форум в березні минулого року.
Так що робота у Відні ведеться. І непогано. Настільки непогано, що Кремль навіть нацькував в листопаді минулого року на Щербу свого кишенькового провокатора Грема Філліпса, через непорозуміння називається журналістом. Філліпс з поставленим завданням спровокувати посла не впорався. Така увага до Щербе з боку Кремля можна вважати знаком якості роботи посла України. З цієї точки зору, він був би прекрасним кандидатом на пост глави МЗС. Але. Проти призначення говорить той факт, що одним з основних завдань Щерби у Відні було забезпечення комунікації Порошенко перебуває під арештом в Австрії олігархом Дмитром Фірташем. У разі, якщо Щерба стане міністром, виникне резонне питання: чи збереже Зеленський контакти з Фірташем і (враховуючи взаємну любов до Відня безлічі одіозних і впливових персон з пострадянських країн) іншими олігархами в списку завдань Щерби, або ж у главу кута ставляться дипломатичні таланти нинішнього посла в Австрії?
Сергій Корсунський
Розглянемо другого ймовірного міністра закордонних справ. Освіта: КНУ ім. Т. Р. Шевченка, механіко-математичний факультет. Кар'єру почав будувати на науковому терені: молодший науковий співробітник Інституту гідромеханіки НАН України (1984 1988 рр.); науковий співробітник-консультант Науково-організаційного відділу Президії НАН України, старший науковий співробітник Інституту теоретичної фізики НАН України (1988-1991 рр..). У 1991 році очолив Управління державних науково-технічних програм Державного комітету України з питань науки і технологій, а в 1994 став першим секретарем Нацкомісії у справах ЮНЕСКО. Рік потому Корсунський - вже радник з питань економіки, науки і техніки посольства України в Ізраїлі.
З цього часу починається більш глибоке його "занурення" в дипломатичну роботу. Так, у 1998 році Корсунського призначили заступником начальника Управління економічного та науково-технічного співробітництва Мзс та національним координатором України в Центральноєвропейській ініціативі. Як і Щерба, він був радником у посольстві України в США, де пропрацював шість років. Причому з 2005 по 2006 рік був тимчасовим повіреним у справах України в Штатах. А з 2006 по 2008 працював директором Департаменту економічного співробітництва Мзс України. Звідки відправився в Туреччину - очолювати посольство. Послом Корсунський був цілих вісім років, перш ніж у 2017 році очолити Дипломатичну Академію імені Геннадія Удовенка при МЗС України.
Варто зауважити, що на користь Корсунського говорить його багатий досвід роботи в Туреччині, особливо під час російської агресії, - у країні, яка є не тільки сусідом України, але й важливим стратегічним і військовим союзником. Однак існує і кулуарна плітка, Корсунського відкликати з Туреччини Порошенко просив особисто Реджеп Тайіп Ердоган. Чому? Невідомо. Будувати здогади не хотілося б, але точно можна сказати, що якщо цей слух має підстави, з боку Зеленського було б дещо ризиковано призначати міністром закордонних справ людини, якого не бажає бачити керівництво країни найбільш потужного і впливового з чорноморських партнерів. З іншого боку, якщо Корсунський стане главою Мзс, Чавушоглу або його спадкоємцю точно доведеться і спілкуватися, і приймати українського колегу. І, нарешті, цілком імовірно, що плітка - це таки плітка, тим більше що 8 років - це по факту дві каденції.
До того ж, директор Дипакадемії, як і посол Щерба, показав себе добрим знавцем дипломатичній кухні. У той же час, він має більш ніж чітке уявлення про прогалини в роботі українського дипкорпусу та докладає чимало зусиль для їх ліквідації. У цьому сенсі його кредо чітко сформульовано в інтерв'ю "ДС": під час війни дипломати повинні працювати цілодобово, адже приносять користь, що перевищує витрати на них.
Крім того, погляди Сергія Корсунського добре відповідають курсу на "спрощення еліт", який декларує Володимир Зеленський. Корсунський виступає за те, щоб дипломати стали "ближче" до народу, тобто зрозуміліше (що показує на своєму прикладі Олександр Щерба); а також є критиком принципу "я начальник, ти дурень", якщо точніше - керівництву слід прислухатися до думки підлеглих; ну, і високо оцінює значення соціальних медіа в дипломатії.
Якщо говорити про роботу Міністерства закордонних справ в цілому, то, на думку Корсунського, воно повинно займати "більш активну позицію, артикулюючи зовнішньополітичні рішення та напрямки". Іншими словами, якщо він все-таки стане главою Мзс, не факт, що позиції його відомства і адміністрації Зеленського завжди будуть збігатися. У тому числі щодо конфлікту з Росією і шляхів його дозволу. Яке бачення Корсунського? Його він озвучив у своїй колонці "Українській правді", і воно не позбавлене сенсу. Навіть містить оригінальні і продумані ходи. Якщо коротко, то: по-перше, розширити "нормандський формат" до формату "Радбез ООН+"; по-друге, більш активно залучати в українські процеси Китай, залучаючи, в тому числі, економічними проектами на Донбасі, оскільки Пекін насправді дуже скрупульозно дотримується санкцій відносно РФ, так і нав'язує Москві свою порядку денного; по-третє, Корсунський підтримує ідею "ленд-лізингу" - передачу української території під базу НАТО в обмін на озброєння; по-четверте, потрібно створювати ракети дальністю 1000 км і більше, тому що Росія від своєї агресії щодо України і Заходу відмовлятися не має наміру.
Висновки
І Сергій Корсунський, і Олександр Щерба можуть стати хорошими міністрами закордонних справ. У них є необхідний досвід роботи, розуміння всіх граней дипломатії і того, як цей напрям потрібно реформувати, і у них є відмінні дипломатичні навички. Хоча в мінус обом можуть зіграти як історія з "проханням Ердогана", так і роль каналу зв'язку Порошенко-Фірташ. Однак ці претенденти - все ж краще, ніж людина, що не має необхідного в цьому напрямку досвіду. Нехай ця людина, а мова про екс-міністра фінансів Олександра Данилюка (який, до речі, і сам не горить бажанням стати главою Мзс), в перехідний період та проводить від імені обраного президента зустрічі з послами країн Євросоюзу або міністром енергетики США Ріком Перрі. Можливо Міністерство закордонних справ України Павла Клімкіна все ж очолить і не Корсунський, і не Щерба, а хто-небудь третій, але про це поки нічого невідомо. Враховуючи, що головним болем кожного президента України є досить коротка лава запасних і кадровий голод, вибирати Зеленському не доводиться. Та й ризикувати йому і його команді теж не хочеться, коли від зовнішньої політики залежить так багато.