Шашлична революція 2020. Політичні наслідки травневого алкоголізму українців

Люди у всіх країнах світу розділилися на три частини: ті, хто злякався і в силу різних обставин вважає, що вийти зі стану страху не може; ті, хто спочатку скептично ставився до всієї цієї істерії, і, нарешті, ті, хто спочатку злякався, а тепер вважають, що їх обдурили. Як би це дивно не звучало, але це приблизно однакові за чисельністю групи, з тією різницею, що до першої належить найбільша кількість пенсіонерів (тих, хто більше ходить на вибори). І тут, як у нас, так і в усьому світі відбувається глобальна війна між мерами (губернаторами) і центральною владою за те, хто більше закумулює народної любові на страхи і бажання позбутися цих страхів.

До казусу з Тищенком та "Велюром" Зеленський мав усі шанси пройти коронавірус без електоральних втрат (зрештою, він і зараз ще має таку можливість, але поки його команда робить ряд кардинальних помилок).

Отже, що ми маємо зараз?

1. Тищенко став спусковим гачком для третьої категорії людей (ті, хто раніше боялися, а тепер вважають, що їх обдурили). І що найгірше для чинної влади - це не просто помилка Тищенка, це перший серйозний удар по Зеленському, що стосується його базового іміджу: це питання справедливості. Якщо проводити брутальні аналогії - це ті самі "любі друзі". Якщо опозиція почне дотискати цю історію, це може коштувати Зеленському як мінімум кілька пунктів рейтингу.

2. Увесь опір людей зараз пішов в шашлики. Це і гарна, і погана новина для Зеленського. Хороша, тому що шашлик не передбачає жодних дій. Погана, тому що шашлик - це не тільки відповідь на несправедливість, це також і потужне сарафанне радіо, помножене на почуття, що влада безсила проти цього алко-м'ясного протесту. Ну не може поліція оштрафувати мільйони людей, які сидять у парках без масок і п'ють алкогольні напої. Результатом цієї шашличної революції стане ще більша кількість тих, хто вважає, що влада їх обдурила. І тут вже питання до опозиції, чи готові вони стати рупором і тиражирувальними машинами цієї "неправди".

3. Вже багато писалося про бунти мерів, але найважливіше тут не стільки сам факт бунтів, скільки повна відсутність вертикалі центральної влади. Насправді всі ці речі можливі насамперед тому, що в країні відсутня єдина точка прийняття рішень. Інформаційні війни всередині владної команди вже стали причиною падіння рейтингу Зеленського, а їх продовження (Тищенко, Тимошенко і т. д.) будуть і надалі підточувати монолітність ядерного електорату "слуг".

В цілому ми повинні також розуміти, що всі ці речі відбуваються на тлі відсутності російської активної позиції по Донбасу і загострення українського питання Трампом. Тому, коли зараз ми говоримо про те, куди нас виведе шашлична революція, потрібно мати на увазі наступне:

1. Вибори мерів всіх великих міст "слуги" де-факто вже програли. І їх головна війна буде йти по облрадах, де вони мають шанси мати потужні фракції. І тут все буде залежати від домовленостей у Києві: чи готові будуть головні гравці в Києві сторгувати посади керівників облрад зі "слугами". Раніше традиційно, після кількох тижнів переговорів, ми отримували алогічні альянси.

2. Поки ми не можемо спрогнозувати, скільки бізнесу закриється або різко скоротиться після карантину. Поки всі ми живемо в ілюзії, що все відкриється і ми будемо жити так, як раніше. І влада підтримує цей міф, тому що зараз це дозволяє тримати рейтинг. Що буде через два місяці, спрогнозувати не може ніхто (варто зазначити, що ми тут не унікальні, подібні історії є у всіх країнах світу).

3. Ми не маємо відповіді на питання, що робитиме Путін в жовтні-листопаді. Ситуація в Росії зараз більш ніж напружена, і тому в риториці російських ЗМІ всі зовнішні питання зводяться до мінімуму. Але так не може тривати довго, тому в перспективі декількох місяців ми можемо прогнозувати чергове загострення на Донбасі (завжди, коли потрібно загасити внутрішній опір, з'являється поєднує зовнішній фактор).

Отже, чим може завершитися революція шашликів? Насамперед, на жаль, серйозною атомізацією суспільства, яке не бачить консолідуючих факторів як з боку влади, так і опозиції (включаючи мерів, які будуть грати в цю саму саму атомізацію).

По-друге, ми вже зараз повинні готуватися до загострення конфлікту на Донбасі (дуже хотілося б помилятися, але тут краще перестрахуватися). І тема капітуляції може стати ключовою для осені.

По-третє, потрібно, нарешті, почати одну-дві великі реформи, щоб об'єднати суспільство. При всій повазі, будівництво доріг ніде в світі не давало короткострокового ефекту (при Порошенкові за три роки було вкладено в дороги більше, ніж за попередні десять, але це нічого не дало).

Ну і, нарешті, - економіка. Зараз уряд запропонував дві правильні програми кредитування бізнесу і пропонує зміни в системі держзакупівель. Але кредитні програми не запрацюють без Нацбанку, який поки не горить бажанням щось змінювати.