Шахтарський облом з "ЛНР-мобілізацією" і як вберегти донецького Царя для Гааги
В огляді "ДС" - головні події за останні сім днів, що відбулися на території окупованих районів Донбасу
Рестарт ігор на "новоросійську інтеграцію"
На минулому тижні в окупованому Росією Донецьку відбулася одна подія, яка, за версією російських пропагандистів, стало трохи не епохальною для "молодих республік". Так, 31 січня "в. о. голови ЛНР" Пасічник здійснив свій перший офіційний візит" в сусідню ДНР, в ході якого ватажок російської окупаційної адміністрації в ОРЛО підписав зі своїм "колегою" в ОРДО Захарченко такий "Протокол про наміри тісної співпраці в економіці та створення єдиного митного простору".
Те, що ми маємо справу з черговою фількіною грамотою, було очевидно з самого початку, але Захарченко всіма силами намагався довести протилежне: "Протокол про наміри дозволить більш тісно співпрацювати, що покаже всім нашим ворогам - ми єдині і неподільні". "Нам нічого ділити. У нас один народ, одна земля, одна задача. Підписаний протокол буде корисний для наших економік і не допустить політичних спекуляцій на темі взаємодії наших територій", - вторив йому менш балакучий чекіст Пасічник. І на цій оптимістичній ноті обидві розширені делегації колаборантів випили, закусили і роз'їхалися по своїм псевдодержавним "квартирах".
Хтось відразу запідозрив у події якийсь старт не тільки економічного, але і політичного об'єднання ДНР і ЛНР, то в "Новоросію", то в "Малоросію", то чи якусь там ще "...росію", яку в черговий раз придумає пул політтехнологів кремлівського куратора ОРДЛО Суркова. Втім, все виглядає так, що відновлення ігор на "новоросійську інтеграцію" - фірмовий сурковським "хайп", тобто створення штучного ажіотажу для відволікання уваги живуть в окупації від свого тяжкого становища. До речі, на цьому тижні Продовольча і сільськогосподарська організація ООН (FAO) опублікувала свіжий доповідь, в якому кількість голодуючих в окупованих районах Донбасу на даний момент оцінюється в 26% (28% у ОРДО і 23% в ОРЛО). Що навіть більше, ніж в Афганістані і Сомалі, де від голоду страждає по 25% тамтешніх людей.
Є в нинішній віртуальної імітації інтеграційних процесів між ДНР і ЛНР з фейковому створення карликового "Митного союзу" ще два нюанси. По-перше, це, як зізнався той же Пасічник, - "не допустити політичних спекуляцій на темі взаємодії територій" шляхом ретушування поточних "торгових воєн" і інших непривабливих протиріч між двома окупаційними адміністраціями. А по-друге - це спроба Суркова "пустити пил в очі" американцям і свого візаві на переговорах Курту Волкеру включно, мовляв, все у мене, путінського помічника, в порядку з контролем над процесами в ОРДЛО. Шахтарський облом з "ЛНР-мобілізацією"
Поки всі сурковские підмайстри в поті чола працюють над віртуальної завданням, як підвищити підмочений авторитет своєму шефові, у реальної влади ФСБ в ЛНР - більш приземлені завдання. А саме: будь-якими способами змусити, нарешті, місцевих шахтарів та трактористів воювати в частинах обмеженого контингенту російської армії, закамуфльованих в окупованих районах Луганської області під "народну міліцію ЛНР". Для цієї мети кремлівський гауляйтер в ОРЛО Пасічник навіть видав секретний указ", що оповідає про "додаткових мобілізаційних заходах". І цим папірцем стали відкрито розмахувати представники "військкоматів ЛНР", активно які роз'їжджають по ще поки працюючим місцевим підприємствам.
Суть даних "заходів" досить проста - рекрутувати всіх чоловіків віком від 18 до 50 років на горезвісні "планові збори резервістів" з подальшою перспективою відправлення в зону бойових дій в складі окупаційних військ. Погодився навіть обіцяється виплата грошового утримання "на час зборів" в розмірі 7,5 тис. руб., які згодом ніхто, само собою, не виплачує, так і нібито двотижневі "планові збори" зазвичай затягуються аж до гробу. Втім, подібними обіцянками простих луганських роботяг вже і не купиш, тим більше, що всі вони чудово усвідомлюють майбутнє перетворення таких "новобранців" в елементарне "гарматне м'ясо".
Іноді "дискусії" трудових колективів з "военкомовскими" закінчуються чи не побиттям останніх, як це, наприклад, сталося на цьому тижні на шахті "Червоний партизан" в Червонопартизанську (після деокупації стане Вознесеновкой). Тамтешні гірники взагалі влаштували міні-бунт, навідріз відмовившись записуватися в "резервісти" і вигнавши "рекрутерів з військкомату" втришия. І цей червонопартизанский випадок просто став широко відомий завдяки соцсетевым постам-криків осерчавших пропагандистів бойовиків, але він в ОРЛО далеко не поодинокий. Адже не дарма ж позавчора, 2 лютого, "парламент ЛНР" прийняв спеціальний "закон про протидію екстремістської діяльності", згідно з яким уся відповідальність за екстремістську діяльність" на підприємствах (а що сталася на шахті "Червоний партизан", в уявленні окупантів, - самий справжній і навіть "махровий екстремізм") покладено на їх, заводів і шахт, посадових осіб.
Як уберегти донецького Царя для Гааги
Серйозні провали з мобілізацією місцевих в окупаційну армію спостерігаються не тільки в ОРЛО, але і в ОРДО. Дислоцируемые і там, і там підрозділи ЗС РФ відчувають гострий кадровий голод, що не дивно - особовий склад російських "відпускників" скорочується з кожним днем в силу об'єктивних бойових втрат, а всі запити з приводу необхідного поповнення штабісти і 1-го (Донецьк), і 2-го (Луганськ) армійських корпусів парирують простою фразою: "Ми ні піхоту, ні танкістів, ні артилеристів не народжуємо". А тут ще ні на що не впливає "міністр оборони ДНР" Кононов за скромною прізвисько Цар вирішив не просто нагадати про себе, а й показати свою критичну важливість.
Увечері 1 лютого в вікно "відділу кадрів" його "відомства", коли всі його чинуші вже звалили з роботи, влетіла граната, випущена з одноразового ручного гранатомета РПГ-26, встановленого на саморобній тринозі. Тут же було оголошено, що це - справа рук, звичайно ж, української ДРГ, покусившейся не на тіток з "відділу кадрів", а особисто на Царя. На місце події оперативно прибув і сам "генерал" Кононов, який розглянув у "замаху" на себе коханого "почерк професіоналів СБУ та ГУР". Підконтрольні окупаційної адміністрації донецькі ЗМІ трубили ще цілу добу про те, як Кононов в одинадцятий раз поспіль зумів уникнути смерті від "кровожерливих фашистів", тому постійно жадає величі вкрай низькорослий Цар отриманим ефектом явно був задоволений.
Однак, що б не стверджував для підвищення своєї самооцінки фейковий "міністр оборони", справжні українські спецпідрозділи інтересу до персони Кононова на рахунок його ліквідації явно не відчувають. Більше того, смерть Царя взагалі не вигідна українській владі з однієї простої причини - цей дрібний військовий злочинець є дуже цінним свідком для майбутнього Гаазького трибуналу над Путіним для відновлення всієї хронології військової агресії проти України.
Адже, на відміну від свого попередника на "армійському" посту російського спецслужбіста Гиркина (Стрєлкова), Кононов є уродженцем Луганщини і все доросле життя до війни провів у донецькому Слов'янську, де працював тренером у Федерації дзюдо Донецької області. Судячи з усього, був давнім агентом ГРУ, чим і пояснюється його "блискуча військова кар'єра": після прибуття в Слов'янськ диверсійної групи Гиркина у квітні 2014-го Цар відразу ж поповнив її лави, спочатку командував блокпостом, трохи пізніше - ротою, а потім цілою бригадою. На момент призначення "міністром оборони" в серпні 2014-го був у званні "підполковника ДНР", зараз же - цілий "генерал-лейтенант ДНР", володарка першої медалі золотої зірки Героя ДНР" та інших липових нагород квазідержавного утворення, організованого Кремлем на окупованій частині Донеччини.
