Без списа. Чому відмова від монет влетить українцям у копієчку

З нагоди новорічних і різдвяних свят "ДС" згадує найбільш резонансні тексти, що вийшли в 2017-м

Справді, який сенс у випуску монети, за яку нічого не можна купити, і яку навіть на здачу в супермаркеті брати не камильфо. У радянські часи за одну копійку можна було хоча б купити коробку сірників made in "Гомельдрев" з цікавою наклейкою у вигляді вовка або закликом берегти природу, "матір нашу".

На даний момент в Україні, за даними НБУ, знаходиться в обігу 12,2 млрд штук монет різного номіналу загальною номінальною вартістю 1,9 млрд грн. Таким чином, на одного жителя припадає приблизно по 276 монет різного номіналу. Якщо б кожен українець отримав належні йому монети, можна було б відчути себе "скупим" лицарем з важким мішечком металу і при нагоді висипати його, наприклад, на настирливого кредитора, як це робили благородні ідальго в середньовіччі.

За структурою звернення, станом на 2016 р., випущено 2437 млн штук монет номіналом одна копійка, 1396 млн штук номіналом дві копійки, 1713 млн штук номіналом п'ять копійок, 3589 млн штук - десять копійок, 1529 млн штук - двадцять п'ять копійок, 1118 млн штук - п'ятдесят копійок і 458 млн штук монет номіналом одна гривня. Таким чином, копійка по своїй масовості поступається лише сотенним - десяти копійок.

Монети номіналом одна копійка складають 20% від загальної кількості, дві копійки - 11%, найпопулярніші десятикопійчані - 30%. Найменше полгривенников - пятидесятикопеечные монети складають всього 9% від сумарного випуску - і монет номіналом одна гривня - 4%.

Сумна доля

Невесела доля самої "маленької" монети, можливо, пов'язана з її назвою. Якщо б її випускали в наш час, навряд чи б їй дали настільки "східне" назву. Та й декоммунизировать її бажаючі б знайшлися. Нагадаємо, копійки в свій час випускалися в СРСР, РФ, Білорусі і навіть у невизнаному Придністров'ї.
У старовину копійками стали називати новгородську "гріш" через зображення на ній Георгія Побідоносця, що вражає змія списом. Від списа, і пішла назва копійки, яка становила одну соту частину рубля. Зараз би подібну дрібницю назвали б більш автохтонно, наприклад, ногата, куна, різана або вевериця. У Київській Русі, як відомо, одна гривня становила 51 грам срібла і ділилася на 20 ногат, або 25 кун або 50 резан, або 150 вевериц. Хоча жоден із зазначених варіантів не звучить цілком милозвучно. Пенсіонери б точно заплуталися. Але в Київській Русі гривня була, як сказали б зараз, дуже твердою валютою: у прямому (відливалася з срібла) і в переносному значеннях (досить сказати, що на одну гривню можна було купити цілий хутір на п'ять дворів, а за сім кун вкрасти чужу "лодію").

Але це у часи жорстокого феодального минулого. В наш час за одну копійку або навіть цілу гривню можна купити, як висловився б Великий Комбінатор, мертвого осла вуха. А друкувати купюри і карбувати монети доводиться постійно. До речі, першу монету номіналом одна копійка в 1992 р. Монетний двір викарбував Італії.

Поки в Україні не заробив власний Монетний двір, монети карбувалися на Луганському верстатобудівному заводі (як бачите, якби не тодішній керівник Нацбанку Віктор Ющенко, нам могло пощастити" не тільки з патронним заводом).

У даний момент монети карбують, як і годиться, на Банкнотно-монетному дворі НБУ (від 500 млн до 1 млрд штук розмінних монет в рік). Хоча в останні кілька років монети перестали карбувати зважаючи витратності даного процесу: в середньому на карбування однієї монети з нержавіючої сталі (номінали 1, 2 і 5 коп.) необхідно витратити приблизно 18 копійок (повна інформація про карбування монет відноситься до службової таємниці). Таким чином, собівартість карбування копійчаної монети майже у 18 разів перевищує її номінал! Рятує ситуацію лише той факт, що більшість монет були викарбувані в той період, коли їх собівартість становила від 5 до 10 коп. за штуку. Переінакшуючи відому приказку: "Ось тобі бабуся і сеньйораж".

Під терміном сеньйораж увазі прибуток емітента грошей (світові центральні банки, у тому числі і наш НБУ, а також ФРС США). Прибуток, який розраховується як різниця між собівартістю виготовлення банкнот/монет, включаючи витрати на їх обіг, і номіналом випущених в обіг грошових знаків.
У таких країнах, як США, сеньйораж стає одним з постійних джерел державного доходу. Наприклад, ФРС США хоч і є по суті приватною структурою, може виплатити своїм учасникам лише 6% річного прибутку, все інше підлягає перерахуванню до доходів державного бюджету. За офіційними даними, глобальна сеньйораж США, тобто дохід від друкування доларів, складає від $30 до $50 млрд на рік. Тут необхідно враховувати, що дві третини готівкового обігу долара відбувається за межами Штатів. Таким чином, американці створили свого роду вічний фінансовий двигун з тиражування доходів з повітря. Тим більше що оцінки їх прибутку, отриманого від емісії долара, різняться.

Так, в РФ глобальний сеньйораж США оцінюють значно вище - в межах $500 млрд, при цьому тільки Росія фінансувала сеньйораж Америки в межах від $15 до $30 млрд на рік (до кризи).

Україна теж непогано заробляє на сеньораже, але тільки на внутрішньому ринку - за межами країни гривня користується попитом хіба що у нумізматів і любителів екзотики. На даний момент в обігу перебуває 2,6 млрд банкнот загальною номінальною вартістю 285,8 млрд грн (дані на 2016 р.). Враховуючи, що собівартість однієї купюри, а також витрати на її звернення, не перевищують одну гривню, глобальний сеньйораж НБУ (за банкнот) можна оцінити в більш ніж 280 млрд грн з моменту початку емісії. Постійно збільшуючи розмір готівки в обігу на 5-10% на рік, можна отримати додатковий сеньйораж у розмірі кількох десятків мільярдів. Проблема в тому, що повноцінно включити ці доходи до складу бюджетних надходжень вийде лише опосередковано - за рахунок перерахування прибутку НБУ на рахунки Державного казначейства. На жаль, класичний сеньйораж у нас не працює. У США є можливість поповнювати доларовий оборот за рахунок викупу ФРС казначейських облігацій у приватних інвесторів і банків з наступним їх перепродажем, завдяки чому працює безперебійний канал покриття дефіциту державного бюджету і механізм заробітку на повітрі - глобальний американський сеньйораж.

Але це, що стосується банкнот, з ними все ясно: собівартість мізерна, номінал високий. До речі, тут чим вище номінал, тим більше сеньйораж. З монетами зовсім інша історія. Їх випуск в Україні можна охарактеризувати відомою народною приказкою: "Батьку, закінчуємо торгувати, а то нічим здачу давати".

Уявімо собі, що вся дрібниця в результаті дії якогось суперзлодея в одну мить зникла з обігу і НБУ довелося її знову викарбувати. На це довелося б витратити 2,2 млрд грн, при тому, що номінал монет склав би всього 1,9 млрд грн. Позитивний сеньйораж зберігається лише у монет номіналом двадцять п'ять, п'ятдесят копійок і одна гривня. При випуску монет номіналом одна копійка довелося б зафіксувати збиток у розмірі 414 млн грн, двох і п'яти копійок - за мінус 223 млн, десяти копійок - мінус 287 млн грн.

В такому випадку, чому б не взяти і одним махом скасувати копійки, як понеділки у відомій пісні? Тим більше що за опитуванням, проведеним у 2011 р., більше 90% респондентів були за. Варто зазначити, що скасування монет дрібних номіналів призведе до інфляції. Мовляв, продавцям товарів доведеться округлити ціни до цілого числа, і вони це зроблять, природно, у бік збільшення. У випадку з монетами номіналом одна копійка і дві ми втратили б 31% від загальної кількості випущених монет, але у вартісному вираженні лише 2% від номіналу випуску. Здавалося б, небагато.

Мрії про велике

Більш глобальна стратегія НБУ у вигляді впровадження кешлесс-економіки, що передбачає скорочення готівкового обігу на користь безготівкового, додатковий інфляційний вплив може надати куди більш значне. Як показали дослідження про вплив електронних грошей на товарний ринок, електронні гроші здатні прискорити інфляцію, причому навіть без додаткової емісії грошової маси. Тут спрацьовує звичайна формула Фішера, яка говорить про те, що грошова маса, помножена на швидкість обігу грошей, повинна відповідати товарній масі, помноженої на рівень цін. Очевидно, що швидкість обігу електронних грошей значно вище паперових, а аналогічний показник для банкнот перевищує "розторопність" монет. Адже останні губляться, осідають у свинях-скарбничках, та й просто банально валяються в самих непередбачених місцях. Крім того, експерти Центрального банку Нідерландів провели дослідження про вплив електронних грошей на дохід центральних банків від емісії (сеньйораж). Аналіз десяти центробанків світу показав, що сеньйораж від емісії готівкових грошей складає від 0,28 до 0,66% ВВП. У разі витіснення в електронний обіг транзакцій до $25 відбувається втрата емісійного доходу в межах 0,04-0,16% річного ВВП.

Як це ні парадоксально, найбільше від збільшення безготівкових платежів постраждає ФРС США - втрати в розмірі 0,14% ВВП. Стосовно до параметрів американської економіки - суми більш ніж значні. В Швейцарії і Японії втрата сеньйоражу буде приблизно в два рази менше.

Стосовно України, в разі просування проекту кешлесс-економіки і заміни основної частини готівкових транзакцій безготівковими, наслідки можуть бути наступними. За рахунок більш швидкого обороту електронних грошей можна очікувати істотне прискорення інфляції, що цілком зрозуміло: система електронного обігу капіталу - це девайс, перш за все властивий ефективної економіці, що дозволяє суттєво прискорити приплив фінансового "кисню" до реципієнтам, які потребують фінансування. Якщо ж економіка неефективна, швидкий грошовий обіг сприятиме лише такого ж швидкого перетікання фінансових ресурсів в тінь і догляду в долар.

Крім того, відмова від готівкових грошей може призвести до втрати емісійного доходу НБУ в розмірі 1-1,5 млрд грн у рік.

Все це зовсім не означає, що готівковий обіг не треба поступово витісняти, а безготівкові розрахунки - всіляко стимулювати. Просто будь інструментарій повинен відповідати характеру виконуваних робіт і кваліфікації "виконавця" - ця теза підтвердить кожен грамотний сантехнік.
Тим більше, що за таким поняттям, як "копійка", стоїть щось більше, ніж фінансовий інтерес. Ті ж США свято бережуть свої десять центів, названих "дайм", випуск якого почався ще в 1796 р. згідно з монетним актом 1792 р. "З багатьох - єдине" - саме таке латинське вираження написано на реверсі дайма. З тих пір дайм став невід'ємною частиною американської матеріальної культури, монетою, на якій ворожили "орел або решка" американці багатьох поколінь.
"Копійка рубль береже" - всі ми пам'ятаємо цю стару приказку. Гривня без своєї невід'ємної складової частини - однієї та двох копійок буде виглядати як курка, яка побувала в окропі і залишилася в живих. Адже копійка - це до всього іншого і символ стабільності країни, нехай і наївний, але такий обнадійливий образ того, що все найкраще не залишилося в минулому і ще можуть настати часи, коли і копійка в господарстві знадобиться. На жаль, збереження копійок в обіг в смутні часи часто призводить до таких ситуацій, коли дрібниця збирається по всій країні і здають на брухт.

В свій час в РФ відмовилася від випуску монет номіналом одна та п'ять копійок. Але в 2014-му у зв'язку з анексією Криму їх чеканка була відновлена: ціни в українському Криму виявилися значно нижче, ніж на території Росії, і розмінні монети знову знайшли своє застосування.
Тому може й нам не варто кидатися копійками, навіть в умовах інфляції останніх трьох років. Хто знає, може через пару років в одній відомій частині земної кулі настане криза, території з компактним проживанням українців захочуть приєднатися до нас, а у нас копійок для них, як на зло, немає. Прикро адже буде, правда?

Текст опубліковано 5 вересня