Мережевий Оракул. Хто може стати наступною мішенню ФСБ
Версію про "руку Кремля" у нібито замах на Ігоря Мосійчука, м'яко кажучи, не можна назвати стрункою та логічною. Так, ФСБ, зрозуміло, вигідно дестабілізувати ситуацію в Україні. Однак Мосійчук точно не входить ні в першу, ні в другу сотню перспективних мішеней, атаки на яких могли б допомогти добитися такого результату. Він має неоднозначну репутацію - досить згадати знамените відео, показане попереднім генпрокурором Віктором Шокіним прямо в залі засідань Верховної Ради, де чоловік, дуже схожий на Мосійчука, брав великі суми хабарів. Словом, "руку Кремля" швидше вигідно, щоб таких депутатів в українському парламенті було більше, ніж займатися їх відстрілом.
У політичних вбивств є свій почерк. Об'єктами полювання стають люди, що мають вагу у владі або лідери громадської думки, чия смерть обов'язково викличе голосний резонанс. Мосійчук - медиаперсонаж, накопичувач лайків або дислайков в соцмережах, не більше. Варто поглянути на жертв політичних вбивств в Росії або за участю російських спецслужб, щоб зрозуміти - типаж Мосійчука або Насіння Семенченко, або Єгора Соболєва, або Володимира Парасюка - не в їх логіці.
Згадаємо кілька прикладів гучних політичних вбивств з кремлівським слідом. Отруєння Олександра Литвиненка полонієм багато хто вважає помстою ФСБ за перехід на бік "ворога". Інший випадок - публічний аттентат 28 лютого 2016 р. Тоді в Москві вбили Бориса Нємцова. Він не був фігурою особливо небезпечною для путінського режиму, однак його смерть зломила реальний опір Кремля, а на перші ролі вивела ручні проекти "Олексій Навальний" і "Ксенія Собчак". Виконавцями вбивства Нємцова призначили чеченців. Як і у випадку з вбивством 7 жовтня 2006 р. відомої журналістки Анни Політковської. Три роки тому чеченців, обвинувачених в цьому злочині, остаточно відправили у в'язницю на тривалий термін, однак замовників так і не встановили. У пресі були різні версії - від вигідною влади про "руку Бориса Березовського" до невигідною - про дискредитації Березовського і чеченської еміграції звинуваченнями у замаху на журналістів. Чеченська тінь також простежується і у вбивстві 9 липня 2004 р. редактора російської версії журналу Forbes Пола Хлєбнікова.
Після замаху на Мосійчука, якщо воно таки було, в чому є великі сумніви, теж згадали про чеченців. Мовляв, помічницею нардепа значиться Аміна Окуєва, на неї і її чоловіка нещодавно був замах, досить дивне. Однак тим, хто лякає кадыровскими асасинами, треба, нарешті, зрозуміти: міфологема "чеченці винні за визначенням" привнесена до нас з-за поребрика. Нема чого перетворювати Україну на полі бою російських маніпуляторів.
Так хто ж може стати наступною мішенню ФСБ, виходячи з парадигми, що основний сенс подібної акції полягає в дестабілізації ситуації в Україні? Більшості народних депутатів і політиків без мандата, якщо і варто турбуватися про свою безпеку, то швидше за сумнівної бізнес-діяльності чи участі в каламутних лобістські схеми. Швидше за все, у групі ризику знаходяться ті політики, які заграють з Москвою, сподіваючись стати черговою "улюбленою дружиною" Путіна. Когось з них цілком можуть зробити вівцею на заклання під час активної фази чергової виборчої кампанії, коли суспільство буде додатково наелектризованим всілякими публічними скандалами і вкидання компромату.
