Мережевий оракул. Кого Росія готує в українські президенти
До появи в The Wall Street Journal скандальної статті про Крим і Донбас Віктор Пінчук, хоч і має бізнес-інтереси в Росії, там розглядався скоріше як проамериканський політик, а не проросійський. Вистачило всього однієї публікації, якій освячувався кремлівський сценарій, і Пінчук в системі координат роспропаганды піднісся до ворога "київської хунти".
Втім, в цьому немає нічого дивного. По-перше, фээсбэшные специ з гібридною війні використовують будь-яку можливість маніпулювати медіа-простором нашої країни, а Пінчук своєю статтею просто зробив їм подарунок. Тому платівку про обмін Криму на світ на Донбасі там ще будуть крутити довго і в різних варіаціях.
По-друге, що б не стверджував голос Путіна Дмитро Пєсков про непричетність Кремля до раптом прокинулася любов ростб до зятя Леоніда Кучми, всі прекрасно розуміють — нинішнє керівництво РФ кровно зацікавлений у зміні влади в Україні. Або за сценарієм Грузії, або Молдови. Другий варіант для Москви явно краще, їй в Києві потрібен чоловік, який зробить всього одну річ — погодиться на світ за правилами, написаними в Кремлі: Крим — Росії, Донбас з особливим статусом — Україні. Кастинг на роль такого собі українського Додона вже оголошений.
Ситуація обіцяє розвиватися двома шляхами. Перший — агенти впливу і надалі будуть розгойдувати парламенту, вимагаючи перевиборів. Ми вже чуємо заяви про нібито вихід з фракції БПП близько десятка депутатів. За прогнозами Мережевого оракула, навіть якщо в лютому це підтвердиться, коаліція завдяки голосам тимчасових сателітів зможе працювати. Що значно знижує шанси парламентських бузотери на перемогу в гонці за кремлівським "призом".
Другий шлях — баламутити парламент і заодно розкручувати гучні скандали в пресі в розрахунку на президентські вибори. Не дострокові, з ними Росія вже потрапила в халепу в Грузії у 2008-му, коли Саакашвілі під тиском опозиції пішов на перевибори і виграв у першому турі. Так і реального кандидата проти Петра Порошенка Кремль поки не знайшов. Надія Савченко перебуває на стадії розкрутки, Сергій Тігіпко втратив інтерес до політики, Юлія Тимошенко поки не розглядається в якості головної ставки Путіна в Україні. Є ще персонажі на кшталт Олександра Вілкула та Євгена Мураєва, але їх не вважають своїми в дошку: вони відхрестилися від Януковича, потім сдрейфили допомагати з Новоросією. Москві ці діячі потрібні, щоб підтримувати в українському суспільстві дух реваншу і не більше того.
У перспективі виборів 2019 р., і президентських, і парламентських, варто уважно придивитися до трьох категорій нинішніх політиків: до антикоррупционерам, ура-патріотам і миротворцям. Умовний "Додон" з числа антикорупціонерів уже має солідну підтримку в суспільстві. Саме корупційні скандали Росія вигідно використовувала в Молдові. Буде використовувати і у нас.
Що стосується ура-патріотів, які борються за війну, а не АТО, за повну блокаду ОРДЛО, за вихід з мінського процесу і т. д., то чи не для того вони це все роблять, щоб очистити шлях до влади ставленику Путіна, який пообіцяє придушити цю "партію війни". А потім цей "голуб миру" зіграє з Москвою в договірняк.
