Мережевий Оракул. Коли в Україні помре останній "совок"
Повернення колишньої назви столичному проспекті Перемоги, оновлений календар національних свят від Володимира В'ятровича, ініціатива Мін'юсту остаточно позбутися СРСР в юридичних актах і феєричний "зашквар" гуманітарного віце-прем'єра В'ячеслава Кириленка з Днем космонавтики. Всі ці події відображають бажання вітчизняних політиків швидше піти від радянського минулого. Однак у кожного з названих пунктів виявилося достатньо противників. І аж ніяк не серед ватников. Так, "радикал" Олег Ляшко жорстко пройшовся по ідеї Інституту національної пам'яті ліквідувати вихідний день 8 Березня. А мер Києва Віталій Кличко не підтримав перейменування проспекту Перемоги в Брест-Литовський. Противники нового/старого назви вказують: зміна топоніміки, пов'язаної з Другою світовою війною, не зовсім підпадає під процес декомунізації. Зате неабияк дратує людей старшого покоління.
Виникли питання і до Мін'юсту. Є безліч різних актів і приписів, які скасовувати гамузом, без прийняття ним на заміну українізованих документів, крок досить необачний. Як би не вийшло, що в потрібний момент під рукою не виявиться необхідної папірці, а виконавець скаже: я не винен, ви ж скасували радянські правила. А дехто в соцмережах кепкував з міністром юстиції Петренко: мовляв, так можна дійти і до переоснования української держави, адже в Акті про незалежність сказано "здійснюючи Декларацію про державний суверенітет України...", а прийнята вона була в часи СРСР, 16 липня 1990 р. Окремо зупинятися на "космонавта" Кириленко, мабуть, не варто. Він говорив про необхідність деколонізації країни, а вчинив в найгірших традиціях "совка".
Можливо взагалі остаточно "деколонізувати" наше життя і наша свідомість? Так, але не тими методами, які пропонують окремі ура-патріоти в уряді або вышиватники. Процес декомунізації в країні йде, ніхто з цього доріг не перекриває і під потяги не кидається. Поскаржилися мешканці колишнього Комсомольська з приводу Горішніх Плавнів, а потім зрозуміли: треба було самим пропонувати назву, а не слухати екс-"регіоналів", які обіцяли, що Комсомольському місто і залишиться.
Але одними лише перейменуваннями і заборонами зжити "совок" не вийде. Щоб позбутися радянського минулого, потрібно зробити кілька речей. Перше - побудувати заново або відремонтувати до невпізнання практично всю інфраструктуру. Від доріг до каналізаційних труб. Тоді ми можемо сказати: цей колектор прокладено вже за незалежності, зробили це за новими стандартами, тому він буде служити десятки років. Поки ж ми бачимо ямковий ремонт по-радянськи і латання дірок в застарілих трубах.
Друге - необхідно допомогти частини громадян, які мислять радянськими стереотипами, стати українцями не лише за громадянством. Держава має бути зацікавлена в існуванні політичної партії, з одного боку, спирається на цей електорат, а з іншого - змінює його погляди. Така собі партія російськомовних патріотів. Її прототипом можна вважати "Центр згоди" в Латвії, очолювана мером Риги Нілом Ушаковим. Це об'єднання захищає права нацменшин і разом з тим підтримує їх інтеграцію в латвійське суспільство. І ні Ушаков, ні інші лідери партії не кричать "Путін, прийди і російських захисти!".
