Мережевий Оракул. Коли українську мову знищить "русский мир"
Основна дискусія розгорнулася навколо навчання мовами національних меншин. В її запалі проти закону проголосували ідеологічні антагоністи — "Свобода" і "Оппоблок". Першим не вистачило української в школах, а другі під виглядом захисту прав нацменшин явно намагалися зберегти викладання російської мови. В результаті українізації дали зелене світло. Це рішення вже порівняли з декомунізацією. Але на відміну від останньої, коли окремі товариші піднімали протести проти ліквідації назв "Комсомольськ", "Кіровоград" та іншого радянського топонімічного спадщини, українізацію школи переважна більшість громадян сприйняв як належне. А на стогони купки ватников з видань " а-ля "Країна" або "Вести" звернули увагу хіба що такі ж патологічні ватники в соцмережах.
Спокійна реакція українців на мовну норму закону про освіту в черговий раз підтвердила: проблема функціонування української мови в Україні підігрівалася колишньою владою на догоду Кремлю. Безумовно, гомін є і буде. Будуть також спроби зберегти викладання російської у вигляді другої іноземної або хоча б факультативу. Перший варіант незаконний і повинен припинятися на корені, другий можливий, але тільки в тому випадку, якщо дітям-відмовникам школа надасть альтернативу у вигляді якого-небудь іншого факультативного предмета. У Міносвіти попередили про появу "шкільних контролерів". Ось і буде їм перше завдання: перевірити, на яких підставах дітям на безальтернативній основі впихають в розклад російську мову. Та ще й за підручниками, затвердженими за часів пріснопам'ятного Дмитра Табачника.
Втім, якщо адекватні російськомовні українці взяли українізацію освіти, як і личить законослухняним громадянам, і пропустили ниття Москви і її агентів впливу повз вуха, то окремі представники угорської та румунської громад (болгари і поляки, очевидно, на черзі) вирішили розіграти мовну карту в політичних цілях. Не секрет, що у Закарпатті в місцях компактного проживання етнічних угорців склалася ситуація, коли жителі регіону не володіють українською. Це порочне явище, що провокує сепаратизм. Але офіційні Будапешт та Бухарест обурилися українським законом, і, судячи з тексту їх заяв, писалися вони з наушничеству представників національних громад тут. Наприклад, румуни козиряють Конвенцією про захист нацменшин, хоча в нашому законі відсутня заборона на навчання рідною мовою (детальніше про норми закону можна прочитати тут).
В українців, які проживають в Румунії і Угорщини, і близько немає тих умов для розвитку мови та культури, які Україна забезпечила румунів та угорців. Можливо, для того, щоб зняти питання від наших західних сусідів, слід запросити їх політиків, які приймають рішення, а не просто долдонящих про "великої Румунії" або ностальгуючих за давно забутої імперської слави Угорщини, для ознайомлення з ситуацією на місці. Також роз'яснення нашої позиції з ухваленим законом, варто подати у відповідні структури Євросоюзу, щоб запобігти необґрунтовані звинувачення на адресу України, якими у своїх гібридних цілях обов'язково скористаються в Кремлі.
Якщо б норми, що стосуються мови навчання, були прийняті хоча б у часи президентства Віктора Ющенка, то навесні 2014-го перед громадянами країни не стояло питання вибору між Україною і нав'язаним з-за поребрика "русским миром". На жаль, було втрачено багато часу, що обернулося тисячами смертей. Тепер головне — не дати реваншистам відіграти закон назад. І тоді через один-два десятки років міфи про братні народи, мовної спільності і загальних скріп тихо кануть в Лету. А УПЦ МП доведеться заговорити і почати думати українською, щоб спад пастви не набула зовсім вже катастрофічних темпів.