Мережевий Оракул. Євросоюз чекає від України план "Б" по Донбасу
Україна може посваритися з Польщею та Німеччиною. Приблизно в такій тональності були витримані останні матеріали багатьох російських ЗМІ. Досить грубий випад сірого кардинала польської політики Ярослава Качиньського в адресу нашої країни з-за Степана Бандери разом із заявою посла Німеччини Ернста Райхеля про можливість проведення виборів на Донбасі до його деокупації - і в меню російської пропаганди з'явилася нова гібридна куховарство.
Що ж насправді відбулося, і чого варто очікувати далі? По-перше, українське питання на світових майданчиках у цьому році буде звучати не так, як ми звикли. Все частіше Києву будуть нагадувати про необхідність виконання Мінських угод, зокрема про вибори в ОРДЛО. Нас не будуть до них відкрито примушувати, однак ця тема стане підніматися при кожному зручному випадку. Сказане послом Райхелем викликало у нас бурю в склянці, але, на жаль, це тільки початок.
Навколо українського питання і антиросійських санкцій під час передвиборних кампаній в Німеччині, Франції та Італії зламають багато копій. І в риториці європейських політиків ми почуємо досить прохолодних ноток.
Занадто болісно на них реагувати не варто. За прогнозами Мережевого Оракула, санкції з Росії до кінця року ніхто не зніме. Останній приклад: навіть лояльний до Москви грецький прем'єр Ціпрас залишається прихильником економічного тиску на Кремль. Що вже говорити про країни, які впливають на хід світової історії. Багато остерігалися, що пом'якшувати санкції почне Трамп. Але сьогодні ми бачимо, як республіканці своїми законодавчими ініціативами наступили на горло русофільської пісні нового глави Білого дому. Та ж доля очікує і європейських популістів начебто Марін Ле Пен, які можуть опинитися на вершині влади.
По-третє, сьогодні Кремлю вкрай вигідно сіяти зраду і роздувати інформаційні приводи навіть з дрібних нерівностей між Києвом і Заходом. В його інтересах створювати інформаційний шум навколо блокади ОРДЛО, вустами її спікерів вкидати в громадську свідомість думку, що у нас, мовляв, хтось наживається на війні, бо Путін не винен. У Кремлі дуже сподіваються, що опозиція в Раді продавить закон про окупованих територіях в нинішньому його незрозумілому вигляді, що в перспективі серйозно ускладнить роботу нашої дипломатії.
Звідси і останній пункт: Київ зобов'язаний виробити чіткий алгоритм взаємин з євроскептиками, чий прихід до влади очікується в ряді країн Євросоюзу. Не треба, щоб нас любили чи обіцяли членство в ЄС, необхідно, щоб вони не пом'якшували курс щодо Росії. Якщо такий алгоритм не буде вироблений владою, його запропонують політики, які претендують на владу.
Недарма з'явився план Тарути по Донбасу, що передбачає повернення повноважень депутатів місцевих рад, обраних на нині окупованих територіях в 2010 р. Цю ініціативу справедливо назвали реінкарнацією "регіоналів", але вона вже пішла гуляти, її обговорюють. Цілком можливо, що з'являться й інші варіанти, причому їх автори будуть шукати виходи на західних політиків і звідти нав'язувати свої ідеї в українську порядку дня.
